Ухвала суду № 28260203, 21.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року справа №2а/0570/13846/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І. А., Яманко В.Г., за участі секретаря судового засідання Братченко О.В., представників позивача Собченко І.Є., Самірханова А.О. представників відповідач Пігуль О.М. та Нестерової М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі №2а/0570/13846/2012 (суддя Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000482202 (№ 4424/10/22-212), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю на загальну суму 333764 грн. 12 коп. (з урахуванням роз'єднання позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» була подана апеляційна скарга, в якій зазначило на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених в апеляційній скарзі мотивів.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували та просили судове рішення першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» є юридичною особою зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Ворошиловської районнї ради народних депутатів м. Донецька від 23.06.1995 року №167/4р. Свідоцтво про державну реєстрацію № 12661070002029028 від 23.06.1995 року, видане Виконавчим комітетом Донецької міської ради. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, є платником земельного податку.

В період з 19 квітня по 4 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 14 травня 2012 року № 492/22-2/13505121. Відповідно до висновку заначеного акту перевірки позивачем крім інших порушень було встановлено порушення норм підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 276.1 статті 276, пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що полягало в не наданні позивачем податкових декларацій по податку на землю за 2009, 2010, 2011 роки та не нарахування податку на землю у сумі 277277 грн. 50 коп., в тому числі за 2009 рік - 62607 грн. 36 коп., за 2010 рік - 109272 грн. 10 коп., за 2011 рік - 105398 грн. 04 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000482202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на землю у загальній сумі 333764 грн. 12 коп., в тому числі за основним платежем 277277 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 56486 грн. 62 коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом адміністративного оскарження, за наслідком розгляду якого було відмовлено позивачеві в його задоволенні.

Рішенням Донецької міської ради від 26 травня 2006 року № 2/21 «Про визначення виконавця послуг з управління житловим фондом у Кіровському районі м. Донецька» позивача визначено виконавцем послуг з управління житловим фондом територіальної громади м. Донецька у Кіровському районі та вирішено з 1 липня 2006 року забезпечити йому передачу у встановленому порядку житлового фонду в управління виконавцю послуг. На підставі розпорядження Донецького міського голови від 16 січня 2007 року № 22 «Про реалізацію рішення міської ради від 26.05.06 № 2/21» позивачу було передано в управління житловий фонд у складі 960 будинків з урахуванням дебіторської а кредиторської заборгованості, згідно дислокації. Відповідно до наказу Управління житлового господарства Донецької міської ради від 2 лютого 2007 року № 25-ос «Про передачу житлового фонду Кіровського району в управління ТОВ Фірма «Содєйствіє», вирішено передати на баланс позивачу житловий фонд та здійснити передачу основних засобів та технічної документації. Житловий фонд переданий позивачу відповідно до актів прийому-передачі. В ході перевірки встановлено, що на балансі позивача станом на 1 квітня 2009 року знаходяться 807 житлових будинків, 260 будинків списано з балансу позивача згідно з розпорядженнями Донецького міського голови. Розпорядженнями Донецького міського голови від 15 жовтня 2009 року, від 28 січня 2011 року, від 5 липня 2011 року були списані з балансу позивача приватизовані квартири одноповерхових будинків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив с того, що позивач відповідно до норм Земельного кодексу України та Податкового кодексу України є суб'єктом плати земельного податку, оскільки є утримувачем житлового фонду, який йому було передано в управління згідно з рішеннями Донецької міської ради та відповідно є користувачем земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ,( який був чинним до 1 січня 2011 року), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до пункт 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу Україн плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Пункт 276.1 статті 276 Податкового кодексу України визначає, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пункти 286.1 та 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до листа Управління Держкомзему у м. Донецьку від 29 липня 2011 року № 01-32-2614/2841 в користуванні позивача знаходяться земельні ділянки згідно з додатком на 30 аркушах.

Позивачем не заперечувалось, що зазначені в додатках земельні ділянки, це ділянки на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, які були передані в управління та на баланс позивача.

Відповідно до додатків до вищевказаного листа, які оформлені у вигляді таблиць в них визначений кадастровий номер, адреса земельної ділянки, площа, коефіцієнт, нормативна грошова оцінка з 2006 року по 2011 рік включно.

Зазначені відомості стали підставою для розрахунку відповідачем податку на землю за вищевказаний період та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на землю.

Аналізуючи вищезазначені норми закону та матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що позивач фактично є землекористувачем цих земельних ділянок, оскільки здійснює господарську діяльність пов'язану з наданням послуг по управлінню переданим йому житловим фондом.

Колегія суддів зазначає, що відсутність документів які посвідчують право власності або права користування земельними ділянками, не позбавляє позивача обов'язку декларувати та сплачувати податок на землю.

Більш того відповідно до відповіді Управління Держкомзему у м. Донецьку від 8 серпня 2011 року № 01-32-2720/2843 на звернення позивача, позивачеві було повідомлено про необхідність звернення до Єдиного дозвільного центру міської ради з заявою та необхідним переліком документів для оформлення документу ,що підтверджує право користування земельною ділянкою під житловими будинками, але як свідчать матеріали справи до теперішнього часу позивач документального оформлення права користування вказаними земельними ділянками не здійснив.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на листи Управління Держкомзему у м. Донецьку в яких повідомляється про відсутність у користуванні у позивача земельних ділянок, оскільки як вже вище було зазначено матеріалами справи підтверджено, що позивач фактично користується земельними ділянками на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, відповідно до додатку до листа того ж Управління Держкомзему у м. Донецьку від 29 липня 2011 року № 01-32-2614/2841 та які перебувають на балансі позивача.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі №2а/0570/13846/2012 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 21 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді І.А.Васильєва

В.Г.Яманко