Постанова № 28256780, 20.12.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Справа № 5002-34/4779-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Градової О.Г.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: прокурор відділу прокуратури міста Севастополя - 29.11.2012 р., 20.12.2012 р. Джавлах Сергій Миколайович, посвідчення № 005801 від 25.09.2012 р., 15.10.2012 р. не з'явився,

позивача: Державна інспекція сільського господарства в АРК - 29.11.2012 р., 20.12.2012 р. не з'явився, 15.10.2012 р. Гарібян Юрій Сергійович, дов б/н від 18.05.2012 р.,

позивача: Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - 15.10.2012 р., 29.11.2012 р., 20.12.2012 р. не з'явився,

відповідача: Феодосійська міська рада - 20.12.2012 р. не з'явився, 29.11.2012 р. Калашніков Олександр Олександрович, дов. № 02-29-438 від 30.12.2011 р., 15.10.2012 р. Шкурлатов Дмитро Геннадійович, дов. № 02-29-3015 від 25.10.2011 р.

відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" - 15.10.2012 р., 29.11.2012 р., 20.12.2012 р. не з'явився,

3-ої особи: Державна інспекція сільського господарства України - 15.10.2012 р., 29.11.2012 р., 20.12.2012 р. не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Феодосії на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 03 вересня 2012 року у справі № 5002-34/4779-2011

за позовом прокурора міста Феодосії (вул. Українська, 5,Феодосія,98100) в інтересах держави в особі

Державної інспекції сільського господарства в АРК (вул. Київська, 81, Сімферополь, 95050)

Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5,Ялта,98612)

до Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100),

товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" (вул. Адміральська, 6, Феодосія, 98100), керівник Татакіс Лариса Іванівна (вул. Циолковського, 21, кв. 6, м. Феодосія, 98100)

засновники ТОВ "Регіна-Про":

- Джурай Інна Миколаївна (вул. Лексіна, 39, м. Сімферополь, 95000)

- Продивус Володимир Степанович (вул. Івана Богуна, 306, м. Вінниця, 21010)

- Шайдеров Дмитро Володимирович (вул. Б.Старшинова, 27, кв. 83, м. Феодосія, 98112; вул. Флотська, 9, с. Солнечне, м. Феодосія, 98182)

3-тя особа Державна інспекція сільського господарства України (вул. Баумана, 9/12, Київ 190, 03190)

Прокурору міста Севастополя до відома (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2011 року прокурор міста Феодосії в інтересах держави в особі Рескому по земельним ресурсам АРК та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на підставі ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 55, 56 ЗУ „Про землеустрій" звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради, ТОВ "Регіна-Про" про визнання недійсним рішення 42-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005 р. про надання земельної ділянки ТОВ „Регіна Про", визнання недійсним договору оренди землі від 14.11.2005 р. реєстровий № 040601900230, укладений між Феодосійською міською радою та ТОВ "Регіна-Про", зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку площею 5,3 га кадастровий № 0111600000000150 485 вартістю 18237306,42 грн. територіальній громаді м. Феодосії, зобов'язати відділ Держкомзему у м. Феодосії анулювати записи реєстрації оскаржуваного договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення ради прийнято, а договір укладено у порушення чинного законодавства, так як земельна ділянка надана на підставі технічної документації без складання проекту землеустрою та без узгодження питання можливості надання земельної ділянки з спеціалістами екологічного контролю та санепідемслужби, без отримання висновку землевпорядної експертизи, так як вона знаходиться в 100 метровій санітарній зоні від урізу води та 2 кілометровій захисній смузі Чорного моря (т.1 а.с. 4-8).

Справа розглядається повторно (т.2 а.с. 28-44, 51-53, 96-104, т. 3 а.с. 36-43).

В ході розгляду справи здійснена заміна Рескому з земельних ресурсів АРК на Державну інспекцію сільського господарства в АРК ухвалою від 20.07.2012 р.

