Ухвала суду № 28259382, 11.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року справа №2а/0570/13036/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

секретарі судового засідання Сульженко А.В.

представник позивача Пілігрім О.О.

представник відповідача Асєєва В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13036/2012 за позовом Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріально та процесуального права. Зазначили, що судом першої інстанції було прийняте рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» зареєстроване як юридична особа за адресою: 86793, Донецька область, місто Зугрес, вулиця Станційна, 1, включено до ЄДРПОУ за кодом 04623778.

07 серпня 2012 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби із заявою № 1306 про укладення договору про розстрочення суми заборгованості за спеціальне водокористування (арк. справи 7). У наданій заяві позивач просив податковий орган на підставі статті 100 Податкового кодексу України розстрочити сплату податкового зобов'язання за спеціальне водокористування у сумі 806 926,08 грн. строком на 36 місяців з періодами сплати один місяць. Підставою для надання розстрочення заявник вказав пункти 2, 3 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за № 1235.

Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби, за результатами розгляду вищезазначеної заяви листом від 16 серпня 2012 року № 11590/19-013 повідомила позивача, що заявлена позивачем сума заборгованості за спеціальне водокористування не може бути розстрочена відповідно до статті 100 Податкового кодексу України з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області № 5/190б від 06 грудня 2010 року порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», а норми Податкового кодексу України не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На момент звернення позивача із заявою триває процедура розпорядження майном, яка ухвалою господарського суду по справі про банкрутство продовжена на шість місяців, а саме до 05 жовтня 2012 року (арк. справи 8).

23 серпня 2012 року позивач повторно звернувся до податкового органу із листом № 1391, в якому зазначав, що мораторій на вимоги кредиторів відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться лише на вимоги конкурсних кредиторів. Оскільки заборгованість за спеціальне водокористування у сумі 853 957,00 грн. утворилась у поточний період, тобто після введення мораторію на вимоги кредиторів, то зазначена заборгованість відноситься до поточних зобов'язань позивача та не підпадає під дію Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (арк. справи 9).

Листом від 07 вересня 2012 року № 12893/19-013 відповідач повідомив Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про відсутність підстав для розстрочення заборгованості, оскільки відповідно до пункту 100.3 статті 100 Податкового кодексу України розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства (арк. справи 10).

Наведені вище підстави для відмови у наданні розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу) не є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Докази, які б свідчили про оскарження позивачем в судовому порядку зазначені відмови податкового органу в наданні розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу), в матеріалах справи відсутні.

Спірною обставиною у даній адміністративній справі є наявність або відсутність підстав для зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців.

Згідно пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 4 статті 100 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 100.13 статті 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Такий порядок затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 24 грудня 2010 року № 1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (далі - Порядок № 1036).

Підпунктом 1.1, 1.2 цього Наказу встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до статті 100 розділу II Податкового кодексу України. Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Пунктом 2.1. вказаного Порядку передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

центральний орган державної податкової служби - без обмежень суми;

органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - на суму не більше 3 млн. гривень;

органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби - на суму не більше 300 тис. гривень.

Пункт 2.3. цього ж Порядку містить положення аналогічні тим, що визначені у пункті 100.9 статті 100 Податкового кодексу України, згідно яких рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до пункту 3.1 цього Порядку для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Згідно пункту 3.2 Порядку № 1036 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби; відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком. У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу державної податкової служби вищого рівня.

У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається центральним органом державної податкової служби. При цьому центральним органом державної податкової служби рішення приймається протягом 10 календарних днів.

Підпунктом 9.1.12 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначено, що збір за спеціальне використання води належить до загальнодержавних зборів.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що до повноважень органів державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби віднесено надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) за кожним окремим випадком - на суму не більше 300 тис. гривень та у межах лише одного бюджетного року.

Позивач у позовних вимогах просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби надати розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців, тобто вчинити дії, які знаходяться поза межами компетенції даного податкового органу, оскільки у даних правовідносинах виходячи зі змісту пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України та пункту 2.3. Порядку №1036, правомочним органом у прийнятті рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) у вказаному розмірі щодо загальнодержавних зборів, яким є збір за спеціальне використання води, на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що зміст заяви позивача № 1306 від 07 серпня 2012 року та № 1391 від 23 серпня 2012 року про розстрочення податкових зобов'язань, не відповідає змісту заяви, визначеному в Порядку № 1036, оскільки до заяв позивачем не подані графіки погашення розстрочених сум, розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення, а також не надані на виконання положень пунктів 2, 3 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за № 1235, які визначені позивачем підставою для надання розстрочення, на адресу податкового органу докази про обставини, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, зокрема висновки про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться органом державної податкової служби за даними бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції також звертав увагу, що Податковим кодексом України визначено, що прийняття рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу віднесено до дискреційних повноважень органів державної податкової служби (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20). Тобто, саме до компетенції податкового органу віднесено вирішення питання про прийняття чи не прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання надання розстрочення сплати податкових зобов'язань у сумі 806 926,08 грн. за спеціальне водокористування на 36 місяців є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 14 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13036/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13036/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко