Рішення № 28255385, 16.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/106 16.12.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат», м.Очаків, ЄДРПОУ 00463102

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м.Київ, ЄДРПОУ 25959784

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділу Державної виконавчої служби Очаківського міського управління юстиції, м.Очаків

про визнання недійсним договору іпотеки №2793 від 18.10.2004р. та усунення перешкод у реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Коляда А.С. -по дов.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Очаківський рибоконсервний комбінат», м.Очаків звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», Київ про визнання недійсним договору іпотеки №2793 від 18.10.2004р. та усунення перешкод у реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в іпотеку передані об'єкти нерухомості, які відповідно до витягу з свідоцтва про право власності не входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства, а саме 4- томатний цех з навісом (літера Б-1, б); 6 -прибудова (літера В); 7- прибудова (літера В1); 9 -блок очисних споруд (літера Д-1); 10 - блок очисних споруд (літера Д1-1); 11 - блок очисних споруд (літера Д11-1); 20 - коптильний цех (літера 3v-1); 51 -сушила (літера Ц 11); 59 - прибудова (літера Ш 111); 72 - АТС - підстанція (літера Х111); 121 -ТП (літера П1). Крім того, як вказує відповідач, майно Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»на момент укладення договору іпотеки 18.10.2004 року, перебувало у податковій заставі та згідно акту арешту та опису майна від 13.01.2004р. державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївські області було арештоване та описане.

Ухвалою від 27.09.2011р. господарським судом Миколаївської області справу надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 03.10.2011р. господарського суду міста Києва справу прийнято до провадження та присвоєно номер 62/106.

Протягом судового розгляду справи позивач в судові засідання 19.10.2011р., 02.11.2011р., 25.11.2011р., 09.12.2011р., 16.12.2011р. не з'явився, додаткових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів не представив.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи направлялись на адресу позивача, яка визначена у позовній заяві (м.Очаків, вул.Червоних партизан, 9), яка повністю відповідає адресі, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, статуті Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»та договорі іпотеки №2793 від 18.10.2004р, враховуючи наявність на процесуальних документах штампів канцелярії господарського суду про відправку останніх учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

Про фактичне отримання позивачем процесуальних документів за вказаною адресою свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідач у відзиві №3419/4/06-2-2 від 01.11.2011р. та у судових засіданнях проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують визнання договорів недійсними.

Ухвалою від 25.11.2011р. господарським судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відділ Державної виконавчої служби Очаківського міського управління юстиції , м.Очаків.

Третя особа в судові засідання не з'явилась, пояснень по суті позовних вимог не надала.

Згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки в судове засідання представників сторін. При цьому, однозначною підставою для відкладення розгляду справи є не неявка учасника судового процесу, а саме неможливість розгляду справи у певному судовому засіданні.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та третя особа в судові засідання не з'явилися, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, судом також враховано закінчення процесуальних строків розгляду справи, встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Як свідчать матеріали справи, 18.10.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк НРБ-Україна»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії») та Відкритим акціонерним товариством «Очаківський рибоконсервний комбінат»(змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Очаківський рибоконсервний комбінат») було укладено договір іпотеки, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Тельпіш М.М. та зареєстровано в реєстрі за №2793.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в іпотеку передані об'єкти нерухомості, які відповідно до витягу з свідоцтва про право власності не входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства; майно Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»на момент укладення договору іпотеки 18.10.2004р. перебувало у податковій заставі та згідно акту арешту та опису майна від 13.01.2004р. було арештоване та описане, що є підставою для задоволення позовних вимог та визнання спірного правочину недійсним.

Проте, за висновками суду, вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Як встановлено судом, детальний опис предмета іпотеки міститься у додатку №1 до договору іпотеки від 18.10.2004р., який має назву «Перелік нерухомого майна, які передаються в заставу ЗАТ «Банк НРБ - Україна».

Посилання Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»на ті обставини, що об'єкти, які були передані за спірним договором в іпотеку відповідачу, а саме: 4 -томатний цех з навісом (літера Б-1,б); 6 -прибудова (літера В); 7 -прибудова (літера В 1); 9 - блок очисних споруд (літера Д-1); 10 -блок очисних споруд (літера Д 1-1); 11 - блок очисних споруд (літера Д 11-1); 20 - коптильний цех (літера 3v-1); 51 -сушила (літера Ц 11); 59 - прибудова (літера Ш 111); 72 - АТС - підстанція (літера Х111); 121 -ТП (літера П1), не входили до складу цілісного майнового комплексу, що підтверджується доданим до позовної заяви витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, суд вважає безпідставними, виходячи з того, що позивачем до матеріалів справи додано витяг №18058925, який датований 12.03.2008р., в той час як договір іпотеки був укладений між сторонами 18.10.2004р.

Одночасно, за змістом представленого відповідачем до матеріалів справи витягу за №4882754 від 28.09.2004р. з реєстру прав власності перелічені вище об'єкти входили до цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат».

Таким чином, посилання Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»на вищезазначені обставини спростовується належними та допустимими доказами та не знаходять свого підтвердження.

Стосовно тверджень позивача про перебування переданого в іпотеку майна під обтяженням у якості підстав для визнання договору іпотеки від 18.10.2004р. недійсним , суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.55 Закону України «Про нотаріат»при посвідчені угоди про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Вищезазначений договір іпотеки був посвідчений Тельпіш М.М. -приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області, який перевірив можливість передачі нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Дочірній банк Сбербанку Росії».

У витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.06.2005р. міститься запис від 19.10.2004р. про заборону на нерухоме майно -комплекс, цілісний майновий -нерухоме майно ВАТ «Очаківського рибоконсервного комбінату»за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Червоних Партизан, будинок 9, номер за РПВН: 1474485, який вчинено на підставі договору іпотеки, реєстраційний №2793 від 18.10.2004р.

Наступний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт нерухомого майна -комплекс, майновий комплекс ВАТ «Очаківський рибоконсервний комбінат»за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Червоних Партизан, будинок 9, зареєстровано 04.04.2005р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 124689, 01.04.2005р. Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Відомості про наявність будь-яких обтяжень або обмежень на момент укладення спірного договору у витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Наразі, позивачем до матеріалів справи взагалі не надано належних доказів щодо перебування нерухомого майна -майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»у податковій заставі.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за змістом ст.261 зазначеного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положеннями Цивільного кодексу України визначено загальний строк звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права у три роки, який починає свій перебіг з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, спірний договір іпотеки був укладений між позивачем та відповідачем 18.10.2004р. і строк позовної давності щодо визнання даного договору недійсним почав свій перебіг 18.10.2004р. і закінчився відповідно 18.10.2007р.

Проте, Публічне акціонерне товариство «Очаківський рибоконсервний комбінат»звернулося до господарського суду з позовом лише 01.08.2011р., що підтверджується відповідною відміткою (штампом) на першій сторінці позовної заяви, тобто з пропуском встановленого Цивільним кодексом України строку позовної давності щодо звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем через канцелярію господарського суду м.Києва, 02.11.2011р. подано заяву від 01.11.2011р. про застосування строку позовної давності до вимог відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»про визнання недійсним договору іпотеки №2793 від 18.10.2004р. підлягають залишенню без задоволення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат»в частині вимог про усунення перешкод у реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна також підлягає залишенню без задоволення, враховуючи, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом відмовлено.

Клопотання позивача, викладене у п.4 резолютивної частин позовної заяви, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство Юстиція»проводити будь-які дії щодо реалізації арештованого майна позивача, підлягає залишенню без задоволення, з огляду на таке:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороню іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення, доведено наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються з предметом спору.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання від 22.08.2011р. відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на те, що остання не відповідає вимогам ст.54 Господарського процесуального кодексу України, залишено судом без задоволення з огляду на те, що положеннями ст.81 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює виключний перелік випадків можливості вчинення вказаної процесуальної дії після порушення провадження по справі, наведеної відповідачем підстави не містить.

Клопотання відповідача від 18.10.2011р. про припинення провадження по справі на підставі п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України залишено судом без задоволення з огляду на таке:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тобто, необхідними умовами припинення провадження на підставі названої норми господарського процесуального законодавства є наявність рішення уповноваженого органу щодо розгляду спору з однакового предмету та підстав позовних вимог.

Виходячи зі змісту позовної заяви по цій справі, а також рішення від 26.07.2011р. по справі №64/139, підстави позовних вимог стосовно визнання недійсним договору іпотеки є різними.

Крім того, предметом позовних вимог по розглядуваній справі є також усунення перешкод у користуванні майном, які не розглядалися в рамках справи №64/139, що унеможливлює припинення провадження по справі №62/106.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Очаківський рибоконсервний комбінат», м.Очаків до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», Київ про визнання недійсним договору іпотеки №2793 від 18.10.2004р. та усунення перешкод у реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна.

У судовому засіданні 16.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 21.12.2011р.