Рішення № 28255133, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/4 28.09.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Екостандарст», м.Київ, ЄДРПОУ 21661022

до відповідача: Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м.Київ, ЄДРПОУ 04653207

про стягнення 152912,53 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Івченко-Шавула Т.А. -по дов.

від відповідача: Чигир І.А. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 31.08.2011р. до 07.09.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Екостандарст», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м.Київ про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію -129743,83 грн., трьох відсотків річних -5029,29 грн., інфляційних нарахувань -18139,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №460157 від 01.01.1998р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України утворилась заборгованість в сумі 129743,83 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 26.08.2011р., проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що спір стосовно боргу у розмірі 152912,53 був предметом розгляду у межах справи №41/397, внаслідок чого провадження по справі №62/4 підлягає припиненню.

У поясненнях б/н від 28.09.2011р. та у судовому засіданні 28.09.2011р. представник Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України зазначив, що при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за договором №460157 від 01.01.1998р., позивач керувався розпорядженням Київської міської державної адміністрації, яке було скасовано Указом №65/2009 від 03.02.2009р. Президента України.

Крім того, за змістом пояснень б/н від 26.09.2011р. відповідач заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 10-15 днів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно купівлі-продажу теплової енергії виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ст.224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.1998р. між Спільним підприємством «Укр-Кан-Пауер», яке було реорганізоване у Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан-Пауер», що в наступному неодноразово змінювало назву та на сьогоднішній день має найменування - Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»(енергопостачальна організація) та Державним спеціалізованим автотранспортним підприємством Державного комітету телебачення і радіомовлення України (покупець) було підписано договір №460157 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця товар -теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.01.1998р. по 31.12.1998р. з максимальним тепловим навантаженням 0,882 Гкал/год, в тому числі, на опалення 0,432 Гкал та вентиляцію 0,45 Гкал.

Виходячи зі змісту додатку №1 до спірного договору, сторони погодили постачання теплової енергії за адресою: вул.Туманяна, 15.

Відповідно до п.10.1 договору №460157 від 01.01.1998р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.01.2000р.) встановлено, що договір укладений на термін з 01.01.1998р. до 31.12.1998р. і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час. В судовому засіданні 10.08.2011р. сторони підтвердили існування договірних відносин за угодою №460157 від 01.01.1998р.

За умовами договору №460157 від 01.01.1998р. позивачем за період з 07.12.2009р. по 22.03.2010р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 129743,83 грн.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 07.12.2009р. по 25.12.2009р., з 26.12.2009р. по 25.01.2010р., з 26.01.2010р. по 22.02.2010р., з 23.02.2010р. по 22.03.2010р., актом від 09.11.2009р. про наповнення теплофікаційною водою систем абонента, обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач факт отримання теплової енергії у вигляді гарячої води в період з 07.12.2009р. по 22.03.2010р. у судовому засіданні 10.08.2011р. підтвердив.

Твердження відповідача стосовно того, що позивачем неправомірно застосовано тариф, встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації, яке було скасовано Указом №65/2009 від 03.02.2009р. Президента України, є безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне:

Виходячи зі змісту пояснень №09/юр/412 від 05.08.2011р. позивача, нарахування за спожиту теплову енергію Публічним акціонерним товариством «Екостандарт»проводилось у відповідності до тарифів, встановлених розпорядженням №758 від 30.06.2009р. Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів», що на теперішній час не скасовано у визначеному законом порядку та не втратило юридичної сили у будь-який інший спосіб.

При цьому, Указом №65/2009 від 03.02.2009р. Президента України, на який посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень у цій частині, було скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації №1780 від 25.12.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р.

За таких обставин, доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Екостандарст»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 129743,83 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.п.6.4, 6.5 договору №460157 від 01.01.1998р. покупець зобов'язався щомісяця з 12 по 14 число отримувати в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, доручення на оплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №460157 від 01.01.1998р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 129743,83 грн. за період з 07.12.2009р. по 22.03.2010р.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №460157 від 01.01.1998р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України на користь позивача 129743,83 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм позивач нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумі 7334,93 грн. (за період з січня 2010р. по травень 2011р.), інфляційні нарахування в сумі 26381,71 грн. (за період з січня 2010р. по квітень 2010р., з вересня 2010р. по травень 2011р.).

