Рішення № 28255315, 05.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/5 05.10.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Екостандарст», м.Київ, ЄДРПОУ 21661022

до відповідача: Казенного підприємства «Радіовимірювач», м.Київ, ЄДРПОУ 04653207

про стягнення 40387,44 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. -по дов.

від відповідача: Тащева Л.М -по дов., Потіха І.П. - по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Екостандарст», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Казенного підприємства «Радіовимірювач», м.Київ про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 40387,44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №450017 від 16.11.2007р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Казенного підприємства «Радіовимірювач»утворилась заборгованість в сумі 40387,44 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 30.08.2011р., проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період з 20.11.2008р. по 26.03.2009р. здійснювалося за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р., №127 від 05.02.2009р., що були скасовані указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., №76/2009 від 09.02.2009р., №65/2009 від 03.02.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 16.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан-Пауер», що в наступному неодноразово змінювало назву та на сьогоднішній день має найменування - Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», (енергопостачальна організація) та Казенним підприємством «Радіовимірювач»(покупець) було підписано договір №450017 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця товар -теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 16.11.2007р. по 16.10.2008р. з максимальним тепловим навантаженням 0,159 Гкал/год, в тому числі, на опалення 0,159 Гкал.

Пунктом 6.1 договору №450017 від 16.11.2007р. сторони погодили, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів енергопостачальною організацією, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в т.ч. ціни на паливо), а також інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. На час укладання договору тариф на теплову енергію (опалення) складає 171,62 грн.

За змістом п.10.2 зазначеної угоди зміни та доповнення до даного договору мають юридичну силу, якщо вони підписані обома сторонами. При цьому, зміни та доповнення, які обумовлені законодавством України обов'язкові для підписання.

Відповідно до п.10.1 договору №450017 від 16.11.2007р. встановлено, що договір укладений на термін з 16.11.2007р. до 16.11.2008р. і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час. В судовому засіданні 07.09.2011р. сторони підтвердили існування договірних відносин за угодою №450017 від 16.11.2007р.

За твердженням позивача, згідно умов договору №450017 від 16.11.2007р. Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» за період з 20.11.2008р. по 26.03.2009р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 80714,99 грн.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 20.11.2008р. по 30.11.2008р., з 01.12.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.01.2009р., з 01.02.2009р. по 28.02.2009р., з 01.03.2009р. по 26.03.2009р., нарядом №30395 від 04.11.2008р. про початок опалювального сезону, обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач факт отримання теплової енергії у вигляді гарячої води в період з 20.11.2008р. по 26.03.2009р. у судовому засіданні 05.10.2011р. обсягом 149 Гкал підтвердив.

Виходячи зі змісту наявного у матеріалах справи додатку до виписки з особового рахунку позивача, покупцем на рахунок енергопостачальної організації з 18.11.2008р. по 31.07.2009р. було перераховано 40327,55 грн. Вказані відомості надані позивачем на підтвердження проведення оплат за договором №450017 від 16.11.2007р. саме у спірний період постачання теплової енергії.

Таким чином, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», відповідачем залишилась неоплаченою теплова енергія на суму 40387,44 грн.

Одночасно, як вказує позивач, нарахування за поставлену теплову енергію відбувалось згідно із наступними тарифами, які були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- до 01.12.2008р. -171,62 грн. (розпорядження №86 від 31.01.2007р.);

- з 01.12.2008р. -535,23 грн. (розпорядження №1662 від 27.11.2008р.);

- з 31.12.2008р. -508,47 грн. (розпорядження №1780/1 від 25.12.2008р.);

- з 06.02.2009р. -493,22 грн. (розпорядження №127 від 05.02.2009р.);

- з 10.02.2009р. -171,62 грн. (розпорядження №230 від 02.03.2009р.).

За поясненнями відповідача, будь-які зміни до договору №450017 від 16.11.2007р., у зв'язку із прийняттям вказаних нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, внесені не були, внаслідок чого Казенне підприємство «Радіовимірювач»здійснювало оплату отриманої теплової енергії згідно тарифу погодженого сторонами у договорі №450017 від 16.11.2007р., а саме 171,62 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу за поставлену теплову енергію такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно із ст.20 Закону України «Про теплопостачання»(в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що тарифи для споживачів житлово-комунальних послуг затверджує орган місцевого самоврядування.

За таких обставин, Київською міською державною адміністрацією було прийнято наступні розпорядження, якими тарифи на постачання теплової енергії було підвищено: №1662 від 27.11.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р., №127 від 05.02.2009р.

Одночасно, за змістом ст.118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., №76/2009 від 09.02.2009р., №65/2009 від 03.02.2009р. вказані розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані з підстав їх невідповідності нормам діючого законодавства у сфері формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, згідно із якими позивач здійснював нарахування за поставлену теплову енергію на теперішній час скасовані, за висновками суду, у Казенного підприємства «Радіовимірювач»відсутній обов'язок проводити оплату теплової енергії відповідно до тарифів, встановлених вказаними нормативно-правовими документами з часу їх прийняття.

До 01.12.2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008р. про втрату чинності розпорядження №86 від 31.01.2007р. скасоване Указом Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №230 від 02.03.2009р. з 10.02.2009р. поновлено у дії розпорядження №86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування для розрахунку сум оплат за теплову енергію, поставлену в період з 20.11.2008р. по 26.03.2009р., тариф, який встановлений розпорядженням №86 від 31.01.2007р. Київської міської державної адміністрації та погоджений сторонами у п.6.1 договору №450017 від 16.11.2007р., що складає у вказаному періоді суму 25571,38 грн. виходячи з кількості спожитої теплової енергії.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідачем проведено оплату за отриману теплову енергію в період з 20.11.2008р. по 26.03.2009р. у повному обсязі, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, як необґрунтовані та неправомірні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м.Київ до Казенного підприємства «Радіовимірювач», м.Київ про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 40387,44 грн.

У судовому засіданні 05.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 10.10.2011р.