Ухвала суду № 28259679, 11.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року справа №2а/0570/12515/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

при секретарі судового засідання: Братченко О.В.

за участю представників:

від позивача Чумаков А.В. (на підставі довіреності)

від відповідача: Колеснікова О.М., Шовчко Н.А. (на під ставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/12515/2012 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристалл-99" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367, № 0000452342-3388, від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, № 0000812241-3419. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 348586 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35321 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 1 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 грн.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, Костянтинівська об'єднана Державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу в якій зазначила на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема п.5.1 ст.5 п. 1.32.ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України та норми процесуального права ст. 159 Кодексу адміністративногі судочинства України.

Судом першої інстанції не було враховано, що для цілей оподаткування критерієм, що визначає кваліфікацію діяльності платника, як господарською є спрямованість такої діяльності на отримання доходу. Перевіркою підтверджено, що підприємством отримані доходи від операцій з реалізації готової продукції нижче за собівартість ралізованої продукції, а саме вартість матеріальних витрат не компенсовано доходами у 1 кварталі 2011р. за вищенаведеними партіями продукції у розмірі 417888грн. Позивачем не доведено, в чому саме була господарська мета реалізації виготовлених гофроящиків за ціною, що є нижче за собівартість цих ящиків. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б дозволили встановити факт економічної вигоди від реалізації готової продукції за ціною, нижче за собівартість, як підстава для висновку про зв'язок витрат на виготовлення гофроящиків з господарською діяльністю ТОВ «Кристалл-99». Наявними у справі доказами підтверджено, що діяльність позивача у 1 кварталі 2011 року не була спрямована на отримання доходу. Господарські операції позивача з реалізації готової продукції нижче собівартості є збитковими і суперечить меті підприємницької діяльності. Висновки акту перевірки щодо порушення Позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є правомірними. В ході перевірки встановлено, що у серпні 2011р. ТОВ «Кристалл-99» проведено коригування кількісних показників покупця ПАТ «ВО «Конті» з вартості поверненого товару на суму ПДВ «-» 13801грн. та відкориговані ПДВ по рядку 8.1 Декларації з ПДВ за серпень 2011р. Згідно з даними бухгалтерського обліку повернутий товар не було оприбутковано по матеріальним рахункам, первинні документи, що свідчать про повернення та списання його у зв'язку з реалізацією або з непридатністю до перевірки не надані. Не надання позивачем до перевірки документів, аналітичного та синтетичного обліків, та інших бухгалтерських регістрів, в яких відображається господарська операція повернення товару, свідчить про відсутність самих господарських операцій. Внаслідок відсутності у ТОВ «Кристалл -99» документів, що підтверджують отримання підприємством послуг, пов'язаних зі збутом продукції, надані до розгляду суду документи на отримання транспортно-заготівельних витрат від ТОВ «Глорія Трейд» та ТОВ «Костянтинівська інвестиційна група» не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже на порушення п. 138.2, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ " Кристалл -99" до складу витрат на збут безпідставно, без надання документів, що підтверджують факт наявності витрат, пов'язаних зі збутом продукції включено витрати у сумі 397695грн, які не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами. Досліджуючи питання формування собівартості продукції, яку виготовляє ТОВ «Кристалл- 99» та у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно включено суму витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків які не підтверджені відповідними документами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства встановлено, що вказане порушення призвело також до заниження податку на додану вартість у сумі 251207грн., внаслідок формування сум податкового кредиту, що не підтверджено відповідними документами, по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, з вартості придбання гофролиста, які не використані у господарській діяльності підприємства. На порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Кристалл-99» безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 251 207 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-99» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30415453, знаходиться на податковому обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06212650 від 18 листопада 2002 року.

З 9 по 28 квітня 2012 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 травня 2012 року № 215/22-1-30415453 (надалі - акт планової перевірки).

21 травня 2012 року позивачем були подані письмові заперечення до акту перевірки від 10 травня 2012 року № 215/22-1-30415453, в яких позивач, зокрема, просив провести позапланову документальну перевірку на підставі доданих до заперечень первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача, що не були враховані під час перевірки з неповажних причин. 14 червня 2012 року відповідачем була надана відповідь на заперечення № 3224/10/22-113-4.

У зв'язку із поданням позивачем заперечень до акту перевірки з вимогою перегляду результатів документальної планової перевірки, з 25 травня 2012 року по 7 червня 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складений акт від 14 червня 2012 року № 350/22/1-30415453 (надалі - акт позапланової перевірки).

За висновками обох вищенаведених актів перевірки відповідачем 19 червня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України: № 0000452342-3388, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 348586 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35321 грн.; № 0000442342-3367, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43598 грн.