За висновками суду, розрахунки сум трьох відсотків річних та інфляційних витрат є арифметично вірними, таким, що відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за теплову енергію, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за спожиту теплову енергію -129743,83 грн., трьох відсотків річних -5029,29 грн., інфляційних нарахувань -18139,41 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про припинення провадження по справі з огляду на те, що заявлена позивачем сума боргу вже була предметом розгляду у справі №41/397, суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне:

Виходячи зі змісту матеріалів справи та пояснень сторін, в провадженні господарського суду міста Києва знаходились, зокрема, справи №7/311 та №41/397 за участю Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»та Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. по справі №7/311 за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»до Спеціалізованого Автотранспортного парку Державного Комітету «Телебачення і радіомовлення України»про стягнення 104615,16 грн., позивачу відмовлено повністю.

При цьому, предметом розгляду у цій справі була заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору №460157 від 01.01.1998р. щодо оплати поставленої теплової енергії за період з 12.2008р. по 02.2009р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. по вказаній справі рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача за період з 12.2008р. по 02.2009р. 104615,16 грн. за спожиту теплову енергію.

Одночасно, враховуючи задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу в сумі 104615,16 грн., позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10106,11 грн. пені за період з 12.08.2009р. по 10.02.2010р., 9833,83 грн. інфляційних втрат за період з березня 2009р. по січень 2010р. та 2631,14 грн. 3% річних за період з 01.03.2010р. по 01.02.2010р., нарахованих на вказану вище суму.

Місцевий господарський суд рішенням від 22.10.2010р. по справі №41/397 за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»до Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства державного комітету телебачення і радіомовлення України про стягнення 22571,08 грн., позовні вимоги задовольнив частково, зменшивши період стягнення пені на підставі ст.232 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. по справі №41/397 рішення суду першої інстанції скасовано частково, прийняте нове рішення, яким стягнено з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства державного комітету телебачення і радіомовлення України на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»314,18 грн. пені, 6560,52 грн. інфляційних втрат, 2181,42 грн. 3% річних.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що в межах справи №7/311 позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за договором №460157 від 01.01.1998р. за період з 12.2008р. по 02.2009р. При цьому, у справі №62/4 стягується заборгованість, яка утворилась за інший період, а саме з 07.12.2009р. по 22.03.2010р.

Одночасно, пеню, інфляційні нарахування та 3% річних, які були стягнуті з відповідача судовими рішеннями по справі №41/397, позивач нараховував на суму заборгованості у розмірі 104615,16 грн., яка була стягнена з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства державного комітету телебачення і радіомовлення України згідно із постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. по справі №7/311.

Тобто, судові рішення у справах №7/311, №41/397 були прийняті стосовно іншого предмету, ніж по справі №62/4, внаслідок чого клопотання відповідача б/н від 26.08.2011р. про припинення провадження по справі №62/4 є безпідставним.

Клопотання відповідача, заявлене у поясненнях б/н від 26.09.2011р., про продовження строку розгляду справи на 10-15 днів є неправомірним та необґрунтованим, враховуючи наступне:

За приписами ч.ч.1, 3 ст.69 Госпоарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Виходячи зі змісту штампу господарського суду міста Києва, наявного на позовній заяві №09/847 від 01.06.2011р. Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», вказаний документ було отримано господарським судом 25.07.2011р. Тобто, строк розгляду справи №62/4 закінчувався 26.09.2011р.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. було задоволено клопотання б/н від 07.09.2011р. позивача, строк розгляду справи №62/4 продовжено на 15 днів.

За таких обставин, враховуючи, що провадження по вказаній справі було продовжено на 15 днів, з огляду на те, що нормами ст.69 Господарського процесуального кодексу України не встановлено можливості продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк або повторно, клопотання Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м.Київ до Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м.Київ про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію -129743,83 грн., трьох відсотків річних -5029,29 грн., інфляційних нарахувань - 18139,41 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України (02660, м.Київ, Дніпровський район, вул.Туманяна, 15, ЄДРПОУ 04653207) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м.Київ, Дніпровський район, вул.Червоногвардійська, 20, ЄДРПОУ 21661022) основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 129743,83 грн., три відсотки річних -5029,29 грн., інфляційні нарахування - 18139,41 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1529,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 03.10.2011р.