Рішення № 28255426, 24.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.12 Справа № 4/5014/3198/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",

м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 28 972 грн. 80 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 22.12.1995.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 в сумі 28972 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 20000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1350,58 грн.

Відповідач надав у судовому засіданні 24.12.2012 відзив на позовну заяву, яким розмір позовних вимог визнав у повному обсязі. Вказаний відзив судом розглянутий та долучений до матеріалів справи.

До суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 24.12.2012, якою просить суд перенести розгляд справи на іншу дату. Суд вказане клопотання за заявою розглянув, відхилив за необґрунтованістю та долучив до матеріалів справи.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія АО1 № 054809 від 17.07.2009 правильна назва позивача Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

На підставі викладеного, правильна назва позивача у справі є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" ( далі- Банк, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник, відповідач) договору про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 (далі- Кредитний договір), ПП ОСОБА_1 отримав ліміт даного кредитного договору у розмірі 20 000 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2012.

Відповідно до п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 даного договору.

Згідно із п.2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, що не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, в порядку та строки, зазначені в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника, при закритті банківського дня Позичальник сплачує відсотки у розмірі 24% річних.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2,4.3 даного договору; термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2,1.5,2.2.3,2.2.4,2.2.5,2.3.4 даного кредиту; винагороди, передбаченого п.п2.2.7,4.4,4.10 даного договору, Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня,( в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем своєчасно не виконано взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, в результаті чого, згідно ч.1 ст.612 ЦК України, за відповідачем виникло прострочення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту і прострочення зобов'язань по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами.

Відповідач порушив зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим за ним уторилась заборгованість за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 у сумі в сумі 28972 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 20000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1350,58 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 24.09.2012 № 03V з вимогою про сплату заборгованості за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011, але відповідач відзив на претензію не надав, сплату заборгованості за Кредитним договором не здійснив.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 у сумі в сумі 28972 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 20000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн. за період з 01.08.2011 по 10.10.2012, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1350,58 грн. за період з 23.03.2012 по 10.10.2012 (згідно надано позивачем розрахунку суми позовних вимог( а.с.51).Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договору про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 та на положення ст.ст. 526,527,530,1050,1054 ЦК України.

Відповідач відзивом на позовну заяву розмір позовних вимог визнав у повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір з обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася , по сплаті процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договором про надання «Мікрокредиту» № 59-ОVM від 25.06.2011, відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2012 (а.с.26-31).

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідно до умов договору про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011.

Як вбачається, відповідач в супереч взятих на себе зобов'язань порушив умови договору про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011, в термін, передбачений вищезазначеним договором, тобто - кінцевий термін погашення кредиту -25.06.2012 відповідач не виконав.

Суд, відповідно до умов Кредитного договору, приймає наданий до позовної заяви розрахунок позивача щодо нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені (а.с.51).

Таким чином, відповідач в строк, передбачений договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011, погашення суми кредиту не здійснив, в зв'язку з чим, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням умов Кредитного договору, підлягає заборгованість за вищевказаним договором в сумі 28972 грн. 80 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом у сумі 20000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн. за період з 01.08.2011 по 10.10.2012;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1350,58 грн. за період з 23.03.2012 по 10.10.2012.

За вказаних обставин, вимоги позивача за договором про надання «Мікрокредиту»№ 59-ОVM від 25.06.2011 щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 20000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 1350,58 грн., підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, відповідачем не оспорюється, тому підлягають до задоволення повністю.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд вважає, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідач визнав позов в повному обсязі, суд, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 24.12.2012 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44, 49, ч.5 ст. 78, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50,м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 20000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622 грн. 22 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором у сумі 1350 грн. 58 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано - 25.12.2012.

Суддя Г.М.Старкова