Рішення № 28255264, 09.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/122-62/124 09.12.11

за позовом: Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7", м.Київ, ЄДРПОУ 33306062

до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883143

до відповідача 2: Київської міської державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 19020407

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ, ЄДРПОУ 03366500

про визнання приміщення власністю організації орендарів

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Грет Я.П. -нач.від.

Від відповідача 1: Дудник Л.В. -гол.спец.

Від відповідача 2: Гудзь В.В. -гол.спец.

Від третьої особи: Жидейкіна Н.Д. -заст.нач.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду 23.11.2011р. оголошувалась

перерва до 09.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7", м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Київської міської ради, м.Київ, до відповідача 2, Київської міської державної адміністрації, м.Київ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ про визнання права власності на приміщення, яке розташовано по вул.Курчатова, 22.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. позов Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" залишено без розгляду.

Постановою від 08.09.2011р. Київського апеляційного господарського суду вказане судове рішення скасовано, матеріали справи №13/122 направлено до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою від 17.10.2011р. справа прийнята до провадження суддею Любченко М.О.

Під час судових засідань, позивач підтримав вимоги про визнання права власності приміщення, яке розташовано по вул.Курчатова, 22 у місті Києві.

Виходячи зі змісту позовної заяви, додаткових пояснень, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 1988 року відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, яке знаходиться по вул.Курчатова, 22 у місті Києві.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №29/230 від 09.11.2011р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ті обставини, що згідно із розпорядженням №1446 від 08.11.2007р. Київської міської державної адміністрації нежитловий будинок площею 320 кв.м було передано у господарське відання Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та прийнято вказаною юридичною особою на баланс. За твердженням відповідача 1 приміщення по вул.Курчатова, 22 є комунальним майном, внаслідок чого стверджувати про добросовісне володіння позивачем зазначеним об'єктом нерухомості є неможливим.

Відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 23.11.2011р., проти задоволення позовних вимог надані заперечення. Як вказує відповідач 2, з огляду на нормативні акти Кабінету Міністрів України, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, правом розпорядження спірним майном наділені органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції, передали його на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Третя особа у поясненнях б/н від 09.11.2011р. проти задоволення позовних вимог надала заперечення з підстав, викладених відповідачем 1 та відповідачем 2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів та третьої особи, суд вважає позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.334 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Одночасно, за змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.;

- правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі, нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, зокрема, 10-річного, у такому разі починається з 01.01.2001р.

При цьому, слід зазначити, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наразі, наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: момент виникнення фактичного володіння особою майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності; добросовісний характер володіння; безтитульність володіння; відкрите та безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років. Відсутність хоча б з однієї з викладених обставин виключає можливість набуття права власності на нерухоме майно на підставі положень ст.344 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту наявного у матеріалах справи статуту Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" (надпис, зроблений на першій сторінці), 18.03.2005р. було проведено державну реєстрацію вказаної юридичної особи.

За змістом п.1.1 вказаного установчого документу Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" створено організацією орендаторів на основі оренди майна цілісного майнового державного комплексу Державного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" для викупу майна орендованого підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки, круглу печатку зі своєю назвою, інші, необхідні для діяльності, печатки та шпампи, логотип «Підприємство», є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є здійснення підприємницької діяльності. Місцезнаходженням підприємства статутом визначено: м.Київ, вул.Паладіна, 9.

За таких обставин, враховуючи, що державна реєстрація позивача була проведена лише 18.03.2005р., Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" не могло володіти нерухомим майном понад десять років, оскільки до 18.03.2005р. позивача, як юридичної особи, не існувало. Фактичне безперервне та відкрите володіння у розумінні ст.344 Цивільного кодексу України могло розпочатися для позивача лише з моменту державної реєстрації юридичної особи.

Таким чином, судом встановлено, що Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7", як новостворена юридична особа, не могла володіти нерухомим майном по вул.Курчатова, 22 понад десять років.

При цьому, суд зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів стосовно безперервного та відкритого володіння позивачем спірним нерухомим майном після моменту створення юридичної особи, тобто, після 18.03.2005р. та до дати звернення до суду з розглядуваним позовом.

Представлені позивачем в обґрунтування своїх вимог акти прийому-передачі виконаних робіт, послуг не можуть свідчити про безперервне володіння позивачем спірним майном, оскільки вказані документи датовані серпнем, вереснем, жовтнем, листопадом, груднем 2010р. Наразі, акт від 31.08.2010р. взагалі не підписаний з боку замовника.

Одночасно, за приписами ч.2 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до п.1.4 статуту Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" останнє є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7".

Проте, позивачем у відповідності до ст.4-3, ст.33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено документів, які б взагалі свідчили про володіння Державним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" нерухомим майном по вул.Курчатова, 22, протягом будь-якого періоду часу існування вказаної юридичної особи.

Представлений позивачем наказ №1265 від 29.12.1988р. «Про передання в орендне користування нежилих приміщень у Ватутинському районі», згідно якого Спеціалізованому ремонтно-налагоджувальному управлінню 7 виробничого житлово-ремонтного об'єднання виконкому було передано приміщення першого поверху будинку №22 по вул.Курчатова, площею 306,7 кв.м для розміщення апарату управління, не може бути прийнятий до уваги при розгляді цієї справи з огляду на те, що останній не свідчить про безтитульне володіння майном саме Державним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7".

Одночасно, виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів та наданих у судових засіданнях учасниками процесу пояснень, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови від 05.11.1991р. Кабінету Міністрів України «Про розмежування майна України між загальнодержавною власністю/республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць / комунальною власністю / рішенням №26 від 13.01.1992р. виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про формування комунального майна міста та районів»затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста, до складу якого увійшло, зокрема, приміщення по вул.Курчатова, 22.

Рішенням №208/1642 від 27.12.2001р. Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно із додатком, до якого увійшло майно, яке розташовано по вул.Курчатова, 22.

08.11.2007р. Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження №1446 «Про подальше використання об'єктів права власності територіальної громади міста Києва».

За змістом вказаного розпорядження на праві господарського відання закріплено за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»нежилі будинки, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно із додатком.

Згідно із додатком «Перелік об'єктів (нежилих будинків, споруд), які передаються у господарське відання Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до вказаного майна увійшов, в тому числі, і нежилий будинок по вул.Курчатова, 22.

На виконання розпорядження №1446 від 08.11.2007р. Київської міської державної адміністрації «Про подальше використання об'єктів права власності територіальної громади міста Києва»Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»було прийнято наказ №368 від 16.11.2007р. «Про прийняття на баланс нежитлових будинків територіальної громади міста Києва», в тому числі, по вул.Курчатова, 22.

Наказом №31 від 19.02.2009р. Головного управління комунальної власності міста Київа виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»нежилі приміщення по вул.Курчатова, 22 площею 320 кв.м.

За таких обставин, враховуючи зміст викладених вище рішень Київської міської ради народних депутатів, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, нерухоме майно по вул.Курчатова, 22, було передано до комунальної власності міста Києва та на теперішній час перебуває на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність підстав, з якими положення ст.344 Цивільного кодексу України пов'язують можливість набуття особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, позовні вимоги Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7" підлягають залишенню без задоволення.

Клопотання №135/01 від 27.04.2011р. позивача про заслуховування пояснень фізичних осіб Шевченко В.М., Скубято В.Е., Алимова В.К., Приймака В.В., Головатенко С.М. залишено судом без задоволення як необгрунтване.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління 7", м.Київ.

У судовому засіданні 09.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 14.12.2011р.