Рішення № 28256205, 18.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5019/1835/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави

в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина"

про стягнення в сумі 53 858 грн. 87 коп.

В засіданні приймали участь представники:

Прокурор: Місько Н.В.(посвідчення № 010726 від 22.10.2012 року).

Від позивача: Карпук В.В. (довіреність № 775 від 18.06.2012 р.).

Від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Прокурор Луцького району в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" про стягнення в сумі 53 858 грн. 87 коп., в т. ч. 26 867 грн. 05 коп. - несплачені відсотки та 26 991 грн. 82 коп. пені.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 р. у справі № 5019/569/11 стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором кредитної лінії № 1107 від 25.06.2010р. у сумі 394 281 грн. 70 коп., а саме неповернений кредит - 367068 грн. 03 коп., несплачені відсотки - 11343 грн. 91 коп., пеня - 15869 грн. 76 коп. та стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" в доход державного бюджету України державне мито у сумі 3942 грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. Однак, стверджує прокурор, кредит відповідачем погашено лише 12.10.2011р., а тому він повинен додатково сплатити проценти за користування кредитом, пеню за порушення строків оплати процентів та пеню за несвоєчасне погашення кредиту, передбачені Договором.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.11.2012 року порушено провадження у справі № 5019/1835/12 та призначено до розгляду на 05.12.2012 року.

Ухвалою суду від 05.12.2012 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 18.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2012 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Прокурор в судовому засіданні 18.12.2012 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судові засідання 05 грудня 2012 року та 18 грудня 2012 року представник відповідача не з'явився, вимог ухвал суду від 26.11.2012 року та від 05.12.2012 року не виконав, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: 35223, Рівненська область, Демидівський район, с. Глибока Долина, відповідно, було направлено ухвалу, з довідкою відділення підприємства зв'язку: "за відсутністю адресату" (а.с.42-43).

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року (а.с.36-37) вбачається, що місцезнаходження відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина": 35223, Рівненська область, Демидівський район, с. Глибока Долина.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

25 червня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") (далі - Банк/Позивач) в особі начальника філії - Волинського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" Смолярчука Віктора Михайловича та Приватним сільськогосподарським підприємством "Долина" (далі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір кредитної лінії № 1107 (далі - Договір) (а.с.7-13).

Пунктом 10.5. Договору сторони встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 р. у справі № 5019/569/11 за позовом Прокурора Луцького району Волинської області в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Волинське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору кредитної лінії № 1107 від 25.06.2010р., укладеного між сторонами та стягнуто з останнього заборгованість за у сумі 394 281 грн. 70 коп., а саме неповернений кредит - 367068 грн. 03 коп., несплачені відсотки - 11343 грн. 91 коп. та 15 869 грн. 76 коп. пені.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду у цій справи, заборгованість за кредитним договором, присуджена до стягнення згідно рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 р. у справі № 5019/569/11 погашена Приватним сільськогосподарським підприємством "Долина" лише 12.10.2011р.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Пунктом 2.7. Договору сторони встановили, що за користування Кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором (п. 2.7.2 Договору).

Посилаючись на зазначені пункти Договору, враховуючи наявність непогашеної заборгованості за кредитом, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитними коштами в період з 18.05.2011 року по 12.10.2011 року, розмір яких складає 26 867 грн. 05 коп.

Доказів, які б спростовували вимоги позивача відповідачем суду не подано, а тому перевіривши подані розрахунки, суд визнає позовні вимоги в цій частині правомірними та обгрунтованими.

Крім того, згідно приписів ст. 526 ЦК України (аналогічні положення містяться і в ст. 193 ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1.1. Договору сторони визначили, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Керуючись зазначеними положеннями Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків повернення кредиту за період з 18.05.2011р. по 12.10.2011р. в сумі 21 557 грн. 87 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в період з 18.05.2011 року по 07.11.2012 року розмір якої складає 5 433 грн. 95 коп.

Поданий розрахунок та період нарахування пені судом перевірено та визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та положенням укладеного між сторонами Договору.

При цьому судом приймається до уваги наступне.

Статтею 256 ЦК України, визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Разом з тим, як встановлено статтею 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони укладаючи кредитний договір погодили про збільшення строків позовної давності.

Так зокрема, п. 9.1 Договору визначено, "сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього Договору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що нарахування процентів за користування кредитними коштами до повного погашення заборгованості та їх розмір передбачено умовами Договору, а збільшення строків позовної давності (у тому числі і по нарахуванню неустойки) за згодою сторін, не суперечить вимогам чинного законодавства, суд визнає позовні вимоги про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" 26 867 грн. 05 коп. несплачених процентів за користуванням кредитом та 26 991 грн. 82 коп. пені обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" (35223, Рівненська область, Демидівський район, с. Глибока Долина, код ЄДРПОУ 30925649) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Госпітальна, 12-Г, код 00032129) в особі філії - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, код 09303328) заборгованості у розмірі 53 858 грн. 87 коп., в т. ч. 26 867 грн. 05 коп. - несплачені відсотки та 26 991 грн. 82 коп. пені

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" (35223, Рівненська область, Демидівський район, с. Глибока Долина, код ЄДРПОУ 30925649) в доход Державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "24" грудня 2012 року

Суддя Р.Романюк