Рішення № 28255369, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/95 25.11.11

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер», м.Кременчук, ЄДРПОУ 13958383

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», м.Київ, ЄДРПОУ 31201694

про стягнення 1433,16 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер», м.Кременчук звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1433,16 грн.

За поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 12.10.2011р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер»стягуються страхові відшкодування у розмірах 762,70 грн. та 360,53 грн., пеня -56,05 грн. та 32,10 грн., три відсотки річних -10,97 грн. та 8,92 грн., інфляційні нарахування -26,90 грн. та 23,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №09/11/04 від 05.11.2004р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»виникла заборгованість в сумі 762,70 грн. та 360,53 грн., що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.

Відповідач у судові засідання 12.10.2011р., 02.11.2011р., 25.11.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу АЖ №155136 від 17.08.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 02160, м.Київ, Дніпровський район, просп.Возз'єднання, 15, офіс 109.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 27.09.2011р., 12.10.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 27.09.2011р., 12.10.2011р., 02.11.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», яка вказана у витягу АЖ №155136 від 17.08.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.12 Закону України «Про страхування» перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №09/11/04 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), за змістом п.1.3 якого на підставі вказаного договору сторони укладають договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи, конкретні договори перестрахування, сертифікати перестрахування і т.і.), що мають юридичну чинність і спричиняють відповідальність сторін. Кожен такий договір перестрахування є незалежним від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.

На виконання умов договору №09/11/04 від 05.11.2004р., 30.07.2007р. позивачем та відповідачем було підписано ковер-нот №К/81-10/2007 по факультативному пропорційному перестрахуванню з наступними умовами, зокрема:

страхувальник -Уйвов Андрій Павлович,

страховик/перестрахувальник -Київська філія ЗАТ СК «Партнер»,

договір страхування - договір добровільного страхування наземного транспорту №1037-10/01 від 14.12.2006р.,

об'єкт страхування -майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме: Toyota Avensis, 1,8, рік випуску 2005, реєстраційний №АА 0151 ВВ,

період страхування -15.12.2006. -14.12.2007р.,

перестраховик -ЗАТ «СК «Статус»,

відповідальність перестраховика -30000,00 грн.,

термін дії перестрахування -30.01.2007р. -14.12.2007р.

Страховими актами №615/1037-10/01 від 19.10.2007р. та №616/1037-10/01 від 19.10.2007р. було зафіксовано факт настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту №1037-10/01 від 14.12.2006р. та визначено розмір страхових відшкодувань в сумах 3210,00 грн. та 1517,40 грн.

Як свідчать матеріали справи позивачем було здійснено на користь Уйвова Андрія Павловича виплату страхових відшкодувань згідно із видатковими касовими ордерами №631 від 20.11.2007р. та №632 від 20.11.2007р.

При цьому, як вказує позивач, відповідач встановлений договором №09/11/04 від 05.11.2004р. та ковер-нотом №К/81-10/2007 від 30.07.2007р. обов'язок по компенсації своєї частки відповідальності у розмірі 23,76% страхового відшкодування, виплаченого позивачем, не здійснив, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення 360,53 грн. та 762,70 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.9.3.6 договору №09/11/04 від 05.11.2004р. перестраховик по визнаним ним страховим випадкам зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику, або по його письмовій вказівці третій особі (страхувальнику, вигодонабувачу, якщо така вказівка не тягне додаткових накладних витрат перестраховика), відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності протягом 15 робочих днів з моменту одержання від перестрахувальника всіх документів, зазначених у підрозділі 8.8 даного договору.

Згідно із п.9.4 ковер-ноту №К/81-10/2007 від 30.07.2007р. перестраховик зобов'язується протягом 10-ти днів, після отримання від перестрахувальника документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розрахунок суми збитків, перерахувати на р/р перестрахувальника або за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу), відповідну долю страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності.

07.12.2010р. позивач скерував на адресу відповідача лист №2/1413-10 з інформацією щодо настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту №1037-10/01 від 14.12.2006р. та визначив частку відповідальності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»в сумі 360,53 грн. (23,76%).

Крім того, листом №2/56-11 від 12.01.2011р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»звернулося до відповідача з вимогою сплатити 762,70 грн.

Вказані листи отримано відповідачем 13.12.2010р. та 17.01.2011р. відповідно. При цьому, судом враховано, що перелік документів, наданий позивачем разом із листами №2/1413-10 від 07.12.2010р., №2/56-11 від 12.01.2011р. повністю узгоджується з вимогами п.8.8 договору №09/11/04 від 05.11.2004р. Наразі, будь-яких доказів невиконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер»умов підписаних сторонами договору та ковер-ноту, відповідачем, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено.

Проте, всупереч умовам укладеного договору, ковер-ноту і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №09/11/04 від 05.11.2004р., ковер-нотом №К/81-10/2007 від 30.07.2007р. зобов'язання не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суми 360,53 грн. та 762,70 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №09/11/04 від 05.11.2004р., ковер-нотом №К/81-10/2007 від 30.07.2007р. виконав належним чином, зауважень щодо порядку та строків повідомлення про страховий випадок від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку та обсягу їх виконання, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»на користь позивача 360,53 грн. та 762,70 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 вказаного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.4 договору №09/11/04 від 05.11.2004р. сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторони сплачують неустойку у розмірі 0,1% від суми платежу за кожен день його прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період часу, за який сплачується неустойка.

Виходячи з наведеного позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 56,05 грн. за прострочення сплати боргу в сумі 762,70 грн. (період з 07.02.2011р. по 01.08.2011р.) та 27,40 грн. за прострочення сплати боргу в сумі 360,53 грн. (період з 01.01.2011р. по 01.08.2011р.).

Проте, за висновками суду, вказаний розрахунок є помилковим, зокрема, в частині визначення періодів за які нараховується пеня. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумах 52,47 грн. за період з 07.02.2011р. по 28.07.2011р. (від 762,70 грн.) та 25,26 грн. за період з 01.01.2011р. по 24.06.2011р. (від 360,53 грн.).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм позивач нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумах 10,97 грн. (від 762,70 грн.) та 8,92 грн. (від 512,16 грн.), інфляційні нарахування в сумах 26,90 грн. (від 762,70 грн.) та 23,36 грн. (від 512,16 грн.).

Як встановлено судом, при здійсненні розрахунку, позивачем, зокрема, нараховано три відсотки річних та інфляційні збитки на суму, більшу ніж фактична заборгованість відповідача, а саме: замість боргу 360,53 грн. застосовано суму 512,16 грн.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: три відсотки річних в сумах 26,90 грн. (від 762,70 грн.) та 6,28 грн. (від 360,53 грн.), інфляційні збитки в сумах 26,90 грн. (від 762,70 грн.) та 17,70 грн. (від 360,53 грн.).

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Одночасно, розрахунки пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків проведено в межах вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер».

Таким чином, враховуючи, що позов в частині стягнення основного боргу, повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №09/11/04 від 05.11.2004р., ковер-нотом №К/81-10/2007 від 30.07.2007р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумах 360,53 грн. та 762,70 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені -56,05 грн. та 32,10 грн., трьох відсотків річних -10,97 грн. та 8,92 грн., інфляційних нарахувань -26,90 грн. та 23,36 грн., підлягають частковому задоволенню з приведених вище підстав.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1433,16 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м.Київ, пр.Возз'єднання, 15, офіс 109, ЄДРПОУ 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»(39617, Полтавська область, м.Кременчук, Крюківський район, вул.Чапаєва, 75, ЄДРПОУ 13958383) заборгованість в сумах 360,53 грн. та 762,70 грн., пеню у розмірі 52,47 грн. та 25,26 грн., три відсотки річних - 26,90 грн. та 6,28 грн., інфляційні збитки - 26,90 грн. та 17,70 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 91,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,03 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 25.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 30.11.2011р.