Рішення № 28265214, 23.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/14330-201 23.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 5 708,52 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Мазяр Т.М. (дов. № 82-1994 від 23.04.2012 р.)від відповідача Андрусенко Ю.С.(дов. № 30-12/130-Д від 29.12.2011 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 листопада 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 5 708,52 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції згідно з договором № 02-11/3-ЕН від 09.06.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/14330-2012, слухання справи призначено на 09.11.2012 року.

06.11.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 09.11.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2012 року не заперечив проти поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля".

В обґрунтування поданого клопотання про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля" відповідач зазначив про те, що саме ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля" є вугледобувним підприємством та вантажовідправником спірного вугілля та вносить дані у перевізні документи.

Суд розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення а розгляд поданого клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач" ДП "Волиньвугілля" відкладено до наступного судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні 23.11.2012 року клопотання відповідача про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВП "Волиньвуглезбутпостач"ДП "Волиньвугілля", суд відмовляє в його задоволенні, з підстав необґрунтованості.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.11.2012 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2011 року між Публічним акціонерне товариство "Західенерго", яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 02-11/3-ЕН (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених власним договором.

Загальна сума даного Договору орієнтовано становить 1 168 750 000,00 (один мільярд сто шістдесят вісім мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч грн., 00 коп.) грн., з ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP(залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору. Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби(згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з пунктом 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії. Постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості по всіх вагонах партії та по всій глибині вагону. Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується.

У відповідності до пункту 3.1.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. Договору якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених к посвідченні якості складеному на партію та результатів приймання покупця. Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажо отримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt поза за встановлену посвідченням якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно(без врахування похибки випробування).

Згідно з пунктом 5.7 Договору представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (пункт 5.8.1. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору постачальником було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 22.09.2011 року Державне підприємство "Вугілля України" здійснило поставку вугілля на Добротвірську ТЕС Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", а саме, згідно залізничної накладної № 36525103 поступило три вагони (№ 66753757, № 65487746, № 60432556).

Відповідно до посвідчення № 429 від 21.09.2011 року про якість вугілля, якісні характеристики вугілля, що поставляється, становлять: волога -8,9 %, зола -33,9 %.

При прийманні вугілля на Добротворський ТЕС було встановлено, що якість вугілля відрізняється від показників, зазначених у посвідченні якості № 429 від 21.09.2011 року.

Виявивши, при прийманні спірного вугілля за якістю на Добротворській ТЕС, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, позивач листом від 23.09.2011 року за вих. № 104-4605 повідомив відповідача та вантажовідправника вугільної продукції про поставку вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі норми та запросив їх для участі у проведенні контрольного випробовування.

Результати відбору проб вугілля за якістю оформлені Актом № 1143 відбору і обробки проб вугілля від 23.09.2011 року та протоколом № 1143 проби вугілля, відібраного на Добротвірській ТЕС з ж-д вагонів на вагоноперекидувачі від 23.09.2011 року.

Позивач, листом від 23.09.2011 року за вих. № № 104-4622 повідомив відповідача та вантажоотримувача про відмову від прийняття та оплати вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору.

У відповідь на вищезазначений лист, вантажовідправник надав згоду на повернення трьох вагонів вугілля, відвантажених на Добротвірську ТЕС, посвідчення якості № 429.

24.09.2011 року спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в вагонах, що підтверджується залізничною накладною № 36542926.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач поніс збитки на загальну суму 5 708,52 грн., у вигляді сплати залізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частинами 1 та 4 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

згідно зі статтею 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 5.8.1. Договору сторони погодили, що вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування.

Відповідно до пункту 8.4. Договору у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,

а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного

права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000 року, а саме підпунктом 1.3. пункту 1 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

На підставі вищевикладеного, залізницею і були стягнуті з позивача платежі за користування вагонами.

Судом встановлено, що позивач поніс збитки на загальну суму 5 708,52 грн., з урахуванням ПДВ, зокрема сплатою залізниці:

- вартості тарифу - 3 162,00 грн.;

- плати за користування вагонами в сумі 944,40 грн., що підтверджується відомістю за користування вагонами № 24090362;

- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 650,70 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 24090338.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 5 708 (п'ять тисяч сімсот вісім) грн. 52 коп. збитків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 28.11.2012 року

Суддя С.В. Стасюк