Рішення № 28265475, 21.12.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2012 р.Справа № 5013/1532/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Павленко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1532/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор", Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка

про стягнення 92 987,17 грн.

Представники сторін:

від позивача - Станішевський І.С., довіреність № 14-386 від 23.04.2012р., начальник Сектору проваджень в міжнародних арбітражних установах відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту;

від відповідача - Губін Д.А., довіреність б/н від 12.12.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позовну заяву з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" 92 987,17 грн. заборгованості, яка складається з 17 917,08 грн. пені, 67 715,91 грн.. штрафу, 3 469,21 грн. трьох відсотків річних та 3 884,97 грн. інфляційних.

Подання позову обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу.

Відповідач позов заперечив повністю та надав до суду письмові пояснення, в яких виклав обставини заперечення (а.с. 70-73). Серед підстав заперечень, наведених в поясненні, відповідач вказав на наступне: поставка газу здійснена в позадоговірному порядку; строк оплати товару не настав; акт приймання-передачі газу підписано не уповноваженою особою зі сторони відповідача; частина 2 статті 231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню; відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначається обліковою ставкою НБУ; одночасне стягнення пені і штрафу за одне й те саме правопорушення є неможливим.

В судовому засіданні 21.12.2012 р. представником позивача позовні вимоги в обсязі та на підставах, викладених у позові, підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено з огляду на обставини, наведені в поясненні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що 19.12.2011 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 19/12/11-ПР (далі по тексту - Договір).

За умовами укладеного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у грудні 2011 року природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року газ в обсязі до 485 тис. куб.м. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс/мінус 5% від узгодженого без коригування планового обсягу (п. 2.1.2. Договору).

За умовами Договору право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі (п. 3.1. Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

Сторонами в пункті 5.2. Договору узгоджено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 382,00грн. без урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 751,94 грн., крім того ПДВ до тарифу на послуги з транспортування - 60,46 грн., всього з ПДВ - 3 812,40 грн.

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За положеннями пункту 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 грудня 2011 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" (ст. 1 ) визначає постачання природного газу, як господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання;

За вимогами статті 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності зі Статутом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 (а.с. 32-49), позивач є підприємством, яке здійснює постачання природного газу споживачам згідно з укладеними договорами.

Як повідомляє позивач, на виконання умов Договору № 19/12/11-ПР від 19.12.2011 р. ним було передано за актом приймання-передачі у власність відповідачеві протягом грудня 2011 року природний газ в обсязі 484,798 куб.м за ціною без ПДВ 3 751,94 грн. за 1000 куб.м, а всього на загальну суму (включаючи ПДВ) - 1 848 243,90 грн.

Натомість, за розрахунком позивача відповідач порушив договірні строки оплати вартості отриманого за актом природного газу та сплатив кошти за газ в наступні строки:

21.12.2011 р. - 440 000,00 грн.;

28.12.2011 р. - 440 873,70 грн.;

24.02.2012 р. - 526 496,50 грн.;

01.03.2012 р. - 440 873,70 грн. (а.с. 20).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до законодавчих положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662, 663, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

З наданого до матеріалів справи акту приймання-передачі природного газу (а.с. 15), що датований 31 грудня 2011 року, слідує, що передача природного газу від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Новомиргородський цукор" здійснена відповідно до договору від 19.12.2011 р. №19/12/11-ПР (а.с. 15). У вказаному акті міститься посилання на зазначений договір, вказано фактичні обсяги переданого газу, його ціну і вартість. Акт підписано представниками сторони Продавця, сторони Покупця, а також представником газорозподільної організації та скріплено печатками підприємств.

Доводи відповідача про те, що поставка газу за вказаним актом здійснена в позадоговірному порядку, оскільки газ фактично поставлено до дати укладення Договору, відхиляється судом, оскільки умовами укладеного між сторонами договору від 19.12.2011 р. №19/12/11-ПР врегульовано, що Договір поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 грудня 2011 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2011 року (п. 11.1. Договору). Предметом Договору є передача природного газу в період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року (п.п. 1.1., 2.1. Договору).

В силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Крім того, акт приймання-передачі містить посилання саме на договір від 19.12.2011 р. №19/12/11-ПР, укладення якого відповідачем не заперечено.

Оформлення акту приймання-передачі природного газу та зафіксовані в ньому обсяги і ціна газу відповідають умовам договору від 19.12.2011 р. №19/12/11-ПР, що спростовує доводи відповідача про зміну умов договору в односторонньому порядку.

