Рішення № 28256494, 20.12.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 5024/1665/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод", м. Херсон

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", м. Мелітополь Запорізької області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиктранссервіс", м. Херсон

про стягнення 517504 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - представник Васильєв Є.В. дов. від 01.12.2012 р.; представник Заріцька О.В. дов. 01.08.2012 р.

від відповідача-1 - представник Івлєва О.Ф. дов. № 033/173 від 27.09.2012 р.

від відповідача-2 - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»(позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку»(відповідач-1) основного боргу в розмірі 431 714 грн., 5% штрафу в розмірі 26 635 грн. 70 коп., пені в розмірі 48 445 грн. 52 коп. та 3% річних в розмірі 9 709 грн. 20 коп. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранссервіс»(відповідач-2) частину основного боргу в розмірі 1000 грн.

Від представника позивача у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення позовних вимог, за якою позивач просив стягнути з відповідача-1 суму основного боргу в розмірі 431 714 грн., 5% штрафу в розмірі 26 635 грн. 70 коп., пені в розмірі 38 841 грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 9 682 грн. 67 коп, решту позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 1000 грн. боргу підтримує в повному обсязі. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в розмірі 431 714 грн., 5% штрафу в розмірі 26 635 грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 9 682 грн. 67коп.

Крім того, представник відповідача-1 подав клопотання про надання відстрочки виконання рішення строком на один рік у зв'язку зі складним фінансовим станом ТОВ «Товари народного вжитку».

Відповідач-2 не направив уповноваженогго представника в судове засідання, надіслав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач подав заяву № 9/17/12 від 17.12.2012р. про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на належне відповідачу-1 майно та грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та судових витрат.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не надав доказів утруднення виконання рішення у майбутньому, суд відхиляє заяву № 9/17/12 від 17.12.2012р. про вжиття запобіжних заходів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 04.11.2011 р. було укладено договір поставки № 135, за умовами якого (п.1.1) позивач зобов'язався поставити відповідачу-1, а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати і оплачувати товар який обумовлюється у спеціфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач виконуючи умови договору поставив відповідачу-1 товар (вторинні алюмінієві сплави марки АК9ч), що підтверджено видатковою накладною № 46 від 05.03.2012 р. на суму 532 714 грн.

Згідно умов зазначений у специфікації № 3 строк оплати товару складає 14 днів з дня поставки.

Позивач зазначає, що відповідач-1 оплатив лише частину від вартості поставленого товару в розмірі 100 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 26.07.2012 року на суму 70 000 грн. та № 1375 від 21.09.2012 року на суму 30 000 грн.

Таким чином, відповідач погасив лише частину боргу за поставлений товар та не виконав зобов'язання щодо оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість складає 432 714 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а т ому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу-1 3% річних в сумі 9 682 грн. 67 коп.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.1 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 % від вартості договору.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що на підставі зазначених норм та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу-1 до сплати 38 841 грн. 43 коп.

Відповідач-1 в своєму клопотанні просив надати відстрочку виконання рішення строком на один рік, посилаючись на скрутний фінансовий стан. Суд відхиляє зазначене клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до Роз'яснення ВАСУ від 12.09.1996р. за № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення посиланням на скрутне становище.

В розумінні ст.121 ГПК України, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному договору поставки між ТОВ «Механічний завод»та ТОВ «Логістиктранссервіс»(відповідач-2) був укладений договір поруки від 04 листопада 2011 року, відповідно якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання основного зобов'язання відповідачем-1 у розмірі не більше 1000 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Судом встановлено, що за умовами специфікації № 3 до основного договору, оплата відповідачем-1 вартості поставленого товару здійснюється протягом 14 днів з дати поставки, тобто не пізніше 19.03.2012 року.

Згідно ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вимогу позивача про виконання договору поруки, товариство отримало 01.11.2012 року - лист № 9/469(а), що значно перевищує термін шести місяців з дати виконання основного зобов'язання та визначений ст.559 ЦК України, оскільки день виконання основного зобов'язання настав 19.09.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову позовних вимог до відповідача-2 в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача-1, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.

Позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" має бути повернуто з державного 212 грн. 61 коп. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог перерахованого платіжними дорученнями № 4013 від 20.11.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку»(72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27, код ЄДРПОУ 25482098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»(73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 30667065) суму основного боргу у розмірі 431 714 грн., штраф в розмірі 26 635 грн. 70 коп., пеню в розмірі 38 841 грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 9 682 грн. 67 коп. та 10 137 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»(73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 30667065) зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) - 212 грн. 61 коп. судового збору сплаченого платіжним дорученням № 4013 від 20.11.2012 року, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог. Оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 5024/1665/2012.

5. Наказ видати.

Повне рішення складено 25.12.2012р.

Суддя В.П.Ярошенко