Рішення № 28255331, 17.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-76/13941-2012 17.12.12Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Костюченко А.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-76/13941-2012

за позовом приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ (далі -Організація),

до дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист»приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ (далі -Готельний комплекс),

про стягнення 83 355,20 грн.

та зустрічним позовом Готельного комплексу

до Організації

про визнання договору від 01.01.20112 № КБР-39/01/12 недійсним,

за участю представників сторін:

Організації -Бондаренка А.Д. (довіреність від 01.08.2012 б/н);

Готельного комплексу -Доскоча Р.А. (довіреність від 03.12.2012 б/н);

Рябка С.О. (довіреність від 23.04.2012 б/н).

Організація звернулася до господарського суду міста Києва про стягнення з Готельного комплексу: 75 696 грн. заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 01.01.2012 № КБР-39/01/12 (далі -Договір) з урахуванням індексу інфляції; 1 905, 21 грн. 3% річних; 5 753, 99 грн. пені, а всього 83 355,20 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Організацією та Готельним комплексом укладеного Договір, за умовами якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - творів), а позивач надає Готельному комплексу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання; відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) Організації; Готельним комплексом умови Договору виконувалися неналежно, внаслідок чого виникла перед позивачем заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2012.

29.10.2012 господарським судом міста Києва прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Готелю про визнання Договору недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову і відзиву на первісний позов зазначено про те, що позивачем за первісним позовом не подано належних доказів на підтвердження того, що він є організацією колективного управління і має право укладати договори про надання права на виконання творів; Договір від імені позивача за зустрічним позовом підписано Заграничним Володимиром Петровичем, який не мав на це права; Договір підписано у святковий день; 13.03.2012 листом № 102 Готельний комплекс повідомив Організацію про відсутність наміру схвалювати Договір; отже, зазначений правочин є недійсним і відсутні підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за ним.

Організація подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначала, зокрема, про те, що доказом наявності у неї повноважень на укладення договорів як організації колективного управління є видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтво від 24.01.2011 № 19/2011; відповідач за зустрічним позовом не повинен доводити використання Готельним комплексом творів, оскільки останній підписанням Договору визнав таке використання; Заграничний В.П. на підписання Договору наділений наказом від 30.12.2011 № 72.

Сторонами неодноразово подавалися додаткові пояснення і заперечення стосовно позовів.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Організація є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.01.2012 Організацією (УЛАСП) та Готельним комплексом (користувач) укладено Договір, за умовами якого:

- користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України «Про авторське право і суміжні права» (пункт 2.1 Договору);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з пунктом 2.5 Договору (пункт 2.3 Договору);

- користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною в додатку № 4 до Договору (пункт 2.4 Договору);

- у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за Договором УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день такого прострочення (пункт 2.6 Договору);

- користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання творів в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2013, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань -до їх повного виконання (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до додатку № 1 до Договору відповідач за первісним позовом здійснює використання творів у ресторані Готельного комплексу на 300 місць.

Згідно з пунктами 1.1 і 1.2 додатку № 2 до Договору розмір щомісячної винагороди складає 2% від доходу користувача, але не менше 7 600 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору; загальна сума щомісячної винагороди з дня набрання чинності Договором становить 7 600 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом і не заперечує Організація, Договір від імені директора Готельного комплексу Хорозової М.О. (яка перебувала з 03.01.2012 по 19.01.2012 у відпустці на підставі наказу від 07.10.2011 № 267) підписано Заграничним В.П. При цьому в Договорі особою, яка його підписує, зазначено прізвище Хорозової М.О.

На думку Готельного комплексу, Заграничний В.П. фізично не міг підписати Договір 01.01.2012, оскільки, по-перше, це -Новий рік, а тому, відповідно до статті 73 Кодексу законів про працю України, святковий день, по-друге, згідно з табелем обліку робочого часу названа особа з'явилася на роботі 03.01.2012; по-третє, довіреність, на підставі якої Заграничний В.П. міг би підписати Договір, йому не видавалася.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011 директором Готельного комплексу Хорозовою М.О. підписано наказ № 72 «Про делегування повноважень керівному складу працівників», підпунктом 2.1 пункту 2 якого в межах посадових обов'язків Заграничному В.П. надано повноваження на підписання, зокрема, договорів та додатків до них, актів виконаних робіт на підставі довіреності.

