Ухвала суду № 28261235, 12.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.Справа № 1570/1911/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Юг" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-ЮГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502350 від 29.02.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ТОВ "Планета-Юг" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-ЮГ» з питань перевірки взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» за період січень, березень 2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 21.02.2012 року № 981/23-05/30747868. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення №0000502350 від 29.02.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42498,00грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважав, що Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає. Крім того, акти перевірки складені відносно контрагентів позивача, на які посилається ДПІ в Приморському районі не можуть бути підставою про визнання угод, укладених ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» з позивачем нікчемними, оскільки вони є службовими документами, які підтверджують лише факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Також перевіряючим при складанні акту перевірки не було враховано фактичну наявність придбаного майна на балансі у ТОВ «Планета-ЮГ». Крім того, постановами Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, по справам №2а/1570/10427/2011 та №2а/1570/10428/2011, а також від 03.02.2012 року по справі №2а/1570/10346/2011 акти перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291, від 11.11.2011 року №301/23-214/37280436, від 14.11.2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальних перевірок з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» за період січень-квітень 2011 року визнані протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Планета-Юг" було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "Планета-Юг" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Планета-ЮГ» в якості юридичної особи зареєстроване 15.03.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

На підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2012 року №405, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцем ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Планета-ЮГ» з питань перевірки взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» за період січень, березень 2011 року. Повідомлення про перевірку та копія наказу були вручені керівнику підприємства Макаревич О.О., 16.02.2012 року. За результатами вказаної перевірки на підставі частково наданих позивачем первинних документів перевіряючим був складений та підписаний акт перевірки від 21.02.2012 року № 981/23-05/30747868.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ Планета-ЮГ» було порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за січень, березень 2011 року на загальну суму 42498,00 грн., по господарським відносинам з ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река».

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи матеріали актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291, від 11.11.2011 року №301/23-214/37280436, від 14.11.2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальних перевірок з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» за період січень-квітень 2011 року, та первинну документацію позивача, з якої не встановлені факти оплати розрахунків з вище зазначеними контрагентами.

Так, у період, що перевірявся позивачем були укладені угоди з ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река», а саме: № 01-11 від 01.11.2011 року, №27 від 10.01.2011 року, №10/03 від 10.03.2011 року про поставку товарів. Відповідно до умов зазначених договорів Постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлені договором строки вироблені або придбані ним товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товари. Відповідно до п.п. 4.1 угоди, постачання товару відбувається транспортом Постачальника.

Між тим, актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки не були надані докази оплати розрахунків з вище зазначеними контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення -рішення №0000502350 від 29.02.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42498,00грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн..

Одночасно, судом першої інстанції досліджені акт перевірки від 21.02.2012 року № 981/23-05/30747868, податкові декларації з додатками, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактур, заперечення на акт перевірки та рішення за результатами їх розгляду, податкове повідомлення - рішення №0000502350 від 29.02.2012 року, постанова суду від 18.01.2012 року, виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з ЄДР підприємств та організацій України відносно ТОВ «Планета-ЮГ», договори поставки товару №01-11 від 01.11.2010 року, №27 від 10.01.2011 року, №10/03 від 10.03.2010 року, свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, довідки з ЄДР підприємств та організацій України, довідки про взяття на облік платників податку відносно ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река», картки субконто ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река», картки складського обліку матеріалів, постанова державного виконавця про арешт коштів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було вірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река».

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Крім того колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд вважає, що перевіряючий прийшов до вірного висновку щодо завищення позивачем податковий кредит за січень, березень 2011 року на загальну суму 42498,00 грн., по господарським відносинам з ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река», виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река» надавали послуги поставки товарів за договорами, укладеними з позивачем.

Так, п. 4.1. зазначених договорів № 01-11 від 01.11.2011 року, №27 від 10.01.2011 року, №10/03 від 10.03.2011, укладених між ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Групп», ПП «Река», та позивачем, передбачено, що постачання товару відбувається транспортом Постачальника.

Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи, хоча умовами вказаних договорів поставки товару (п. 5.2.) передбачено, що при прийомі товару покупець (позивач) перевіряє його відповідність відомостям, вказаних в транспортних та супровідних документах.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковими первинними документами для ведення бухгалтерського обліку.

Водночас надані представником апелянта копії товарно-транспортних накладних вищенаведені висновки не спростовують, оскільки вони оформлені з порушенням вимог, передбачених наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. N 488/346, зокрема оформлені ТТН не відповідають затвердженій формі, у них відсутні відомості у повному обсязі відносно пункту навантаження та пункту розвантаження товару.

Тому, колегія суддів вважає, що позивач не довів факт реальності вчинення господарської операції.

В свою чергу, позивачем визнано, що оплата за вказаний товар не здійснена, проте як вбачається із п.3.1.1 договору поставки товару №01-11 від 01.11.2010 року (а.с.130-133), п.3.3.1 договору поставки товару №27 від 10.01.2011 року (а.с.134-136), п.3.3.1 договору поставки товару №10\03 від 10.03.2010 року (а.с.137-139) поставка товару здійснюється умовах попередньої оплати позивачем замовленого товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаними господарськими операціями у позивача не настала жодної підстави виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбаченої п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції правильно не взяті до уваги посилання позивача на постанови Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до актів перевірок висновків щодо нікчемності правочинів у відношенні до контрагентів ТОВ «Планета-ЮГ», оскільки виявлені за позивачем порушення ґрунтуються не лише на висновках зазначених актів перевірок, а також на первинної документації позивача.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Юг" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Юг" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 1570/1911/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі - 17 грудня 2012 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян