Постанова № 28264857, 26.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 6/12/5022-165/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.суддівКостенко Т.Ф., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4, с. Оришківці Тернопільська обл.на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 рокуу справі господарського суду Тернопільської областіза позовомПрокурора міста Тернополя в інтересах Споживчого кооперативу «Степана Бандери», м. Тернопіль до1) Приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», м. Тернопіль 2) Приватного підприємства «ГЕО-2004», м. Тернопіль 3) Публічного акціонерного товариства «Український промисловий банк», м. Київ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1) Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, м. Тернопіль 2) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль 3) ОСОБА_5, м. Тернопіль 4) ОСОБА_6, м. Тернопіль за участюОСОБА_7, м. Тернопільпровизнання права власності на об'єкт та зняття арештуза участю представників

прокуратури: Лукяненко В.В., посвідчення ГПУ від 25.07.2012 року № 000496,

скаржника: Федорович В.Ю.,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: ОСОБА_10,

третьої особи-4: не з'явився,

ОСОБА_7: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 позовні вимоги прокурора міста Тернополя в інтересах споживчого кооперативу «Степана Бандери»(далі за текстом -СК «Степана Бандери») до приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»(далі за текстом -ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»), приватного підприємства «ГЕО-2004»(далі за текстом -ПП «ГЕО-2004»), публічного акціонерного товариства «Український промисловий банк»(далі за текстом -ПАТ «Український промисловий банк») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на об'єкт та зняття арешту задоволено повністю: визнано за СК «Степана Бандери»право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, що використовувались при незавершеному будівництві об'єкта багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а саме: блок «А»загальною площею 423,3 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 13 673 куб. м. (фундаменти залізобетонні); блок «Б»загальною площею 1431,4 кв.м., висотою 29,8 м, будівельним об'ємом 42655 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі); блок «В»загальною площею 732,85 кв.м., висотою 32,3 м, будівельним об'ємом 23671 куб. м. (фундаменти залізобетонні, стіни, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні панелі); знято арешт із переліченого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачами-1,-2 договору від 20.07.2011 року останні зобов'язувались передати у власність позивача майно по АДРЕСА_1 а також технічну та іншу документацію щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу, однак відповідно до акту прийому-передачі від 20.07.2011 року жодних дій на виконання умов договору не вчинили, а тому вимоги позивача з огляду на положення ст. ст. 16, 392 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню; щодо вимоги прокурора про зняття арешту з зазначеного майна відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а оскільки судом визнано за позивачем право власності на вищевказане майно вимогу про зняття з нього арешту також необхідно задовольнити.

Не погодившись з рішенням господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, набувши за оскаржуваним рішенням СК «Степана Бандери»право власності на спірне майно фактично порушено права апелянтів, оскільки вказане майно повинно бути реалізоване чи в порядку виконавчого провадження, чи в порядку банкрутства для задоволення грошових вимог апелянтів до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник».

24.10.2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було подано заяви про відмову від апеляційної скарги в частині її подання від свого імені.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року провадження за спільною апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на рішення господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 -припинено.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що оскільки вказані відмови ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від апеляційної скарги не суперечать чинному законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, апеляційний господарський суд вирішив за можливе прийняти дані відмови та припинити провадження по спільній апеляційній скарзі щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі ст. 100 ГПК України, а також припинити провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду не стосується безпосередньо прав та обов'язків ОСОБА_4 і в рішенны суду відсутні судження про права та обов'язки останнього у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року та передати справу до Львівського апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4

Розпорядженням від 24.12.2012 року № 03.08-05/1130 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Сибіга О.М. судді -Костенко Т.Ф., Корсак В.А.

Учасниками касаційного провадження відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники скаржника та третьої особи-3 просили касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного господарських судів -скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для здійснення нового апеляційного перегляду, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду -без змін.

Позивача, відповідачів, третіх осіб-1,-2,-4 та ОСОБА_7 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників скаржника та третьої особи-3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року задоволено позовні вимоги прокурора міста Тернополя в інтересах СК «Степана Бандери»і визнано за останнім право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, що використовувались при незавершеному будівництві об'єкта багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та знято арешт із переліченого майна.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до укладеного між СК «Степана Бандери»та ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», ПП «ГЕО-2004»договору від 20.07.2011 року останні зобов'язувались передати у власність позивача майно по АДРЕСА_1 а також технічну та іншу документацію щодо будівництва багатоквартирного житлового комплексу, однак відповідно до акту прийому-передачі від 20.07.2011 року жодних дій на виконання умов договору не вчинили.

ОСОБА_4, обґрунтовуючи порушення своїх прав та право на звернення з апеляційною скаргою зазначив, що на підставі Договору про відступлення права вимоги від 09.07.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, ОСОБА_12, останні відступили ОСОБА_4 право вимоги і отримання грошей від ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» в розмірі 10 000,00 грн. з числа загальної суми стягнення 111 032,14 грн. по виконавчому листу Тернопільського міськрайонного суду № 2-1914, виданого 30.08.2010 року, який знаходиться на примусовому виконанні в Першому відділі Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, виконавче провадження № 21259423.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Договір про відступлення права вимоги було укладено ОСОБА_4 та ОСОБА_11, ОСОБА_12 09.07.2012 року, тобто після прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює лише момент, на який визначається обсяг прав, що переходять до нового кредитора, та умови здійснення цих прав. Таким моментом є момент переходу цих прав. Якщо правочин визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України), то такі права та обов'язки слід вважати такими, що виникли в момент, з якого правочин визнається вчиненим.

Отже, апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що моментом переходу прав до нового кредитора є момент, у який згода з усіх істотних умов договору про заміну кредитора виражена в формі, яка для таких договорів є обов'язковою.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 набув право вимоги до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»грошової суми в розмірі 10 000, 00 грн. з моменту укладення договору про відступлення права вимоги, а саме з 09.07.2012 року.

З аналізу приписів ст. 91 ГПК України вбачається, що підставою для надання певній, не залученій до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.09.2008 року у справі № 23/294.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 не будучи стороною договору від 20.07.2011 року та набувши право вимоги до ПП «Тернопільська фірма «Будівельник»грошової суми на підставі Договору про відступлення права вимоги від 09.07.2012 року, відповідно, не є учасником спірних правовідносин, а будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору суд не вправі приймати до уваги в силу приписів ст. 91 ГПК України.

Відтак, рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2012 року не стосується безпосередньо прав та обов'язків ОСОБА_4 за вищезазначеними договорами і в рішенні суду відсутні згадка та судження про права і обов'язки останнього у спірних правовідносинах.

В п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»від 17.05.2011 року № 7 вказано, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Також відповідно до п. 52 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, оскільки при прийнятті рішення місцевого господарського суду не було вирішено питання про права та обов'язки, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність припинення апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, згідно з положеннями ст. 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Виходячи зі змісту наведеної норми вбачається, що в резолютивній частині судового акту повинно бути зазначено про вирішення питання про прийняття чи не прийняття відмови від апеляційної скарги.

Однак, апеляційний господарський суд, вказавши про прийняття відмов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від апеляційної скарги в мотивувальній частині ухвали, не зазначив про це в резолютивній частині судового акту, а лише припинив провадження керуючись, зокрема, ст. 100 ГПК України.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка, ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року підлягає зміні.

Доводи ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 змінити, виклавши п. 1 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року в наступній редакції:

„1. Прийняти відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012.

2. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на рішення господарського суду Тернопільського області від 25.06.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 -припинити."

3. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у справі № 6/12/5022-165/2012 вважати пунктом „3".

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: Т.Ф. Костенко

В.А. Корсак