Рішення № 28256266, 17.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/5274/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "СТВ-Харків", с. Комунар до КПОЗ "Центральна районна аптека № 66", смт. Шевченкове про стягнення 3651,60 грн. за участю представників:

позивача - Копченко І.В. за довіреністю № б/н від 01.11.2011 р.

відповідача - Гриценко С.І., завідуюча

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 66" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 3651,60 грн., з них: 3342,70 грн. сума основного боргу; 57,62 грн. 3% річних та 251,28 грн. пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 326/П-07 від 07.11.2007 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 22.11.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "11" грудня 2012 р. о(об) 11:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 11.12.2012 р., через канцелярію господарського суду 11.11.2012 р. за вх. № Д 1117/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 28.11.2012 р. за вх. № 20089, надав письмові пояснення по справі з додатком, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 28.11.2012 р. за вх. № 20088, надав письмову інформацію про відкриті рахунки, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 11.12.2012 року була оголошена перерва до 17.12.2012 року о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 17.12.2012 р. за вх. № Д 1139/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.12.2012 р. за вх. № 22708, надав копії видаткових накладних згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.12.2012 р. за вх. № 22808, надав клопотання про припинення провадження у справі, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно клопотання відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3342.70 грн. у зв'язку зі сплатою (платіжне доручення №755 від 14.12.2012 р). Також, згідно клопотання відповідач просив суд відмовити позивачу у стягненні 57,62 грн. 3% річних, 251,28 грн. пені та відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" звільнити відповідача від сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 57,62 грн. 3% річних та 251,28 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити позивачу у стягненні 57,62 грн. 3% річних, 251,28 грн. пені та відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" звільнити відповідача від сплати судового збору в розмірі 1609,50грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

07 листопада 2007 року між ДП "СТВ-Харків" надалі ТОВ "СТВ-Харків" (позивач) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 66" (відповідач) був укладений договір поставки № 326/П-07 (надалі -договір), відповідно до якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.

На виконання зазначеного договору позивач 23 березня та 20 квітня 2012 року здійснив на адресу відповідача поставки товару на загальну суму 4842,34 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № СХ12_18442 від 23.03.2012 р. на суму 227,54 грн.;

- № СХ12_18443 від 23.03.2012 р. на суму 2272,10 грн.;

- № СХ12_18444 від 23.03.2012 р. на суму 1190,94 грн.;

- № СХ12_18264 від 20.04.2012 р. на суму 1022,71 грн.;

- № СХ12_18265 від 20.04.2012 р. на суму 129,05 грн.

Відповідачем в порушення умов зазначеного договору поставлений на його адресу товар своєчасно у строк, узгоджений сторонами, оплачений не був.

Згідно позову позивач вказує, що товар, поставлений за накладними № СХ12_18442 від 23.03.2012 р. та № СХ12_18444 від 23.03.2012 р. був оплачений повністю, а товар, поставлений за накладною № СХ12_18443 від 23.03.2012 р. був оплачений відповідачем частково на суму 81,16 грн. Товар за накладними № СХ12_18264 від 20.04.2012 р. та № СХ12_18265 від 20.04.2012 р. відповідачем не оплачений взагалі. Таким чином, станом на 15 листопада 2012 року сума основного боргу відповідача складала 3342,70 грн.

Між сторонами був складений акт звірки від 09.10.2012 р. за яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 3342,70 грн.

14.12.2012 року відповідач згідно платіжного доручення № 755 сплатив позивачу за накладними суму основного боргу у розмірі 3342,70 грн.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості неоплаченого товару за договором у розмірі 3342,70 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Таким чином, клопотання відповідача вх. № 22808 від 17.12.2012 р. щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п.8.1. договору в разі несвоєчасної оплати за товар відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочки виходячи з 26 % річних з суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, позивачем була нарахована пеня виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 251,28 грн. з урахуванням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 3% річних у розмірі 57,62 грн. та пеня у розмірі 251,28 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а в задоволенні клопотання відповідача вх. № 22808 від 17.12.2012 р. в частині відмови позивачу у стягненні 57,62 грн. 3% річних та 251,28 грн. пені необхідно відмовити.

Щодо клопотання відповідача вх. № 22808 від 17.12.2012 р. в частині звільнення відповідача відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн., у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено можливість відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а саме: враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 єдиною підставою для вчинення судом зазначених дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійснені оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем до матеріалів справи не було додано жодних належних та допустимих доказів про важкий фінансовий стан підприємства відповідача, наприклад: банківських довідок, виписок про стан рахунків, які б свідчили та були доказом відсутності грошових коштів у необхідній кількості.

Дану правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 29.02.2012 р. у справі № 22/34 та від 14.02.2012 р. у справі № 5002-12/3628-2010.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання відповідача вх. № 22808 від 17.12.2012 р. в частині звільнення відповідача відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 66" суми основного боргу у розмірі 3342,70 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 66" (63601, Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 01974595, р/р 260072814 в "РБ Аваль" м. Харків МФО 350589, р/р 26009052200050 в Харківському ГРУ "Приватбанк" МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (62490, Харківська область, Харківський район, село Комунар, вул. Озерна, 9, код ЄДРПОУ 33816944) 3% річних у розмірі 57,62 грн., пеню у розмірі 251,28 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.