Ухвала суду № 28259907, 17.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа №2а/0570/13834/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Кравець І. Л., за участі представників позивача Бусюкіна І. А., Симонян А. В., Гусакової Л. І. за дов., відповідача Іващенко Д. А., Середа Т. О. за дов., за відсутності представників другого відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13834/2012 (суддя Смагар С. В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» до державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з врахуванням уточнення від 8 листопада 2012 року та ухвали суду першої інстанції від 14 листопада 2012 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 32962883 грн. та пені у розмірі 2449101 грн. 71 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов ТОВ «Агрекс» було задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрекс» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року у загальній сумі 32962883 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач не оскаржив ухвалу суду першої інстанції від 14 листопада 2012 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та постанову від 14 листопада 2012 року в частині відмови в стягнені пені у розмірі 2449101 грн. 71 коп.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не погодилося з прийнятим судовим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрекс» в повному обсязі.

В судовому засіданні представники ДПІ підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти апеляційної скарги ДПІ заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції. Державне казначейство представників до суду не направило.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши пояснення сторін, з урахуванням вимог статті 195 КАС України, встановила наступне.

В матеріалах справи наявні податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року з додатками, своєчасно подані позивачем до ДПІ, а також акти та довідки складені ДПІ з питань перевірок заявленого бюджетного відшкодування, а саме: акт № 8914/15-3/25602906 від 24 грудня 2010 року, довідка від 17 червня 2011 року № 1785/15-312/25602906, довідка від 18 листопада 2011 року № 4259/15-312/25602906, довідка від 7 червня 2012 року № 1659/15-312/25602906, довідка від 19 липня 2012 року № 2250/15-312/25602906 та довідка від 8 листопада 2011 року № 20761/10/15-3 про підтвердження стягнутої в цій справі суми бюджетного відшкодування з зазначенням факту відсутності розбіжностей в заявлених сумах ПДВ.

ДПІ не погодилося з судовим рішенням про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року у загальній сумі 32962883 грн. з посиланням на телеграму ДПС у Донецькій області від 27 вересня 2012 року № 11359/7/20.2-14-4 про необхідність ретельного відпрацювання всієї суми податкового кредиту по ланцюгах постачання до виробника сировини та відпрацювати зазначені розбіжності й ризики. ДПІ зазначило, що у зв'язку з не вивченням всього ланцюгу постачання не має можливості надати висновок до державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. На думку, апелянта суд першої інстанції повинен був сприяти отриманню доказів для забезпечення всебічного та повного розгляду справи. В той же час, ДПІ не заперечує факт законного пред'явлення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до стягнення з Державного бюджету України за листопад 2010 року, квітень, вересень 2011 року, квітень, травень 2012 року у розмірі 32962883 грн., що викладено в довідці від 8 листопада 2011 року № 20761/10/15-3.

З приводу доводів ДПІ, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних відмінностей адміністративного судочинства є те, що обов'язок доведення правомірності вчинених дій покладено на суб'єкта владних повноважень. Апелянт не конкретизував свої вимоги щодо того, які саме докази не були досліджені судом першої інстанції чи не правильно оцінені.

Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання. Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України можливість формування платником податку податкового кредиту з ПДВ не поставлено в залежність від наявності чи відсутності в базі даних податкових органів задекларованих податкових зобов'язань інших платників податків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В постанові від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Верховний Суд України зазначив, що Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Верховний Суд України в постановах від 31 січня 2011 року у справах № 21-42а10, № 21-47а10 дійшов висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на відсутність документальних доказів в підтвердження заявлених ДПІ апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ДПІ без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 18 грудня 2012 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва