Постанова № 28256675, 21.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Справа №5023/4285/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача -Брагіна А.В., дор . № 32-33 від 03.01.2012 р.;

1-го відповідача -не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача -Фоменко Н.Ю., дор. від 26.11.2012 р.

третіх осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3739Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2012 р. у справі № 5023/4285/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до 1. Корпорації «Співдружність Комп»в особі ліквідатора Севостьянова Є.В., м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альянс Плюс», м. Київ

3. Іноземного підприємства «ДЕЛЕКСПО-ГРУП», м. Кременчук

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ

2. Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», м. Харків

про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2012 р. у справі № 5023/4285/12 (суддя Жигалкін І.П.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

3-й відповідач, Іноземне підприємство «ДЕЛЕКСПО-ГРУП», просить відмовити у задоволенні скарги, рішення суду залишити без змін.

Третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., надала пояснення № 91/01-16 від 07.12.2012 р., в якому зазначає, що відповідно до п. 35 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, що діяла момент вчинення відповідної нотаріальної дії, нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема: договори про відчуження нерухомого майна.

Відповідно до п. 38 вказаної Інструкції правочини про відчуження майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

При посвідченні правочинів про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. Відповідно до п. 47 Інструкції договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

При вчиненні приватним нотаріусом Голію Л.І. відповідної нотаріальної дії, посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, станом на 17.07.2010 року згідно з Витягом з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформація щодо наявності заборони, арешту відсутня.

Третя особа, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»», в листі № 4557/3 від 11.12.2012 р. зазначає, що підтримує письмові пояснення, надані при розгляді справи в господарському суді Харківської області. З питання щодо задоволення апеляційної скарги позивача третя особа просить винести рішення за наявними у справі матеріалами відповідно до норм діючого законодавства України.

Крім того, треті особи просять розглядати справу за відсутності їх представників.

До початку судового засідання від 1-го відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

2-й відповідач в судове засідання не з'явився, повноважних представників до суду не направив, хоча про дату і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та 3-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 13.08.2007 року між AT «УкрСиббанк»(назву змінено з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та Корпорацією «АІС»(назва була змінена на Корпорація «Співдружність КОМП») було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-2414, до якого було внесено зміни відповідно до укладеного договору про внесення змін та доповнень від 28.11.2008 року до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 5287. Згідно з умовами вказаного договору іпотеки (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до нього) 1-м відповідачем було передано в іпотеку позивачу нерухомість, розташовану в м. Харкові, вул. Космічна, 2, а саме: нежитлову будівлю літ. «А-1»загальною площею 117,8 м2 (далі - предмет іпотеки).

Вказана нерухомість була передана в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед позивачем, зокрема:

- ТОВ «Автосервіс-Т»- за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03.05.2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009 року;

- ТОВ «Авто-Холдінг»- за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009 року;

- ТОВ «Інтер-Авто»- за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03.05.2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009 року;

- ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»- за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007 року, кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року 1-го відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17.07.2010 між Корпорацією «Співдружність КОМП»та ТОВ «ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС»був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений 17.07.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрований в реєстрі за № 1575, на нерухомість: нежитлову будівлю літ. «А-1»загальною площею 117,8 м2, розташовану в м. Харкові, по вул. Космічній, 2, за корпорацією «Співдружність КОМП».

З Витягу з Державного реєстру правочинів № 11592268 від 19.07.2012 року вбачається, що набувач нерухомості, 2-й відповідач, також здійснив відчуження цієї нерухомості, а саме, 24.11.2010 року між 2-м відповідачем та 3-м відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, внаслідок якого нерухомість, що є предметом іпотеки, була відчужена Іноземному підприємству «ДЕЛЕКСПО-ГРУП». Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., реєстрований № 2249.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, що виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Пунктом 1 статті 193 ГК України передбачений обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами статті 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному випадку сторони, при укладанні спірного договору, дійшли згоди з усіх істотних умов, позивач і відповідачі як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність. Докази на підтвердження обставин недійсності правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - відсутні.

Крім того, надані до суду сторонами документи свідчать про те, що спірний договір був підписаний ними за вільним волевиявленням, у відповідності до статті 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов, як це передбачено нормами статті 638 ЦК України.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1575 від 17.07.2010 р. на момент укладання цього договору спірні приміщення, які є предметом цього договору, не перебували у спорі, під арештом чи забороною, щодо них не укладено будь-яких договорів з відчуження або користування з іншими особами; треті особи не мають прав на приміщення виставкового торгово-сервісного центру, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

Також, відсутність податкових застав підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 липня 2010 року. Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна, за цим Договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна від 17 липня 2010 року.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p. № 20/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882, на нотаріусів покладений обов'язок перевірки відсутності заборони на відчуження або арешт майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Оскільки дії приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу майна у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувались, тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку»та статті 55 Закону України «Про нотаріат».

Отже, договір купівлі-продажу № 1575 від 17 липня 2010 року, укладений між Корпорацією «Співдружність КОМП»та ТОВ «Гранд Альянс Плюс»правомірно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи докази не засвідчують факту нікчемності спірного договору, а є такими, що в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких позивачем в межах даної справи не доведена.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Між тим, статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Отже, кінцевим строком повернення кредиту ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», забезпеченим договором іпотеки вважається 30 квітня 2009 року. Тому, й право на звернення до суду за захистом порушеного права виникло 30 квітня 2009 року.

Проте, позивач звернувся до господарського суду лише у вересні 2012 року, уже після спливу строку позовної давності.

Втім, позов про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлено в межах строку позовної давності. Якщо ж в межах цього строку позов не пред'явлено, і підстав для поновлення строку позовної давності немає, правочин не може бути визнаний недійсним, а набуває всіх ознак дійсного. А передане та одержане за таким правочином майно не може бути повернуто, незважаючи на те, що строк позовної давності для пред'явлення вимоги про повернення отриманого за оспорюваним право чином не закінчився.

Крім того, для того, щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен відповідати ряду умов, зокрема, його зміст не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України, яка кореспондується із нормами статті 180 ГК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними»передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

За правилами частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За умовами договору іпотеки від 13 серпня 2007 року забезпечувались кредитні зобов'язання ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» до моменту виконання основного зобов'язання, тобто до 30 квітня 2009 року.

Частина 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачає, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів даної справи апелянт не є стороною у так званих, «нікчемних»правочинах. Окрім того, станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 1575 від 17 липня 2010 року між Корпорацією «Співдружність КОМП»та ТОВ «ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС», апелянт вже не був іпотекодержателем за договором іпотеки у зв'язку з його припиненням 30 квітня 2009 року. На момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості ПАТ «УкрСиббанк»свої права як іпотекодержателя, передбачені розділом V Закону України «Про іпотеку»не використав, а тому, на думку колегії суддів, на теперішній час не може бути особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину з подальшим правом звернення до суду з визначеним позовом.

А тому, суд, приймаючи оспорюване рішення, правомірно дійшов висновку про неможливість задоволення заявлених позовних вимог.

Стосовно вимоги про скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю та поновлення в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Корпорацією «Співдружність КОМП», колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Пунктом 5 розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості реєстрація проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. за № 1692/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010 року за № 582/17877на бюро технічної інвентаризації покладені повноваження щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто останнє є органом владних повноважень, який проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно у відповідності до норм діючого законодавства України.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку №1 до Тимчасового положення.

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, в даному випадку належним відповідачем щодо позовних вимог про скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю та поновлення в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Корпорацією «Співдружність КОМП» є саме КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», проте, позивачем його не було включено до числа відповідачів, а залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання ліквідатора корпорації «Співдружність КОМП»про відкладення розгляду справи відмовити

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2012 р. у справі № 5023/4285/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.12.2012 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.