Рішенням Державної податкової служби у Донецькій області від 3 серпня 2012 року № 11670/1-/10.2-12-5 було частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367 з податку на прибуток в частині застосування штрафу в розмірі 43597 грн., в іншій частині рішення було залишено без змін, а також збільшена сума штрафу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19 червня 2012 року № 0000452342-3388 на 750 грн. Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Пункт 60.4 статті 60 цього Кодексу передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. За результатами адміністративного оскарження з урахуванням рішення Державної податкової служби у Донецькій області відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2012 року № 0000742241-3418, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 490423 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 1 грн.; від 6 вересня 2012 року № 0000812241-3419, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 грн., та які оскаржуються позивачем в межах даної справи.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000442342-3367 за відсутністю предмету спору, оскільки дане рішення вважається відкликаним в розумінні статті 60 Податкового кодексу України, що не є предметом апеляційного розгляду.

Підставою визначення податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Правовою підставою визначення податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

З актів планової та позапланової перевірок вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення позивачем на суму 417888 грн., а саме у 1 кварталі 2011 року встановлено реалізацію продукції власного виробництва нижче собівартості продукції. В ході перевірки встановлено, що позивачем реалізовано готової продукції за 1 квартал 2011 року на загальну суму 4963881 грн., в тому числі: реалізовано ТОВ МНВО «Біокон» згідно з договором від 5 січня 2011 року № 07 у січні 2011 року гофроящик № 56 у кількості 30284 шт. за ціною 0,8834 грн. на суму 26752 грн. 89 коп., матеріальні витрати складають 34387 грн. 50 коп., різниця між ціною реалізації та матеріальними витратами на виготовлення реалізованих ящиків складає 7635 грн. 40 коп.; гофроящик № 230 у кількості 19955 шт. за ціною 1,175 грн. на суму 23447 грн. 13 коп., матеріальні витрати складають 30994 грн. 10 коп., різниця - 7546 грн. 97 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик 69а у кількості 5007 шт. за ціною 2,65 грн. на суму 13268 грн. 55 коп., матеріальні витрати складають 17812 грн. 90 коп., різниця - 4544 грн. 35коп.; реалізовано ПАТ «Горлівський м'ясокомбінат» згідно з договором від 20 травня 2011 року Д№ S20/05/11: у січні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 78000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 176155 грн. 20 коп., матеріальні витрати складають 219780 грн. 60 коп., різниця - 43625 грн. 40 коп.; у лютому 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 52000 шт. за ціною 2,2584 грн. на суму 117436 грн. 80 коп., матеріальні витрати складають 146286 грн. 40 коп., різниця - 28849 грн. 60 коп.; гофроящик № 261 у кількості 13818 шт. за ціною 1,5834 грн. на суму 21879 грн. 42 коп., матеріальні витрати складають 31115 грн. 40 коп., різниця - 9235 грн. 98 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 126000 шт. за ціною 2,3334 грн. на суму 294008 грн. 40 коп., матеріальні витрати складають 379411 грн. 20 коп., різниця - 85402 грн. 80 коп.; реалізовано ТОВ «Схід-Транс» згідно з договором від 27 грудня 2010 року № 05: у лютому 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41689 шт. за ціною 0,7167 грн. на суму 29878 грн. 50 коп., матеріальні витрати складають 138861 грн. 90 коп., різниця - 108983 грн. 40 коп.; гофроящик № 203 у кількості 20274 шт. за ціною 1,4 грн. на суму 28383 грн. 60 коп., матеріальні витрати складають 48787 грн. 40 коп., різниця - 20403 грн. 80 коп.; у березні 2011 року: гофроящик № 198 у кількості 41249 шт. за ціною 0,725 грн. на суму 29905 грн. 53 коп., матеріальні витрати складають 146314 грн. 50 коп., різниця - 116408 грн. 94 коп.; гофроящик № 203 у кількості 15556 шт. за ціною 1,425 грн. на суму 22167 грн. 30 коп., матеріальні витрати складають 39916 грн. 70 коп., різниця - 17749 грн. 40 коп.; реалізовано ЗАТ «Комплекс Безлюдовський м'ясокомбінат»: у березні 2011 року: гофроящик № 121 у кількості 1000 шт. за ціною 2,5 грн. на суму 2500 грн., матеріальні витрати складають 3011 грн. 20 коп., різниця - 511 грн. 20 коп.

Як зазначає відповідач, доходи від реалізації готової продукції у 1 кварталі 2011 року склали 4963881 грн., витрати склали 5476463 грн., в тому числі матеріальні витрати в сумі 5108768 грн., різниця складає збуток в сумі 512582 грн., яка виникла внаслідок реалізації продукції за ціною нижче від її собівартості. Також відповідач зазначає, що позивачем у 1 кварталі 2011 року також здійснювалася реалізація гофроящиків вищенаведеним підприємствам за ціною, що є вищою за собівартість, у зв'язку із чим відповідач здійснює висновок, що позивач завідомо здійснювало збиткову діяльність по реалізації гофроящиків на протязі трьох місяців, яка не обумовлена розумними економічними та іншими причинами ділового характеру. Відповідач також зазначає, що позивачем занижений податок на додану вартість у загальному розмірі 83578 грн. за січень, лютий, березень 2011 року, у зв'язку із реалізацією продукції власного виробництва нижче собівартості продукції, яка здійснена без компенсації її вартості та не призначалася для використання у господарській діяльності. Як було встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується судова колегія, всі спірні господарські операції позивача здійснені в межах його господарської діяльності, всі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, оформлені належним чином, внаслідок чого відповідачем не доведене порушення позивачем норм пункту 189.1 статті 189 з урахуванням пункту 198.5 статті 198 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Судова колегія не приймає доводи апеллянта з цього приводу з урахуванням того, що реалізація частини продукції позивачем за ціною нижче собівартості не може розглядатися як обставина, що виключає такі господарські операції взагалі із обсягу господарської діяльності підприємства. Відповідно до акту перевірки, у серпні 2011 року позивачем проведено коригування кількісних показників покупця ПАТ «ВО «Конті» з вартості поверненого товару на суму податку на додану вартість 13801 грн. та відкориговано податку на додану вартість по рядку 8.1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (розрахунки коригування від 2 серпня 2011 року № 4 на суму ПДВ - 8716 грн. 95 коп., від 11 серпня 2011 року № 55 на суму 5083 грн. 65 коп.). Відповідач в акті здійснив висновок, що повернутий товар не використаний у господарській діяльності підприємства. Позивачем до перевірки та під час судового розгляду справи були надані накладні на повернення товару від 11 серпня 2011 року № 255 на суму 30501 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 5083 грн. 65 коп., та від 2 серпня 2011 року № 253 на суму 52301 грн. 70 коп., в тому числі ПДВ 8716 грн. 95 коп. В розумінні пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, коригування не залежить від подальшого використання повернутого товару у господарській діяльності платника податків, у зв'язку з чим судова колегія не приймає доводи апелянта, та не позбавляє права підприємства на таке коригування у відповідному податковому періоді.

Відповідно до акту перевірки, в порушення пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, позивачем до складу витрат на збут безпідставно включені витрати в сумі 397695 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 88202 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 230980 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 397695 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Відповідачем зазначено, що у період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивачем до складу витрат на збут віднесено транспортно-заготовчі витрати, з придбання сировини в сумі 397695 грн. Згідно з договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія Трейд» від 3 січня 2011 року № 09/2011-п та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівська інвестиційна група» від 13 січня 2010 року № 35-2010, зазначеними підприємствами були здійснені послуги з митного оформлення та перевезення імпортної сировини, що відповідно до пункту 9 наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрований 2 листопада 1999 року за № 751/4044) є транспортно-заготівельними витратами та включаються до вартості запасів. У бухгалтерському обліку підприємства транспортно-заготівельні витрати відображені по рахунку 93 «витрати на збут». Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання вищенаведених договорів позивача з ТОВ «Глорія Трейд», ТОВ «Костянтинівська інвестиційна група» між сторонами договору були підписані акти здачі-приймання робіт, акти наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з частинами 1-2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час перевірки та додатково до заперечень до акту перевірки (як свідчать матеріали справи) позивачем надавалися відповідачу всі первинні документи щодо підтвердження витрат в сумі 397695 грн., які оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства, так само дані документи були долучені до матеріалів справи у якості письмових доказів, що спростовує висновок податкового органу щодо відсутності первинних документів у позивача на підтвердження даних витрат.

Під час позапланової перевірки, результати якої були оформлені актом від 14 червня 2012 року № 350/22/1-30415453, при дослідженні питання щодо здійснення реалізації нижче собівартості продукції, як наведено в запереченнях позивача до акту планової перевірки від 10 травня 2012 року, відповідачем додатково встановлено порушення, допущене позивачем, а саме відсутність документів на утворення, оприбуткування та обліку відходів від виробництва гофроящиків та підприємством здійснюється списання гофрокартону у виробництво ящиків без наявності встановлених норм утворення відходів. Таким чином, під час позапланової перевірки, яка була здійснена у зв'язку із поданням заперечень позивачем до акту планової перевірки, відповідачем було встановлено порушення, яке не було встановлено під час планової перевірки, а саме безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суму витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків у розмірі 279665 грн., які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, а також завищення податкового кредиту на суму 251207 грн. у зв'язку із відсутністю первинних документів з вартості придбання гофролиста, який не використаний у господарській діяльності підприємства та не підтверджений первинними документами.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановлено судом першої інстанції та не було спростовано апеллянтом під час апеляційного розгляду, під час планової перевірки відповідачем в акті перевірки не було визначено про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суму витрат з вартості утворених відходів від виробництва гофроящиків у розмірі 279665 грн., які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю, а також завищення податкового кредиту на суму 251207 грн. у зв'язку із відсутністю первинних документів з вартості придбання гофролиста, який не використаний у господарській діяльності підприємства та не підтверджений первинними документами, отже дане питання не могло бути предметом заперечень позивача до акту планової перевірки, та не могло входити до кола питань, що стали предметом оскарження. Отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач вийшов за межі компетенції, встановленої підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/12515/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/12515/2012 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 17 грудня 2012 року

Головуючий суддя Васильєва І.А.

Судді Яманко В.Г.

Казначеєв Е.Г.