Ухвалою від 03.09.2012 р. суд 1-ої інстанції припинив провадження у справі в частині анулювання реєстрації договору оренди землі за п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України (т.1 а.с. 59, т.3 а.с. 61, 67-69, 117-121).

Рішенням господарського суду АР Крим від 03 вересня 2012 року у справі № 5002-34/4779-2011 прокурору м. Феодосії відмовлено у задоволені позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим та Державна інспекція сільського господарства в АР Крим є неналежними позивачами у справі, так як прийняття спірного рішення та укладення спірного договору, а також перебування у володінні та користуванні відповідача - ТОВ «Регіна-Про»земельної ділянки, наданої на підставі оспорюванного рішення та договору не порушує права та охоронювані законом інтереси державних органів, які наділені певними повноваженнями (т.3 а.с. 123-131).

В апеляційній скарзі прокурор м. Феодосії просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, виходячи із доводів, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, так як Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим та Державна інспекція сільського господарства в АР Крим є належними позивачами у справі, знаходяться в стадії реорганізації та продовжують здійснювати свої повноваження державного контролю, а відповідно ст. 6 ЗУ „Про державний контроль за використанням та охороною земель" наведено невичерпний перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує повноваження нагляду в агропромисловому комплексі, а тому вказані державні органи є належними позивачами у справі (т.3 а.с. 143-147).

У зв'язку з відпусткою судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Антонову І.В. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої палати САГС Котлярової О.Л. від 15.10.2012 р.

У зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П., її замінено на суддю Градову О.Г. за розпорядженням в.о. голови САГС Сотула В.В. від 29.11.2012 р.

Відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

У судовому засіданні 20 грудня 2012 року представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та письмових поясненнях.

Представники Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Феодосійської міської ради та ТОВ "Регіна-Про" 20.12.2012 р. не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені ухвалою суду від 29.11.2012 р., про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу суду не надали. Державна інспекція сільського господарства України в АРК у своєму відзиві підтримує апеляційну скаргу прокурора, вважає доводи суду про відсутність повноважень прокурора та вказаних інспекцій на звернення до суду помилковим і не відповідає практиці Вищого господарського суду України з цього питання, а також повноважень інспекцій, викладених в положеннях про них, просить розглянути справу у відсутність представника інспекції сільського господарства.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 ГПК України, судова колегія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Предметом заявленого прокурором спору є відповідність рішення Феодосійської міської ради № 2266 від 29.07.2005 р. та договору оренди землі від 14.11.2005 р. вимогам діючого законодавства, виходячи з тих обставин, що радою надано відповідачу земельну ділянку без складання проекту землеустрою та без узгодження питання можливості надання земельної ділянки з спеціалістами екологічного контролю та санепідемслужби, без отримання висновку землевпорядної експертизи, так як вона знаходиться в 100 метровій зоні від урізу води та 2 кілометровій захисній смузі Чорного моря.

Приймаючи 03.09.2012 р. рішення у справі суд 1-ої інстанції виходив із відсутності у позивачів: прокурора, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Держінспекції сільського господарства України повноважень на звернення до суду з даним позовом. Що стосується законності прийнятих рішення ради № 2439 та договору довгострокової оренди земельної ділянки суд 1-ої інстанції ухилився від розгляду справи в цій частині.

Судом встановлено що, рішенням 40-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради від 29.07.2005 р. № 2266 ТОВ «Регіна-Про» надано дозвіл на складання проекту технічної документації з землеустрою для складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки у м. Феодосії: по Керченському шосе, 33 площею 0,1789 га (яка була вилучена у ФОП Султанової В.С., Ахмедової К.В.) для будівництва готельного комплексу, на земельну ділянку по Керченському шосе (район МГКП «Золотий пляж») площею 6 га (ТОВ „Водний мір") для будівництва комплексу розваг і відпочинку та площею 0,8 га для обслуговування пляжу (т.1 а.с.40).

Рішенням № 2439 від 21.10.2005 р. 42-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради затверджено технічну документацію з землеустрою ТОВ «Регіна-Про»для будівництва комплексу розваг та відпочинку і надано в оренду строком до 21.10.2054 р. земельну ділянку по Керченському шосе у м. Феодосії (район автокемпінгу «Золотий пляж»), кадастровий номер 0111600000000150485, площею 5,3000 га, із них: 1,4305 га в рахунок земель рекреаційного призначення; 3,8695 га за рахунок земель, не переданих у власність або у постійне користування в межах м. Феодосії (т.1 а.с.27).

14.11.2005 р. на підставі вказаного вище рішення ради між Феодосійською міською радою та ТОВ «Регіна-Про»укладено довгостроковий договір оренди землі площею 5,3 га у м. Феодосія, Керченське шосе (район автокемпінгу «Золотий пляж»), зона «ближні комиші №93»(кадастровий № 0111600000000150485) (п.1 договору) для будівництва комплексу розваг та відпочинку (п.14 договору); цільове призначення земельної ділянки: 1.11.6 - інша комерційна діяльність (п.15 договору), земельна ділянка передана за актом прийому-передачі від 10.10.2006 р., складено акт обстеження, узгодження та відновлення меж земельної ділянки у натурі (т.1 а.с. 18-21, 143).

Додатковою угодою від 18.09.2009 р. до договору внесені зміні в частині визначення зони розташування земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати. Відповідно до внесених змін, зоною розташування ділянки є «Ближні комиші № 92». Договір оренди землі та додаткова угода зареєстровані в установленому законом порядку (а.с.22, 22 зворот).

Щодо повноважень позивачів у звернені до суду з позовом.

Відповідно до Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіки Крим ... основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території є зокрема здійснення державного нагляду (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положеннями "Про Державну інспекцію сільського господарства України" затвердженими Указ Президент України від 13.04.2011 р. № 459/2011 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 4 Закону Україну "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

А в силу статті 5 зазначеного Закону, Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до статті 6 цього Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно пункту 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 770 від 23.12.2011 р. держсільгоспінспекція здійснює нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування та інш.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад віднесено, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До делегованих повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, Державна інспекція сільського господарства в АР Крим є органом, що представляє державу у спірних правовідносинах, інтереси якого були порушені внаслідок недотримання земельного, господарського та цивільного законодавства при укладення договору, а також органом, який уповноважений державою на здійснення функцій з дотримання земельного законодавства на території АР Крим, який також забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель та державний контроль у вказаній сфері.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. прокурори мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування з делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Здійснюючи повноваження, покладені на прокуратуру статтею 121 Конституції України, прокурор, як це передбачено ст.ст. 35 і 361 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим відноситься до повноважень прокуратури, які передбачені діючим законодавством, а тому доводи відносно відсутності такого права у прокуратури судовою колегією не приймаються.

Аналогічними відповідними повноваженнями наділена і Азово-Чорноморська державна екологічна інспекція, повноваження якої на момент звернення прокурора до суду з позовом визначались Положенням про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.12.2006 р. № 526 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.01.2007 р. за № 38/13305), у також у сфері контролю за охороною земель нормами Закону України «Про державний контроль за охороною земель».

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що звернення із позовами в інтересах держави в особі та Державної інспекції сільського господарства в АР Крим та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції відноситься до повноважень прокуратури, які передбачені діючим законодавством, а тому доводи відносно відсутності такого права у прокуратури не можуть бути прийняти до уваги суду апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 5002-28/4664-2011, від 21.08.2012 р. у справі № 01-15/5004/468/12, від 08.11.2012 р. у справі № 1н/5014/1347/2012.

Згідно ст. 88 та 90 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

- території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;

- прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

- скелі, інші гірські утворення.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування.

Режим використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Згідно п. 5.28 ДБН 360-92 в приморських курортах (до яких відноситься м. Феодосія) підлягає охороні зона суворого режиму, яка включає прибережну смугу моря, пляжі та прилеглі до пляжів території шириною не більше 100 м., яка повинна використовуватись переважно для зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних закладів, спортивних та дитячих майданчиків.

В позовній заяві прокурор посилається на те, що надання висновку СЕС про відведення ТОВ „Реґіна-Про" земельної ділянки взагалі неможливо, так як вона розташована у 2 км прибережній захисній смузі моря та 100 метровій санітарній зоні, на відведеній земельній ділянці відсутнє центральне каналізування.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад віднесено, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До делегованих повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Стосовно правомірності рішення органу місцевого самоврядування та спірного договору оренди землі судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки з укладенням договору оренди землі (ст. 124 ЗК України).

Згідно п. 2, 10, 11 Постанови КМУ від 26.05.2004 р. № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки розробляється у разі:

- зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону;

- надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості).

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Згідно з частинами 4, 5 статті 16 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення договору), якою встановлено порядок укладання договору оренди землі, передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Встановлення на місцевості меж земельних ділянок проводиться за процедурою, визначеною статтею 55 Закону України "Про землеустрій".

В свою чергу, проектом відведення є технічна документація, необхідна для здійснення дій по формуванню земельної ділянки з певним цільовим призначенням як об'єкта права. Розробка проекту відведення здійснюється на підставі статті 50 Закону України "Про землеустрій" згідно Порядку, закріпленому постановою Кабінетом Міністрів України "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26.05.2004 р. № 677.

Вказаним Порядком визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

З матеріалів справи слідує, що передана в оренду ТОВ „Реґіна-Про" на підставі оскаржуваного прокурором рішення Феодосійської міської ради земельна ділянка має іншу конфігурацію у порівнянні з земельною ділянкою, передбаченою проектом відведення (т.1 а.с. 95-106, 143, 146, т.3 а.с. 102-103).

Згідно інформаційної довідки Департаменту архітектури, містобудівництва та земельних відносин від 07.12.2012 р. конфігурація земельної ділянки ТОВ „Реґіна-Про" є іншою ніж у ТОВ „Водний світ" у зв'язку з входженням до неї земельної ділянки ТОВ „Нептун" 0,7 га по Керченському шосе 33 (район автокемпінгу „Золотий пляж"). Земельна ділянка ТОВ „Реґіна-Про" сформована за рахунок земельної ділянки ТОВ „Нептун", ТОВ „Водний світ" у зв'язку з чим змінена конфігурація земельної ділянки (змінено координати поворотних точок) земельна ділянка ТОВ „Реґіна-Про" не могла ідентифікуватись за кадастровим номером ТОВ „Водний світ" у зв'язку з чим ТОВ „Реґіна-Про" присвоєно новий кадастровий номер, а кадастровий номер ТОВ „Водний світ" анульовано.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка виділена ТОВ „Реґіна-Про" у 2 кілометровій захисній смузі та 100 метровій санітарній зоні від уріза води Чорного моря, а також змінилася її конфігурація у порівнянні з конфігураціями земельних ділянок ТОВ „Водний світ" та ТОВ „Нептун" і складає зовсім іншу земельну ділянку, судова колегія вважає, що відведення земельної ділянки повинно здійснюватися згідно з діючим законодавством з розробкою проекту відведення земельної ділянки, а не за технічною документацією.

З урахуванням викладеного, рішення 42-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005 р. та договір оренди землі від 14.11.2005 р. реєстровий № 040601900230, укладений між Феодосійською міською радою та ТОВ "Регіна-Про" підлягають визнанню недійсними, земельна ділянка площею 5,3 га кадастровий № 0111600000000150485 підлягає поверненню територіальній громаді м. Феодосії.

На підставі ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на ТОВ «Регіна-Про».

Відповідно ч.3 ст. 49 ГПК України та п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, від сплати якого органи прокуратури у встановленому порядку звільнені, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так як апеляційна скарга прокурором подана 17.09.2012 р., тобто, після набрання чинності Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, відносно сплати судового збору повинні застосовуватися положення цього закону.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" встановлено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли -до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру до господарського суду встановлюється у розмірі 1-ої мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 ст. 13 Закону України від 22.12.2011 р. № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у розмірі: з 1 січня - 1073 гривні.

Згідно п.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Рішенням суду від 03.09.2012 р. розглянуті 3-и вимоги немайнового характеру: визнання недійсним рішення ради, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Таким чином ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду від 23.09.2012 р. складає 1609 грн. 50 коп. (1073 х 50% х 3 = 1609,50 грн.).

У зв'язку з тим, що з відповідною позовною заявою прокурор звернувся до суду 24.10.2011 р., тобто, до набрання чинності Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, який вступив в закону силу з 01.11.2011 р., відносно сплати судового збору повинні застосовуватися положення Декрету КМУ від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" та постанови КМУ від 21.12.2005 р. № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

Згідно п.п. „б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито", в редакція, яка була чинною на момент звернення прокурора з відповідним позовом, державне мито за вимогу немайнового характеру складає 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який складає 17 грн. (п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України), тобто 85 грн.

Таким чином ставка судового збору за подання позовної заяви складає 255 грн. (17 х 5 х 2 = 255 грн.).

Згідно постанови КМУ від 21.12.2005 р. № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ складає 236 грн.

Таким чином ставка судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги складає 2100 грн. 50 коп. (1609,50 грн. за подання апеляційної скарги, 255 грн. за подання позовної заяви, 236 ІТЗ).

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням процесуального та матеріального закону, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, статтями, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора міста Феодосії задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2012 року у справі № 5002-34/4779-2011 скасувати.

3. Визнати недійсним рішення 42-ої сесії 4-го скликання Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005 р.

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 14.11.2005 р. реєстровий № 040601900230, укладений між Феодосійською міською радою та ТОВ "Регіна-Про",

5. Зобов'язати ТОВ "Регіна-Про" повернути земельну ділянку площею 5,3 га кадастровий № 0111600000000150 485 територіальній громаді м. Феодосії за актом прийому-передачі.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" (вул. Адміральська, 6, Феодосія, 98100) судовий збір у розмірі 2100 грн. 50 коп. (дві тисячі сто гривень), з яких на користь державного бюджету міста Севастополя (Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, ОКПО 38022717, МФО 824509, р/р 31216206782001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп. (тисячу шістсот дев'ять гривень) за подання апеляційної скарги та на користь державного бюджету міста Сімферополя (код ЄДРПОУ суду 03499968, код ОКПО 34740405 в ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, р/р 31216206700002, код класифікації доходів бюджету 22030001) 491 грн. (чотириста дев'яносто одна гривня) з яких: 255 (триста сорок) грн. за подання позовної заяви, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

7. Доручити Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді

О.Г. Градова

І.В. Антонова

Розсилка:

1. прокурору міста Феодосії (вул. Українська, 5,Феодосія,98100)

2. прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

3. Державній інспекції сільського господарства в АРК (вул. Київська, 81, Сімферополь, 95050)

4. Державній інспекції сільського господарства України (вул. Баумана, 9/12,Київ 190, 03190)

5. Феодосійській міській раді (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)

6. Державній Азово-Чорноморській екологічній інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5,Ялта,98612)

7. ТОВ "Регіна-Про" (вул. Адміральська, 6, Феодосія, 98100)

8. Джурай Інні Миколаївні (вул. Лексіна, 39, м. Сімферополь, 95000)

9. Продивус Володимиру Степановичу (вул. Івана Богуна, 306, м. Вінниця, 21010)

10. Шайдерову Дмитру Володимировичу (вул. Б.Старшинова, 27, кв. 83, м. Феодосія, 98112)

11. Шайдерову Дмитру Володимировичу (вул. Флотська, 9, с. Солнечне, м. Феодосія, 98182)

12. Татакіс Ларисі Іванівні (вул. Циолковського, 21, кв. 6, м. Феодосія, 98100)