Ухвала суду № 28259217, 04.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року справа №2а/0570/9807/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

при секретарі судового засідання: Балакай І.Л.

за участю представників:

від позивача: Лукашкова І.О. (на підставі довіреності)

від відповідача: Помогаєв А.В.,Токарєва І.В. (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0570/9807/2012 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Шахтарська-Глибока" до Державної фінансової інспекція в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20 січня 2010 року № 05-05.2-10-14/377 в частині встановлення порушень, що призвели до втрат на суму 2 501,22 тис. грн. внаслідок безпідставного списання дизельного палива станом на 9 листопада 2009 року та 11 листопада 2009 року у кількості 376 123,40 л та втрат на суму 406,48 тис. грн. внаслідок завищення вартості активів через безпідставне врахування в бухгалтерському обліку 15 реалізованих об'єктів основних засобів та вимог про відшкодування, у тому числі за рахунок винних осіб, витрат з понаднормового списання дизельного пального в сумі 2 501,22 тис. грн. та приведення бухгалтерського обліку у відповідність до вимог чинного законодавства, посилення контролю за фінансовою дисципліною. 11 листопада 2010 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправною вимогу від 20 січня 2010 року № 05-05.2-10-14/377 в частині встановлення порушення, що призвело до втрат на суму 2 501,22 тис. грн. внаслідок безпідставного списання дизельного палива станом на 9 листопада 2009 року та 11 листопада 2009 року у кількості 376 123,40 л та вимог органу контролю щодо відшкодування, у т.ч. за рахунок винних осіб, витрат з понаднормового списання дизельного пального в сумі 2 501,22 тис. грн. та приведення бухгалтерського обліку у відповідність до вимог чинного законодавства, посилення контролю за фінансовою дисципліною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги були задоволені частково, а саме було визнано протиправною вимогу «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-05.2-10-14/377 від 20 січня 2010 року в частині пункту 1 щодо відшкодування, у тому числі за рахунок винних осіб, витрат з понаднормативного списання пального в сумі 2 501,22 тис. грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, Державна фінансова інспекція в Донецькій області подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом повністю встановлені обставини справи, але невірно надано правову оцінку фактам. Існуючи факти судом оцінені як такі, що свідчать про протиправність дій відповідача. Апелянт посилається на порушення норм матеріального права, а саме невірне застосування Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1999 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні». Внаслідок невідповідності фактичних показників спідометрів станом на 09.11.2009 року та 11.11.2009 року показникам, зазначеним на кінець робочого дня у останніх подорожніх листах ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» проведено безпідставне списання палива.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Державне підприємство «Шахтарськантрацит» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32299510. Шахта «Шахтарська-Глибока» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» без статусу юридичної особи, діє на підставі положення, затвердженого Генеральним директором Державного підприємства «Шахтарськантрацит», погодженого Міністерством вугільної промисловості України (т. 1 арк. справи 22-30).

В період з 2 листопада 2009 року по 20 листопада 2009 року на підставі постанови Апеляційного суду Донецької області № 3366 н/т від 29 жовтня 2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, правонаступником якого є відповідач, на підставі направлень № 420 від 2 листопада 2009 року та № 427 від 11 листопада 2009 року проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу позивача за період з 1 січня 2007 року по 28 жовтня 2009 року. За наслідками проведеної ревізії робітниками контрольно-ревізійного управління складений акт № 054-17/17 від 4 грудня 2009 року (т. 1 арк. справи 169-190).

20 січня 2010 року на підставі акту ревізії Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області складено вимогу № 05-05.2-10-14/377 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» (т. 1 арк. справи 7-10). У розділі 1 вимоги зазначено, що проведеною в період з 02 листопада 2009 року по 27 листопада 2009 року ревізією встановлені порушення загальною сумою 3 019,48 тис. грн., у т.ч. на суму 2 501,22 тис. грн., що є вартістю безпідставно списаного дизельного палива станом на 9 листопада 2009 року та 11 листопада 2009 року у кількості 376 123,4 л. у зв'язку із встановленою розбіжністю між фактичними показниками спідометрів та даними показників спідометрів, зазначених у подорожніх листах роботи транспорту на кінець робочого дня, порушено вимоги статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункти 1, 11.1, 11.3 наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1999 року № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», пункти 2.2., 2.3., 2.6., 2.7, пункту 3 Типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобілю та інструкції про порядок її застосування, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 1998 року за № 149/2589, пункту 1 наказу Мінтрансу України та Мінстатистики України від 29 грудня 1999 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», пунктів 2.13-2.16, 3.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року.

Спірною вимогою відповідач вимагав від позивача відшкодування, у тому числі за рахунок винних осіб, витрат з понаднормового списання дизельного пального в сумі 2 501,22 тис. грн. (пункт 1 вимоги); приведення бухгалтерського обліку у відповідність до вимог чинного законодавства та посилення контролю за фінансовою дисципліною (пункт 4 вимоги).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється за нормами на підставі даних про пробіг автомобіля. Норми витрат палива i мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10 лютого 1998 року. Відомості про пробіг автомобіля визначаються у подорожніх листах. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346: форма N 2 "Подорожній лист вантажного автомобіля", форма N 1 (міжнародна) "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", форма N 1-ТН "Товарно-транспортна накладна", форма N 1-ТЗ "Талон замовника". Підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів є подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, пояснень представника позивача та опитаних в судовому засіданні свідків списання паливно-мастильних матеріалів у перевіреному державною фінансовою інспекцією періоді здійснювалося на підставі подорожніх листів вантажного автомобілю типової форми, що затверджена Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року (автомобілі Ікарус 256 державний номер НОМЕР_1, Ікарус 260 державні номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_4, автомобіль МАЗ 5551 державний номер НОМЕР_7 автомобілів КРАЗ 6510 державні номери НОМЕР_8, НОМЕР_9) та подорожніх листів службового легкового автомобіля типової форми N 3, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74 (автомобіль Міцубісі-Деліка державний номер НОМЕР_11). Оскільки на зазначених одиницях автотранспорту не працюють одометри, відомості про пробіг цих автомобілів по маршруту вносилися до подорожніх листів на підставі даних тарифних сіток відстаней.

Факт непрацездатності автомобілів підтверджений актами, складеними за наслідком проведеного огляду спідометрового обладнання згідно наказу № 841 від 31 грудня 2008 року (т. 3 арк. справи 172-180). Зазначеним наказом встановлено здійснення обліку пробігу автотранспорту на підставі зарахування пройденого кілометражу відповідно до затверджених актів замірів відстаней маршрутів руху автобусів та сітки відстаней між об'єктами. Стосовно автомобіля КРАЗ 6510 д/н НОМЕР_9, то факт непрацездатності спідометра (одометра) підтверджується актом № 1 від 28 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 63). Крім цього, факт несправності одометрів на автомобілях Ікарус 256 державний номер НОМЕР_1, Ікарус 260 державні номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_4, МАЗ 5551 державний номер НОМЕР_7 КРАЗ 6510 державний номер НОМЕР_8, НОМЕР_9, Міцубісі-Деліка державний номер НОМЕР_11 підтверджується актом про технічну несправність одометрів від 05 січня 2010 року ( т. 1 арк. справи 11).

Згідно статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

Порядок перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 5 серпня 2008 року N 974, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 року за N 794/15485. Згідно пункту 2.1. у редакції зазначеного Порядку, що діяла в період виникнення спірних правовідносин, стосовно колісних транспортних засобів, які допускають до руху, забезпечується виконання таких видів перевірок: щозмінна перевірка колісних транспортних засобів усіх категорій; щоквартальна перевірка пасажирських колісних транспортних засобів; що піврічна перевірка вантажних колісних транспортних засобів.

Щозміни в усіх колісних транспортних засобів перевіряють: відповідність функціювання складників і систем згідно з вимогами розділу 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 та технічний стан колісного транспортного засобу згідно з його експлуатаційною документацією.

Методи перевірки визначені розділом 3 цього Порядку. Згідно пункту 3.8.1 Порядку після початку руху колісного транспортного засобу перевіряють оглядом роботоздатність засобів визначення швидкості (спідометрів) та пробігу КТЗ (одометрів) за зміною їхніх показів, а також тахографів і лічильників часу роботи спеціального устаткування (за їх наявності).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що працездатність одометрового обладнання перевіряється після початку руху. Доводи апелянта про не підтвердження в ході ревізії непрацездатності одометрів, вмотивовані не встановленням протягом ревізії фактів не випуску транспортного засобу на маршрут з причин їх непрацездатності.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне, можливість експлуатації транспортних засобів з непрацюючими одометрами підтверджується нормами розділу 31 Правил дорожнього руху та результатами техогляду, який два рази на рік здійснюють органи Державтоінспекції. Перелік випадків коли забороняється експлуатація транспортного засобу викладено в п.31.3-31.4 розділу 31 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2011 року № 1306 зі змінами та доповненнями. В данному переліку не міститься заборони експлуатації транспортного засобу при несправності однометру.

Стосовно доводів апелянта про безпідставність визначення позивачем пробігу автотранспортних засобів на підставі показників відстаней, затверджених сіткою відстаней та одночасного зазначення в подорожніх листах показників одометрів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (Закон № 996).

Частиною 1, 2 статті 2 Закону № 996 визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Положення по організації бухгалтерського обліку в обліковій політиці відокремлених підрозділів, що входять до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» затверджено Наказом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» № 120 від 16 листопада 2006 року (т. 7 арк. справи 79-85). Згідно зазначеного положення відповідальність за ведення бухгалтерського обліку покладено на керівника підприємства та відокремлених підрозділів. Формою організації бухгалтерського обліку є бухгалтерська служба, яка очолюється головним бухгалтером підприємства та головними бухгалтерами відокремлених підрозділів. Пунктом 1.6. цього положення встановлено, що бухгалтерська служба відокремленого підрозділу має право встановлювати форму документообігу та первинних документів (крім уніфікованих, затверджених у законодавчо встановленому порядку), які забезпечують фіксування господарських операцій з врахуванням специфіки роботи підрозділу чи його служб. Пунктами 7.1.1 та 7.1.2. положення визначено ведення обліку записів по ідентифікованій вартості придбання, списання запасів здійснюється за методом ФІФО (запаси, що вибувають у виробництво оцінюються по собівартості перших за часом прибуття записів). Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється на підставі первинних документів з обліку роботи транспортного засобу з використанням норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України №43 від 10 лютого 1998 року. Визначення кількості палива використаного на роботу транспорту з непрацюючими приладами обліку, здійснювати на підставі затверджених схем руху транспорту, сіток відстаней між об'єктами.

Як було встановлено під час судового розгляду як в суді першої так і апеляційної інстанції з пояснень сторін, під час ревізії не було встановлено невиїзди транспортних засобів на маршрут, невідповідності відображеного в подорожніх листах пробігу по маршруту затвердженим сіткам відстаней, порушення застосування нормативів витрат палива. Доводи фінансової інспекції про безпідставність списання палива засновані на безпідставності здійсненого списання вартості палива на підставі подорожніх листів, що заповнені із порушенням - в них визначені показники одометрів за наявності актів на їх несправність.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, списання спірних паливно-мастильних матеріалів було здійснено за наслідками використання позивачем палива для експлуатації автотранспорту, які знаходяться на балансі підприємства та використовувалися для задоволення власних потреб підприємства.

Докази проведення позивачем списання із порушенням затверджених норм витрат на підставі подорожніх листів та докази не використання автомобілів підприємством в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що окремі недоліки у заповненні подорожніх листів є порушенням позивачем порядку обліку транспортної роботи підприємства, а не фактом порушення підприємством фінансової дисципліни.

Щодо визначення обсягів безпідставно списанного пального, судова колегія звертає увагу. Щодо вартість дизельного пального в сумі 2501220,61 грн в кількості 376 123,4 л. Визначена відповідачем на підставі розрахунку, здійсненого комунальним підприємством, участь якого при проведенні документальної перевірки шахти не обумовлена. Вартість літру дизельного пального застосована при розрахунку відповідачем у розмірі 6.65 грн, яка склалася на ринку пального на момент проведення перевірки, а не фактичні документальні дані щодо вартості пального за весь період перевірки. За бухгалтерською довідкою позивача за період з 01.01.2007 року по 28.10.2009 року, згідно даних бухгалтерського обліку, підтверджених первинними документами закуплено і використано на власні потреби дизельного пального на суму 1600837,17 грн. , що менше на 900 384,44 грн. ніж зазначено в акті перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі даних про відхилення фактичних показників, знятих в ході ревізії, від показників, що зазначені в подорожніх листах відповідачем із врахуванням нормативів втрат палива та мастильних матеріалів визначено кількість безпідставно списаного палива, яка склала 376 123,40 грн. (т. 3 арк. справи 224). На підставі довідки Комунального підприємства Шахтарської міської ради «Авто-Експрес» про вартість паливно-мастильних матеріалів станом на 16 листопада 2009 року (т. 3 арк. справи 225) відповідачем проведений розрахунок вартості безпідставно списаного палива виходячи з вартості палива 6,65 грн. із ПДВ за літр, згідно якого загальна сума зайво списаного палива складає 2 501 220,61 грн. (376 123,4 л. х 6,65 грн.).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений розрахунок є необґрунтованим, оскільки для встановлення кількості та вартості списаного палива відповідач мав встановити загальну кількість та вартість списаного палива за певний період, чого не було встановлено під час ревізії.

Відповідачем не доведено порушення відокремленим підрозділом позивача фінансової дисципліни у вигляді здійснення безпідставного списання палива вартістю 2 501,22 тис. грн., що свідчить про відсутність підстав для прийняття підприємством будь-яких заходів спрямованих на усунення зазначеного порушення.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 04 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0570/9807/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0570/9807/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 7 грудня 2012 року

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв