Рішення № 28265163, 12.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/6/107/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області

про стягнення 196 358,61грн.

за участю

представників сторін:

від позивача - Боганова О.І. - представник по довіреності №01/12-10 від 12.10.12р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області суми боргу у розмірі 195 000грн., суми інфляційних у розмірі 195грн. та 3% річних у розмірі 479,51грн. (Усього 195 674,51грн.)

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач звернувся до суду з заявою б/н від 21.11.2012р. про зміну предмету позову на підставі ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області грошові кошти у сумі 195 000грн., які були одержані відповідачем без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим підлягають стягненню саме на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

У процесі слухання справи позивач неодноразово збільшував, зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 195 000грн., 3% річних за період прострочення з 19.09.2012р. по 12.12.2012р. у сумі 1 358,61грн., про що було викладено позивачем у заяві вих.№01/12-12 від 12.12.2012р. на підставі ст.22 ГПК України. Суд приймає до уваги заяви та розглядає справу по суті.

12 грудня 2012р. через канцелярію суду від позивача надійшло нормативно-правове обґрунтування змінених позовних вимог, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Отже, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 1212 ЦК України, намагається відшкодувати вартість безпідставно набутих грошових коштів в сумі 195 000грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено платіжне доручення №62 від 05.03.2012р., копію рахунку №8 від 05.03.2012р., копію вимоги №01/16-08 від 16.08.2012р.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Проте, поштовий конверт був повернутий підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 12.12.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області прийшли до усної домовленості щодо поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромисловому підприємству «Хеліантус - Азов» аміачної селітри в кількості 60 тон на суму 195 000грн.

05 березня 2012р. Позивач здійснив перерахування грошових коштів у сумі 195 000грн. на поточний рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області платіжним дорученням №62 з наступним призначенням платежу: «За селітру аміачну згідно рахунку №8 від 05.03.2012р. з ПДВ 20%-32 500грн.».

Факт перерахуванням спірної суми підтверджено розрахунковими документами, зокрема: платіжним дорученням, банківською випискою.

Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами статті 1212 ЦК України, і вважає що вказані грошові кошти придбанні та збережені відповідачем без достатньої правової підставі, а тому підлягають поверненню на його розрахунковий рахунок.

17 серпня 2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про поставку на адресу ТОВ Агропромислове підприємство «Хеліантус - Азов» товару, а саме 60 тон аміачної селітри вартістю 195 000грн. Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, поставку товару не здійснив.

Надіслана на адресу відповідача вимога вих. №01/03-09 від 03.09.2012р. відносно повернення грошових коштів залишена останнім без відповіді.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно відшкодування вартості безпідставно набутого майна, загальною вартістю 195 000грн., обґрунтовані виходячи із наступного:

Так, у спірних відносинах обов'язковому застосуванню підлягають вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

ЦК України припускає можливість двох видів зобов'язань з безпідставного збагачення: перший вид - зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення або не збільшення майна з боку потерпілого).

За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок інших суб'єктів правовідносин передбачає виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які мають мету поновлення майнового положення того суб'єкту, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагатився.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.

Позивачем надано суду розрахункові документи про перерахування на адресу відповідача грошових коштів в сумі 195 000грн., які він вважає коштами отриманими останнім без достатньої правової підстави. Доказами підтверджено момент придбання та збереження майна відповідачем майна, за родовими ознаками якого є - грошові кошти, а тому обґрунтовано позивач застосовує до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області суми грошових коштів у розмірі 195 000грн., отриманих без достатньої правової підстави слід визнати обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт не повернення відповідачем грошових коштів, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування, наданий арифметично обґрунтований розрахунок 3% річних за період з 19.09.2012р. по 12.12.2012р. господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення у сумі 1 358,61грн. 3% річних в повному обсязі.

При поданні позову до суду та під час розгляду справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 496,55грн., платіжними дорученнями №430 від 12.10.2012р., №502 від 13.11.2012р., що суперечить вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору -2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 569,38грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 569,38грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ст.ст.530, 1212 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області про стягнення 196 358,61грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» с.Мануйлівка, Запорізької області безпідставно набуті кошти у сумі 195 000грн., 3% річних за період прострочення з 19.09.2012р. по 12.12.2012р. у сумі 1 358,61грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 927,17грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислового підприємства «Хеліантус - Азов» (72121, с.Мануйлівка, Запорізької області, Приморський район, вул.Гагаріна, 23, ЄДРПОУ 24520052) зайво сплачений судовий збір у розмірі 569,38грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №502 від 13.11.2012р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.12.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.