Твердження відповідача про те, що акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 р. підписано зі сторони ТОВ "Новомиргородський цукор" особою за відсутності відповідних повноважень, не спростовує факту отримання такого газу відповідачем у справі. Так, отримання природного газу за актом приймання-передачі від 31.12.2011 р. відповідач не заперечує, такий акт скріплено печаткою ТОВ "Новомиргородський цукор", а вартість газу сплачена у зазначені позивачем строки, які також відповідачем не заперечуються.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), порушенням зобов'язання.

З наданих до матеріалів справи доказів слідує, що відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу виконав з порушенням договірних умов щодо строку розрахунку, а отже порушив зобов'язання.

Так, з наведеного розрахунку позивача, який не спростовується відповідачем, вбачається, що ТОВ "Новомиргородський цукор" допущено прострочення з оплати вартості природного газу в сумі 967 370,20 грн. на 41 календарний день та в сумі 440 873,70 грн. на 6 календарних днів.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня і штраф встановлено також частинами 2 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Щодо стягнення пені, то її розмір не повинен перевищувати граничного розміру пені, встановленого Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань".

Сторонами в пункті 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу від 19.12.2011р. № 19/12/11-ПР передбачено, що за невиконання Покупцем, яким є відповідач, пункту 6.1. Договору (порядок розрахунків), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

За умовами Договору пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.10.2012 р. про сплату пені і штрафу, яка залишена останнім без виконання (а.с. 16-17).

На підставі викладеного, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено відповідальність Покупця за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу, враховуючи прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, нарахування позивачем пені в розмірі 17 917,08 грн. та штрафу в розмірі 67 715,91 грн. (7% від суми простроченого на 41 календарний день платежу 967 370,20 грн.) і виставлення вимоги на їх оплату є правомірним. Розрахунок пені і штрафу (а.с. 18) відповідає умовам договору і закону та є обґрунтованим. Лише в розрахунку пені допущено математичну помилку на одну копійку (16 796,82 грн. + 1 120,25 грн. = 17 917,07 грн.) Позов у даній частині підлягає задоволенню на суму 17 917,07 грн. пені та 67 715,91 грн. штрафу.

Заперечення відповідача щодо неможливості одночасного стягнення пені і штрафу відхиляються господарським судом, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначеної позиції притримується Верховний Суд України (постанови від 09.04.2012 р. №20/246-08, від 27.04.2012 р. №06/5026/1052/2011).

При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не обмежується лише випадками, що передбачені частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (постанова Верховного Суду України від 09.04.2012 р. №20/246-08).

За вимогами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, посилання відповідача на те, що пункт 7.2. Договору є таким, що суперечить вимогам законодавства та не може застосовуватися, є безпідставним. Докази оскарження такого пункту договору в судовому порядку відповідачем не надано.

У поданому позові позивач також заявляє до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних в сумі 3 469,21 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3 884,97 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора та не залежить від вини відповідача. При цьому, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Для застосування статті 625 Цивільного кодексу України необхідним є наявність зобов'язання боржника зі сплати певної суми кредитору на певну дату і порушення боржником строку виконання цього зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих за період прострочки платежів згідно наведеного розрахунку (а.с. 18), є правомірною .

Однак, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, якими передбачено нарахування інфляційних на суму боргу, є помилковим нарахування позивачем інфляційних на суму боргу з урахуванням вже нарахованих інфляційних за попередній період. Крім того, інфляційні підлягають нарахуванню лише за період прострочення.

Так, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012).

Таким чином, виходячи з розрахунку позивача (а.с.18) є правильним нарахування інфляційних за період прострочення січень-лютий 2012 р. в розмірі 3 873,35 грн. на суму простроченого о платежу, що мала місце у вказаний період - 967 370,20 грн.

Щодо розрахунку трьох процентів річних, то відповідачем допущено помилку при їх нарахуванні, оскільки не враховано фактичну кількість календарних днів в 2012 році, яка складає 366 к.дн.

Отже, правильним є розрахунок: на суму боргу 967 370,20 грн. за період з 14.01. по 24.02.2012 р. (41 к.дн.) в розмірі 3 250,99 грн. та на суму боргу 440 873,70 грн. за період з 25.02. по 01.03.2012 р. (6 к.дн.) в розмірі 216,82 грн.. А всього: 3 467,81 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3 467,81 грн. три відсотки річних та 3 873,35 грн. інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково в сумі 92 974,14 грн., з якої: 17 917,07 грн. пені, 67 715,91 грн. штраф, 3 467,81 грн. 3% річних, та 3 873,35 грн. інфляційні. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (26010, Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка, вул. Постишева, буд. 6, ідентифікаційний код 32119999) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість в сумі 92 974,14 грн., з якої: 17 917,07 грн. пені, 67 715,91 грн. штраф, 3 467,81 грн. 3% річних, та 3 873,35 грн. інфляційні, а також судовий збір в сумі 1 859,48 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя В.В.Тимошевська