Постанова № 28260378, 20.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року справа №2а/1270/7145/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Куліш А.М.

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/7145/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661702 та №0000671702 від 10.08.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду 17.09.2012 надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби та з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000661702 та №0000671702 від 10.08.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.08.2012 відповідачем складено акт № 829/17-НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, за період з01.07.2009 по 31.12.2011». Позивач вважає, що висновки акту № акт № 829/17-НОМЕР_1 від 03.10.2012 та винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення №0000661702 та №0000671702 від 10.08.2012 є протиправними та порушують його права.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин у справі.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача та третьої особи до суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 14.05.1997 за № 23830170000002962 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_2 (т.1 а.с. 27) та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.12.1999 НОМЕР_3, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1 (т.1 а.с. 28 - 29).

Позивач має у власності вантажний автомобіль та причіп - самоскид, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (т1.а.с. 30) та цех по виробництву тари та відповідне обладнання, що підтверджується договором купівлі-продажу (т.1 а.с. 132, 136-137).

Відповідно до плану - графіку проведення планових документальних перевірок ДПІ в м. Сєвєродонецьку (т.2 а.с.18) було видано наказ «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» від 05.07.12 №14-у, який разом з повідомленням № 330/01-87 від 05.07.2012 було вручено ОСОБА_3 06.07.2012 (т.1 а.с. 26, 117).

Податковим органом в період з 17.07.2012 по 30.07.2012 здійснено перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, про що 03.08.2012 відповідачем складено акт № 829/17-НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, за період з 01.07.2009 по 31.12.2011» (т.1а.с.9-24).

За результатами акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000671702 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23869,55 грн., в тому числі за основним платежем - 19095,64 грн, за штрафними санкціями 4773,91 грн;

форми «Р» №0000661702 від 10.08.2012 з податку на додану вартість на загальну суму 46366,75 грн., в тому числі 37433 грн. за основним платежем та 8933,75 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 25).

Вказані повідомлення - рішення позивач отримав 05.09.2012 (т.1 а.с. 123).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не заперечуються.

Підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень зазначено порушення позивачем п. 177.2 ст. 177, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пунктів п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 . 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Розділом ІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. (п. 177.1 ПКУ).

Відповідно до п. 177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). (п. 177.3 ПКУ).

Згідно п. 177.4 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 139.1.9. ст. 139 розділу III Податкового кодексу України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

За змістом статті 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

Відповідності до статті 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ЛБФ УКРПРОМГРУПП" і ТОВ "МЕТАЛ ТРЕЙД СВ" були укладені договори поставки № 35 від 30.05.2011р. та № 01/07-10 від 01.06.2010р., відповідно, з продажу та відвантаження дошки та заготовок для піддонів на адресу контрагента ФОП ОСОБА_3 - покупця ТОВ "ЛБФ УКРПРОМГРУПП" та ТОВ "МЕТАЛ ТРЕЙД СВ" за період з серпня 2010 року по вересень 2011 року.

Здійснення господарсько-правових відносин за вказаними договорами поставки підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками по рахунках, видатковими і податковими накладними, довіреностями на отримання товару, подорожніми листами (т.1 а.с.35-58, 63-85, т.2 а.с.49-53, 67-68). Податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с. 100-114) та вказані операції відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість (т.1 а.с.245-250, т.2 а.с.1-19).

Обставини використання ФОП ОСОБА_3, отриманої від ТОВ "ЛБФ УКРПРОМГРУПП" і ' "МЕТАЛ ТРЕЙД СВ" дошки та заготовок у подальшій господарській діяльності, а саме їх переробку та виготовлення піддонів, підтверджені податковими та видатковими накладними, розрахунками-фактур довіреностями на отримання від ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову послався на те, що в договорах позивача з ТОВ "ЛБФ УКРПРОМГРУПП" і ТОВ "МЕТАЛ ТРЕЙД СВ" не зазначено яка саме продукція є предметом договору і позивачем не надано ніяких документів, які б визначали предмет договору, в тому числі, заявки на поставку продукції, що є помилковим, оскільки в п.1.1. названих договорів вказано, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які наявні в справі і крім них, в справі є платіжні доручення, виписки по рахунках, довіреності на отримання товару, подорожні листи (т.1 а.с.35-58, 63-85, т.2 а.с.49-53, 67-68), які свідчать про поставку саме дошки і заготовок, та стосовно заявок в договорах, то в них не зазначено, якому вигляді (усному, письмовому, електронному, тощо) вони повинні були надаватись постачальнику.

Також колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо тотожності понять дошки не обрізної та пиломатеріалів, а відтак розбіжності щодо номенклатури, оплати та факту отримання продукції відсутні.

Щодо доводів відповідача з посилання на акт № 100/16/33352412 від 30.01.2012 року Ленінської МДПІ і довідку ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська № 1619/160 від 23.06.2011 року, слід зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та (або) подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

На час здійснення господарських операцій продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин покупець не несе відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В наведених в довідці ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська про проведення камеральної перевірки ТОВ "ЛБФ УКРПРОМГРУПП" № 1619/160 від 23.06.2011р. і в акті перевірки МДПІ Ленінського району м. Луганська № 100/16-33352412 від 30.01.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МЕТАЛ ТРЕЙД СВ» відсутнє посилання на те, що за період існування цих підприємств видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання підписання чи не підписання їх посадовими особами податкових накладних взагалі та вище перелічених податкових накладних, наданих до перевірки, в актах не відображені, почеркознавча експертиза по ним не проводилася, тому твердження відповідача щодо підписання видаткових та податкових накладних ТОВ «ЛБФ УКРПРОМГРУПП» та ТОВ «МЕТАЛ ТРЕЙД СВ» не уповноваженими особами нічим не підтверджено.

Таким чином на момент продажу продукції ТОВ «ЛБФ УКРПРОМГРУПП» та ТОВ «МЕТАЛ ТРЕЙД СВ» перебували на податковому обліку, а діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інтонації дійшов помилкового висновку, щодо правильності доводів податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань, проте всі доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, які спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріально та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 2а/1270/7145/2012 - скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000661702 та №0000671702 від 10.08.2012

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак