Ухвала суду № 28260011, 17.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа №2а/0570/9524/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Кравець І.Л., представників відповідача Іващенко Д.А., за довіреністю від 13.12.2012 року, Шульги О.В., за довіреністю від 06.08.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/9524/2012 (головуючий І інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУММЕР" до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0000141543 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями. - 16 687,50 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000141543 від 16.07.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 687,50 гривень. .

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незакон ної постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «ЗУММЕР».

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» зареєстровано в якості юридичної особи 20.04.2006 року, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби як платник податків з 07.07.2011 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.07.2012 року (арк. справи 115), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 01.08.2012 року (арк. справи 116), підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 04.04.2012 року № 795/10/18-2-014-2 (арк. справи 117).

Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 04.07.2012 року по 09.07.2012 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань додержання ТОВ «ЗУММЕР» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ТЕРЕЙН» (ЄДРПОУ 37202976) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.07.2012 року № 2175/22-4/34360314 (арк. справи 9-18). Податковим органом згідно з висновком акту, встановлено, відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, у порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за період листопад 2011р., та як слідство завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66 750,00 грн., в т.ч. за листопад 2011 року в сумі 60 152,83 грн., за грудень 2011 року в сумі 6 597,19 грн.

15.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0000141543, яким позивачу на підставі акту перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 437,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 66 750,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 687,50 гривень (арк. справи 19).

Підставою для здійснення донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, ґрунтуються на не підтвердженні належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку підприємства реальності вчинення господарських операцій за договором комісії на реалізацію товарів від 01.12.2010 року № 05-10/К, укладеного з ТОВ «ТЕРЕЙН».

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕЙН» як Комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» як Комісіонером 01.12.2010 року укладено договір комісії на реалізацію товарів № 05-10/К (арк. справи 21-24).

Відповідно до умов зазначеного договору, а саме, п. 1.1. Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за винагороду вчиняти на умовах цього Договору від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента угоди по реалізації надаваємих йому Комітентом спортивних товарів (далі - Товар). п.1.2. договору, товар передається Комісіонеру партіями в кількості та асортименті у відповідності до накладних на передачу Товару. п.3.1. договору, процент винагороди Комісіонера від фактичної ціни реалізації кожної партії Товару встановлюється Комітентом на початок місяця та вказується щомісячно у додаткових угодах до цього договору. п.3.2. договору, усі взаєморозрахунки по договору по комісійній винагороді здійснюються на підставі таблиці взаєморозрахунків зобов'язань, затвердженої та підписаної сторонами (арк. справи 21-22)

31.10.2011 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 12, в якій визначено комісійну винагороду за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року у розмірі 117 566,21 гривень (арк. справи 25).

Товар, відповідно до вказаних умов договору, передавався позивачу на підставі витратних накладних №124 від 01.11.2011 року на загальну суму 360 916,96 грн., № 125 від 01.11.2011 року на загальну суму 39 583,12 грн. (арк. справи 26-35). На підтвердження якісних характеристик товару (велосипедів) позивачем надано сертифікати відповідності (арк. справи 140, 155-156, 188-194).

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 01.11.2011 року (арк. справи 36). Отримання товару здійснювалось керівником ТОВ «ЗУММЕР», який уповноважений вчиняти такі дії на підставі Статуту, що не вимагає отримання довіреності (арк. справи 154). Відповідно до матеріалів справи вся документація по спірним господарським операціям підписувалась директором ТОВ «ЗУММЕР» Сушенком С.В. (арк. справи 119).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗУММЕР» було складено звіт комісіонера за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року по продажам товарів для ТОВ «ТЕРЕЙН», згідно з яким за вказаний період продано товару на суму 400 500,08 гривень (арк. справи 37-42). За вказані послуги Комісіонером отримано винагороду у розмірі 97 971,84 гривень, що підтверджується актом № ОУ-0000011 від 30.11.2011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. справи 43).

Відповідно до Таблиці взаєморозрахунків зобов'язань на листопад 2011 року, укладеної між сторонами договору: борг перед комітентом на 01.11.2011 - 63 305,06 грн.; надійшло товару від комітента - 400 500,08 грн.; повернуто товару комітенту - 0,00 грн.; перераховано комітенту 311 870,00 грн.; реалізовано товарів за місяць - 400 500,08 грн., повернення від покупців - 8 612,73 грн., реалізовано за місяць з урахуванням повернень - 391 887,35 грн.; нараховано комісійної винагороди за місяць 117 566,21 грн.; борг перед комітентом до взаємозаліку на 01 грудня 2011 - 143 322,41 грн.; взаємозалік по сумі комісійної винагороди 117 566,21 грн.; борг перед комітентом за результатами взаємозаліку на 01.12.2011 - 25 756,21 грн. (арк. справи 44).

Перерахування коштів за реалізований товар підтверджено платіжними дорученнями № 963 від 10.11.2011 року на суму 5 170,00 грн., № 967 від 14.11.2011 року на суму 40 754,00 грн., № 972 від 15.11.2011 року на суму 10 986,00 грн., № 973 від 16.11.2011 року на суму 7562,00 грн., № 980 від 18.11.2011 року на суму 22 027,00 грн., № 987 від 23.11.2011 року на суму 89 809,00 грн., № 988 від 25.11.2011 року на суму 35 365,00 грн., № 995 від 29.11.2011 року на суму 90 284,00 грн., № 996 від 30.11.2011 року на суму 9 000,00 грн., № 1000 від 30.11.2011 року на суму 913,00 грн. (арк. справи 45-54).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРЕЙН» за наслідками господарських операції видало позивачу податкові накладні № 6 від 01.11.2011 на суму товару 360 916,96 грн., у т.ч. ПДВ 60 152,83 грн., № 7 від 01.11.2011 на суму товару 39 583,12 грн., у т.ч. ПДВ - 6597,19 грн. (арк. справи 55-67).

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договір та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

З наведених норм вбачається, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що надані позивачем первинні документи по спірній господарській операції не містять усіх необхідних реквізитів, що пред'являються законодавством (не вказано реквізитів відповідальних осіб, відміток тощо), а саме відносно оформлення товарно-транспортних накладних.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається апелянт, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України. Аналогічним чином на позивача не розповсюджуються вимоги Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність будь-якого з реквізитів не може свідчити про невиконання робіт та про невідповідність зазначеним даним та обсягу виконаних робіт, а підтверджує лише факт порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, відповідальною особою у частині заповнення та складання первинного документа. Крім того, відповідальність за складення відповідних документів, як зазначалось вище несе особа, які склали та підписали ці первинні документи. Як вбачається з товарно-транспортної накладної (арк. справи 36), перевезення товару здійснювалось перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Посилання відповідача на рішення Калінінського районного суду м. Донецька, яким встановлено порушення посадовою особою ТОВ «Зуммер» п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначено представником відповідача в судовому засіданні Калінінським районним судом м. Донецька під час розгляду справи не досліджувалась господарська діяльність ТОВ «Зуммер» з ТОВ «ТЕРЕЙН» так само, як і відповідність податкової та бухгалтерської документації.

Щодо відсутність сертифікатів відповідності на товар під час перевірки, то такі сертифікати були надані до суду першої інстанції.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про підтвердження відповідності» передбачено, що сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу будь-яким заявленим вимогам.

Надання комісійних послуг з продажу велосипедів не відноситься до законодавчо регульованої сфери. Позивач як комісіонер не може нести відповідальність за відсутність сертифікатів відповідності, оскільки, як вже зазначалося судом першої інстанції, безпосередньо ним не здійснюється виготовлення та постачання велосипедів.

Позивачем одатковий кредит за листопад 2011 року було сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ТЕРЕЙН». Вказані податкові накладні містять реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З матеріалів справи, вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ТОВ «ЗУММЕР» та його контрагентом ТОВ «ТЕРЕЙН», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договором.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем ТОВ «ЗУММЕР» та його контрагентом ТОВ «ТЕРЕЙН».

Відповідачем по справі не заперечується, що контрагент позивача ТОВ «ТЕРЕЙН»на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку у та був платником податку.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/9524/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/9524/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний текст складено 21 грудня 2012 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва