Рішення № 28255173, 12.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/23 12.08.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс», м.Севастополь,

ЄДРПОУ 30120850

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент», м.Київ в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість», м.Київ, ЄДРПОУ 34241017

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Меридіан», ЄДРПОУ 34938117

про визнання правочину дійсним, реальним та виконаним

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Йосипенко С.О. -по дов.

від відповідача: Шинкаренко О.П. -по дов.

від третьої особи: Корнієнко В.С. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс», м.Севастополь звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент», м.Київ в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість», м.Київ про визнання правочину дійсним, реальним та виконаним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного договору та його належне виконання.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який прийнято судом 12.08.2011р. у судовому засіданні, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»визнав повністю.

Третя особа у судовому засіданні 12.08.2011р. надала письмові пояснення, в яких повністю підтвердила обставини, викладені у позові.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»(покупець), при участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Меридіан»(торговець цінними паперами), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент»в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість»(продавець) було підписано договір №144/10-Б купівлі-продажу цінних паперів.

За змістом п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити наступні цінні папери:

- акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Екопаливо-Україна»(емітент) загальною кількістю 2567744 штук зальною вартістю 4365164,80 грн.;

- акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «ХК «Укрвагонбуд»(емітент) загальною кількістю 156428 штук загальною вартістю 269056,16 грн.;

- акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Озіріс»(емітент) загальною кількістю 4088342 штук загальною вартістю 6091629,58 грн.

Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу №144/10-Б від 22.06.2010р. покупець зобов'язаний до 30.06.2011р. включно сплатити повністю, або окремими траншами загальну вартість цінних паперів, яка визначена в п.1.2 договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця (п/р №265090100031176 в філії ВАТ «УніКредит Банк», м.Київ, МФО 300744).

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 укладеного правочину продавець зобов'язаний до 30.06.2010р. забезпечити надання в розпорядження зберігачу на переказ оплачених покупцем акцій з власного рахунку в цінних паперах №005214, відкритого у зберігача ВАТ «УніКредит Банк»(рахунок у системі ПрАТ «ВДЦП»1083) на рахунок у цінних паперах покупця. Право власності на цінні папери переходить з моменту зарахування вказаних цінних паперів.

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2010р. між позивачем та відповідачем за участю третьої особи було підписано акт прийому-передачі цінних паперів за договором №144/10-Б від 22.06.2010р., за змістом п.1 якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв зазначені у п.1.1 вказаного договору цінні папери, зокрема, акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства «Озіріс»(емітент) загальною кількістю 4088342 штук загальною вартістю 6091629,58 грн.

Відповідно до ст.ст.209, 220 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ст.657 вказаного Кодексу України обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягає договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Одночасно, нормами Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»будь-яких особливостей укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів стосовно форми правочину не встановлено.

За поясненнями учасників розглядуваного спору, які були надані у судовому засіданні 12.08.2011р., між сторонами договору №144/10-Б від 22.06.2010р. яких-небудь домовленостей щодо обов'язкового нотаріального посвідчення вказаного правочину не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги вказані приписи діючого законодавства, договір №144/10-Б від 22.06.2010р. не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню ані в силу закону, ані за згодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Тобто, нормами цивільного законодавства, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору дійсним передбачений лише для договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню за умови часткового виконання укладеного договору та ухилення сторони від вчинення дій, спрямованих на нотаріальне посвідчення підписаної угоди.

Приймаючи до уваги, що за висновками суду, договір купівлі-продажу №144/10-Б від 22.06.2010р. відповідно до приписів ст.ст.209, 657 Цивільного кодексу України не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, останній не може бути визнаний дійсним у судовому порядку з підстав, наведених у ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу №144/10-Б від 22.06.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»(покупець), при участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Меридіан»(торговець цінними паперами), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент»в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість», є неправомірними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу №144/10-Б від 22.06.2010р. реальним та виконаним, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання договору купівлі-продажу №144/10-Б від 22.06.2010р. реальним та виконаним зазначеному переліку не відповідає.

Одночасно, позивачем не наведено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права.

Наразі, вказана позовна вимога є встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Пунктом 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»подано не було.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»в цій частині залишаються без задоволення.

Крім того, згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Як було вказано вище, перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Будь-які докази оспорювання відповідачем дійсності, реальності та виконання договору №144/10-Б від 22.06.2010р. у матеріалах справи відсутні.

Наразі, виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент»в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість»права позивача, набуті згідно договору №144/10-Б від 22.06.2010р., відповідачем не заперечуються та не оспорюються.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача є також підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання вказаного правочину дійсним, реальним та виконаним.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Одночасно, у п.3.7 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З огляду на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають приписам ч.2 ст.16, ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, заява відповідача про повне визнання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»судом до уваги не приймається, як така, що суперечить законодавству.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи висновки суду щодо невірного обрання позивачем способу захисту цивільних прав, позовні вимоги про визнання правочину дійсним, реальним та виконаним, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс», м.Севастополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Глобус Ессет Менеджмент», м.Київ в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фінанси та нерухомість», м.Київ про визнання правочину дійсним, реальним та виконаним.

У судовому засіданні 12.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 12.08.2011р.