Сторонами не подано суду довіреності, якою б Заграничному В.П. надано право на підписання Договору.

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за первісним позовом Договір не схвалювався і крім того, 13.03.2012 Готельний комплекс листом за вих. № 102 (вручено позивачеві за первісним позовом 19.03.2012, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення) повідомив Організацію, що Договір фактично укладено 25.01.2012 і на час його підписання директора відповідача за первісним позовом звільнено із займаної посади наказом голови правління приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»та 05.01.2012 директором призначено Нанаєва С.В.; Готельний комплекс не має наміру будь-яким чином схвалювати Договір і вважає його недійсним, а тому у названого комплексу відсутні будь-які зобов'язання перед Організацією.

З огляду на наведене господарський суд міста Києва вважає за необхідне Договір визнати недійсним, але лише на майбутнє, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У пункті 5.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»зазначено, що у разі визнання ліцензійного договору недійсним господарським судам необхідно враховувати приписи частини третьої статті 207 ГК України, якою, зокрема, передбачено, що коли за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Так, визнаючи недійсним Договір на майбутнє, господарським судом міста Києва враховано, що: Договір є ліцензійним договором, фактичне використання Готельним комплексом об'єктів авторського права і суміжних прав на підставі Договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (відповідних об'єктів права інтелектуальної власності) -«річ»безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

При цьому господарським судом міста Києва не береться до уваги посилання Готельного комплексу на те, що ресторан позивача за зустрічним позовом використовується для надання послуг громадського харчування проживаючим у готелі, а у випадку проведення бенкетів та інших подібних заходів організація музичного супроводження здійснюється суб'єктами господарювання, які замовляють послуги ресторану, з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з якою публічне виконання -це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 47 названого Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Отже, зазначеним твердженням Готельний комплекс фактично підтвердив використання ним об'єктів права інтелектуальної власності; крім того, позивач за зустрічним позовом не подав суду доказів повідомлення Організації про припинення публічного виконання творів в закладі Готельного комплексу (як це передбачено пунктом 3.3 Договору), доказів укладення ним договорів з іншими організаціями колективного управління та виплати на підставі таких договорів передбачених чинним законодавством України сум винагороди.

Що ж до первісного позову, то з огляду на те, що Договір припиняється внаслідок його визнання недійсним на майбутнє, Готельний комплекс повинен сплатити Організації заборгованість за Договором та відповідні штрафні санкції.

Згідно з пунктом 2.3 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати Організації акт про виплату роялті.

За визначенням, наведеним підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті (винагорода) -це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Як вбачається з матеріалів справи, неоплаченим Готельним комплексом за Договором є період з січня 2012 року по жовтень 2012 року, отже, стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає 76 000 грн. основного боргу.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок неправильний. Так, Організацією за період прострочення з 01.01.2012 до 31.10.2012 втрати від інфляції і суми 3% річних розраховано з усієї суми заборгованості, проте не враховано, що відповідна заборгованість збільшувалася.

За відповідний період (за кожний місяць періоду прострочення платежу) слід враховувати індекс інфляції, в тому числі і від'ємний (дефляцію), а тому суму основної заборгованості слід зменшити на 357, 20 грн.

Що ж до 3% річних, то стягненню з Готельного комплексу за наведений період за розрахунком суду підлягає 1050,67 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 2.6 Договору зазначено, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за Договором УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день такого прострочення.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий представником позивача за первісним позовом розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що такий розрахунок теж неправильний, оскільки Організацією не враховано, що сума заборгованості поступово збільшувалася та не застосовано зазначену частину шосту статті 232 ГК України, а тому стягненню з відповідача підлягає 3 915, 77 грн. пені (за розрахунком суду).

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист»приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»(02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2; ідентифікаційний код 14353417) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; ідентифікаційний код 37396233): 75 642 (сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 80 коп. основного боргу; 3% річних у сумі 1 050 (одну тисячу п'ятдесят) грн. 67 коп.; 3 915 (три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 77 коп. пені і 1 613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 05 коп. судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Визнати недійсним укладений приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав»і дочірнім підприємством «Готельний комплекс «Турист»приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»договір від 01.01.2012 № КБР -39/01/12 на майбутнє.

5. Стягнути з приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; ідентифікаційний код 37396233) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист»приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2; ідентифікаційний код 14353417) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2012.

Суддя О. Марченко