Ухвала суду № 28262258, 25.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року м. Київ К-16865/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Добропільська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009

у справі № 2а-33234/08

за позовом державного підприємства "Добропіллявугілля" (далі -Підприємство)

до Добропільської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 20.10.2008 № 0002381540/0.

На вказані судові акти відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Добропільська ОДПІ просить їх скасувати та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права, зокрема, вимогам пункту 1.9 статті 1, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 35469 грн. (у тому числі 11823 грн. за основним платежем та 23646 грн. за штрафними санкціями) було прийнято за наслідками проведення Добропільською ОДПІ невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності Підприємства з податку на прибуток, оформленої актом від 14.10.2008 № 769/15-1/32186934.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваного донарахування, полягає в тому, що під час сплати платежу «частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету»згідно з умовами договору про реструктуризацію податкового боргу від 23.05.2006 № 5/62 (з урахуванням додатку до нього) Підприємство повинно було сплати і авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% від суми фактично перерахованого платежу, як того вимагає підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди об'єктивно зазначили про помилковість кваліфікації податковим органом платежу «частина прибутку (доходу)»як «дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами» з огляду на різну правову природу цих платежів.

Так, за змістом підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У той же час статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»установлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, наведена норма Закону розрізняє частину чистого прибутку (доходу), що сплачується до бюджету, та дивіденди, які підлягають перерахуванню відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновок про відмінний від дивідендів характер згаданого платежу підтверджується і порядком його розрахунку, адже платіж «частина прибутку (доходу)»визначається за даними бухгалтерського обліку, тоді як інші податки розраховуються за правилами податкового обліку.

Статтею ж 14 Закону України «Про систему оподаткування»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, без включення до цього переліку частини прибутку(доходу), що сплачується до бюджету.

Наведене обумовлює правильність висновків попередніх судових інстанцій про те, що обов'язок зі сплати частини прибутку (доходу) має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем суб'єктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (об'єкту) та порядку його сплати.

А відтак, як вірно зазначили суди, податковим органом безпідставно було поширено обов'язок зі сплати авансового внеску з податку на прибуток, що кореспондує виплаті платником дивідендів своїм акціонерам, на порядок сплати позивачем частини чистого прибутку (доходу) до бюджету.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги Підприємства, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та нормам діючого законодавства, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 у справі № 2а-33234/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Муравйов І.В. Приходько