Ухвала суду № 28257471, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/5235/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-1670/5235/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Полтава-Авто» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2012р. №0002831503/0/405 та від 27.06.2012 № 0004551503/0/854.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.25.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону, у в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримали у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2012р. №0002831503/0/405 та від 27.06.2012 року № 0004551503/0/854, прийняті Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області про збільшення суми основного зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки комунальної власності прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання недійсним та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень у суду першої інстанції були відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач орендує земельні ділянки, розташовані по вул. Б. Хмельницького, 20 та вул. Московська, 10 у м. Кременчук на підставі договорів оренди від 12.04.2007 року та 18.04.2007 року, укладеного з Кременчуцькою міською радою.

У період з 15.03.2012 року по 21.03.2012 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з плати за землю, поданої позивачем за 2011 рік з питання правильності нарахування плати за землю.

В ході перевірки встановлено заниження задекларованої суми орендної плати за землю за травень-грудень 2011 року у розмірі 90347,86 грн.

За результатами зазначеної перевірки 28.03.2012 року складено акт №422/15-227/03118340(далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

13 квітня 2012 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0002831503/0/405, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 132 334,25 грн, з яких: 90347,86 грн. - за основним платежем, 41986,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0004551503/0/854 від 27.06.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 129146,70 грн, з яких: 90347,86 грн. - за основним платежем, 38 798,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року визначається розділом ХІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п. 14.1.72, п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Однак, колегія суддів зазначає, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-1670/5235/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2012 р.