Ухвала суду № 28256912, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 1670/2а-2717/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 1670/2а-2717/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000062301/296 від 27.03.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" витрати зі сплати судового збору у сумі 225,0 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 13.10.2011 року по 23.11.2011 року проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 30.11.2011 року № 8134/23-209/00238233, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 1 462,50 грн., та пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 20 646,01 грн., у тому числі за січень 2011 року в розмірі 1603,26 грн., за лютий 2011 року в розмірі 6254 грн, за березень 2011 року в розмірі 12 788,75 грн.

Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000202301/3581, яким ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 108,51 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 732,25 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржене в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби. За результатами розгляду скарги ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 410/10/10-215 від 29.02.2012 року про часткове задоволення скарги. Податкове повідомлення рішення від 16.12.2011 року № 0000202301/3581 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в розмірі 365,62 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін. Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 27.03.2012 року № 0000062301/296, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 108,51 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 366,63 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000062301/296 оскаржувалось позивачем в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби. За результатами розгляду скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000062301/296 позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки товарів від ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено здійснення господарських операцій ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) по придбанню товарів у ТОВ "Гудвіл 1" 24.11.2010 року, у ТОВ "Мостплюс" 16.02.2011 року, у ПП "Акм-Металл" 27.01.2011 року та 15.03.2011 року, у ТОВ "Промстройальянс" 10.02.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що між ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) та ТОВ "ПКФ "Промтехнологія" (постачальник) був укладений договір поставки № ПТ-190103 від 19 січня 2011 року, згідно якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, а постачальник зобов'язується поставити товар.

Крім того, між ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 5 від 06 січня 2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари виробничого призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно вказаних договорів ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" придбавав у ТОВ "Гудвіл-1" металопрокат (листи, труби, круги); у ТОВ "Мостплюс" - продукцію металопрокату (листи металу) та запасні частини (масльонки, муфти й т.ін.); у ПП "АКМ-Метал" - запасні частини; у ТОВ "Промстройальянс" - матеріали (кришки БГР); у ТОВ "ВКФ "Промтехнологія" - пилу стрічкову; у ФОП ОСОБА_1 - побутові товари (робочі рукавиці й т.ін.).

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, на умовах вказаних договорів та усних домовленостей, ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 виконали зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Згідно вказаних податкових накладних, позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Здійснення оплати по вищевказаним угодам поставки товарів підтверджується платіжними дорученнями.

Оприбуткування поставлених ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 товарів позивачем підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів, наявними в матеріалах справи.

В підтвердження перевезення придбаних товарів представником позивача надано копії подорожніх листів, а також надано сертифікати якості придбаних товарів.

Таким чином, вищенаведений обсяг первинних документів додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, із змінами та доповненнями, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки товарів від ТОВ "Гудвіл 1", ТОВ "Мостпплюс", ПП "Акм-Метал", ТОВ "Промстройальянс", ТОВ "ВКФ Промтехнологія", ФОП ОСОБА_1 Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 1670/2а-2717/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.