Рішення № 28255042, 18.12.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012 Справа № 5008/1051/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт", с. Солочин, Свалявський р-н

до відповідача Солочинської сільської ради, с. Солочин, Свалявський р-н

про визнання недійсним рішення від 03.04.2012 "Про скасування рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 "Про продовження договору оренди земельної ділянки ТзОВ "Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води" та зобов'язання Солочинської сільської ради укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.04.2007,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Чернобук Яків Леонідович, представник за довіреністю

від відповідача - Туряниця Магдалина Іллівна, сільський голова,

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Маргіт" (далі -позивач), звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Солочинської сільської ради (далі -відповідач), в якому зазначені наступні вимоги:

1. Визнати недійсним рішення відповідача від 03.04.2012 "Про скасування рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води".

2. Зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди від 23.04.2007 земельної ділянки площею 0,18 га, яка розташована на території села Солочин, ур. „Біласовиця" Свалявського району, з цільовим призначенням -для будівництва заводу по розливу мінеральної води.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 23 квітня 2007 року він з відповідачем уклав договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у селі Солочин в урочищі „Біласовиця", площею 0,18 га під будівництво заводу по розливу мінеральної води терміном на п'ять років (далі -Договір). Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за номером 2124085601-040707070001. Користуючись переважним правом на поновлення Договору на новий строк, листом від 17.01.2012 №12 позивач попросив відповідача прийняти рішення про продовження його дії. Відповідач погодився на продовження дії Договору прийнявши рішення від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води" шляхом укладення додаткової угоди до договору від 23.04.2007 зі зміною істотних умов договору у частині розміру орендної плати у сторону її збільшення.

Однак, надіслану 15.03.2012 позивачем поштовим зв'язком додаткову угоду до Договору відповідач не підписав, натомість 03.04.2012 на пленарному засіданні прийняв рішення „Про скасування рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води", посилаючись при цьому на ухвалу Свалявського районного суду від 07.07.2010 у справі №2-а-494/2010, якою заборонено вчиняти будь-які дії та приймати рішення, спрямовані на надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приватизації земель, затвердження таких проектів, надання у власність або користування в тому числі на умовах оренди земельних ділянок на межі розмежування сільських рад с.Солочин та с.Голубине (ур. „Гниляк" -контури: 1251, 1253, 1254, 1255, 1264, 1265, 1366, ур „Біласовиця" -контури: 1718, 1720, 1721, 1726, 1729, 1740, 1804, 1805, 1807, 1808, 1809).

Позивач вважає, що проявляючи бездіяльність шляхом відмови від підписання додаткової угоди до договору оренди від 23.04.2007 та її державної реєстрації, відповідач порушує положення Конституції України, статті 33 Закону України „Про оренду землі", статті 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", що перешкоджає продовженню розпочатого будівництва заводу позивачем, суперечить інтересам територіальної громади у частині отримання орендної плати за землю.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак, у судовому засіданні 18.12.2012 пояснив, що не заперечує проти продовження дії договору оренди земельної ділянки від 23.04.2007, тому 16.02.2012 було прийнято відповідне рішення Солочинської сільської ради. Однак, у зв'язку з винесенням Свалявським районним судом 07.07.2010 ухвали у адміністративній справі №2-а-494/2010 р. за позовом Голубинської сільської ради до Солочинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Солочинської сільської ради від 21.12.1999 року „Про встановлення меж між Солочинською та Голубинською сільськими радами", визнання протиправним та скасування рішення III сесії 1 скликання Солочинської сільської ради від 10.02.2010 року „Про встановлення межі між Солочинською та Голубинською сільськими радами", якою у якості заходів забезпечення позову було заборонено вчиняти будь-які дії та приймати рішення, спрямовані на надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приватизації земель, затвердження таких проектів, надання у власність або у користування (в тому числі на умовах оренди) земельних дідянок по межі розмежування сільських рад с.Солочин та с.Голубине (ур. „Гниляк" -контури: 1251, 1253, 1254, 1255, 1264, 1265, 1366, ур „Біласовиця" -контури: 1718, 1720, 1721, 1726, 1729, 1740, 1804, 1805, 1807, 1808, 1809, він змушений був прийняти оспорюване рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2007 року позивач та відповідач на підставі рішення 46 сесії 2 скликання Солочинської сільської ради від 28 грудня 2005 року та рішення 08 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 23 листопада 2006 року уклали договір оренди земельної ділянки у селі Солочин Свалявського району Закарпатської області в урочищі „Біласовиця" площею 0,18 га під будівництво заводу по розливу мінеральної води терміном на п'ять років. Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за номером 2124085601-040707070001. Кадастровий номер земельної ділянки - 2124085601;03:001:0113, цільове призначення земельної ділянки -землі промисловості.

Земельна ділянка передана орендареві Актом про передачу та приймання від 20 квітня 2007 року. Щомісячна орендна плата у розмірі 243,53 грн. вносилася орендарем вчасно і у повних обсягах відповідно до умов договору.

Додатковою угодою №1 від 19.04.2010 до вказаного Договору сторони погодили місячний розмір орендної плати за землю у сумі 527,10 грн., який добросовісно вносив орендар, а протягом жовтня-грудня 2012 року позивач вносив орендну плату розраховану орендодавцем у розмірі 1265,04 грн. на місяць, підтвердженням чого слугують відповідні банківські виписки, що містяться у матеріалах справи. Тобто, і після закінчення 5-річного строку дії Договору позивач продовжує сплачувати орендну плату, а відповідач приймати всі платежі, що підтвердив у судовому засіданні його уповноважений представник.

Посилаючись на пункт 7 Договору, яким встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його дії на новий строк, повідомивши орендодавця не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, листом від 17.01.2012 №12 позивач запропонував відповідачеві прийняти рішення про продовження дії зазначеного договору із збереженням всіх його умов на той же термін -п'ять років. Крім того, у цьому ж листі міститься прохання позивача до відповідача розглянути можливість укладення даного договору на більш тривалий період -20 років.

У відповідь на зазначене повідомлення-листа, відповідач 16.02.2012 прийняв рішення „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води", яким термін користування землею продовжено на наступні 5 років, приведено розмір орендної плати у відповідності до вимог законодавства -12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що склало 1265,04 грн. в місяць. Окрім того, прийнятим рішенням відповідач взяв на себе зобов'язання укласти з позивачем відповідну додаткову угоду до договору оренди від 23.04.2007.

Отримавши рішення відповідача від 16.02.2012, позивач листом від 13.03.2012 №32а надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки від 23.04.2007, якою пункт 7 Договору викладено у такій редакції: „7.Договір укладається строком на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його дії на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Пункт 8 Договору у проекті додаткової угоди викладено у наступній редакції: "8.Орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 1265 грн.04 коп. щомісячно і перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків".

Дану додаткову угоду відповідач не підписав, а 03.04.2012 прийняв рішення скасувати рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води", що знаходиться у контурі під номером 1721 у зв'язку з накладенням арешту.Підставою для прийняття такого рішення відповідачем обрано ухвалу Свалявського районного суду від 07.07.2010 у адміністративній справі №2-а-494/2010 за позовом Голубинської сільської ради до Солочинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Солочинської сільської ради від 21.12.1999 року „Про встановлення меж між Солочинською та Голубинською сільськими радами", визнання протиправним та скасування рішення III сесії 1 скликання Солочинської сільської ради від 10.02.2010 року „Про встановлення межі між Солочинською та Голубинською сільськими радами", якою заборонено вчиняти будь-які дії та приймати рішення, спрямовані на надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приватизації земель, затвердження таких проектів, надання у власність або у користування (в тому числі на умовах оренди) земельних дідянок по межі розмежування сільських рад с.Солочин та с.Голубине (ур. „Гниляк" -контури: 1251, 1253, 1254, 1255, 1264, 1265, 1366, ур „Біласовиця" -контури: 1718, 1720, 1721, 1726, 1729, 1740, 1804, 1805, 1807, 1808, 1809.

Пунктом другим оспорюваного рішення передбачено, що після зняття заборони, Солочинська сільська рада повторно розгляне листа ТОВ „Маргіт" від 17.01.2012 №12 стосовно продовження дії договору від 23.04.2007 та прийме відповідне рішення.

Суд констатує, що зазначена ухвала Свалявського районного суду від 07.07.2010 у адміністративній справі №2-а-494/2010 не містить вказівки щодо накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону Солочинській сільській раді приймати рішення щодо продовження дії уже укладених договорів оренди землі.

Винесення вказаної ухвали пов'язано із розглядом господарським судом Закарпатської області позову Солочинської сільської ради до (с.Солочин Свалявського району Закарпатської області) до Свалявської районної ради (м.Свалява) за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Голубинської сільської ради (с.Голубине Свалявського району Закарпатської області) про визнання недійсним рішення десятої сесії 23 скликання Свалявської районної ради від 14.03.2000 „Про розмежування території Солочинської та Голубинської сільських рад в частині додаткового включення території санаторію „Кришталеве джерело" до земель Голубинської сільської ради у межах справи №5/105-А (4/85). За результатами розгляду, 20.11.2009 господарський суд Закарпатської області виніс постанову, якою позивачеві у задоволенні позову відмовлено, натомість задоволено заяву Голубинської сільської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.05.2000 по справі №4/86 і скасовано зазначене рішення арбітражного суду Закарпатської області.

Постанова господарського суду Закарпатської області від 20.11.2009 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011.

Таким чином, станом на дату винесення оспорюваного позивачем рішення Солочинської сілької ради фактично було завершено врегулювання спору між Голубинською та Солочинською сільськими радами на всіх судових рівнях, який слугував підставою для винесення ухвали Свалявського районного суду від 07.07.2010 у адміністративній справі №2-а-494/2010, що свідчить про відсутність у сторін будь-яких правових перепон для пролонгації договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, в тому числі було знято питання стосовно знаходження орендованої земельної ділянки на спірних межах Голубинської та Солочинської сільських рад, оскільки рішення десятої сесії 23 скликання Свалявської районної ради від 14.03.2000 „Про розмежування територій Сорочинської та Голубинської сільських рад" є чинним. Тобто, Солочинська сільська рада є безсумнівним власником зазначеної земельної ділянки і належним її орендодавцем.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За статтею 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підставою для набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є відповідне рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (стаття 116 Земельного кодексу України).

Розділ III Земельного кодексу України містить перелік прав на землю; такими правами, зокрема, є право власності на землю, право користування землею (в тому числі право на оренду земельної ділянки).

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі, це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. При цьому орендар додає до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки, вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Таким чином, законодавством унормовано, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є волевиявленням двох або більше сторін.

Судом встановлено відсутність суперечностей між сторонами за Договором щодо продовження його дії, окрім зазначеної ухвали Свалявського районного суду від 07.07.2010. Підтвердженням добровільного волевиявлення відповідача стосовно продовження дії Договору є рішення від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води".

В силу п.2 договору оренди земельної ділянки від 23 квітня 2007 року, зазначена земельна ділянка призначена для будівництва позивачем цеху по розливу мінеральної води. Судом встановлено, що Договір та Акт про передачу і прийом земельної ділянки послужили підставами для перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробки позивачем проектної документації по робочому проекту „Завод по розливу мінеральної води в с.Солочин, Свалявського району, Гараж. III черга", яка пройшла експертизу з позитивним висновком, отримання орендарем відповідного Дозволу на виконання будівельних робіт, Декларації про початок виконання будівельних робіт, ін. документації. Частина будівельних робіт на об'єкті вже виконана підрядниками, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт. Тобто, орендар поніс конкретні матеріальні витрати на підготовчі та будівельно-монтажні роботи на об'єкті, які у випадку залишення в силі спірного рішення відповідача, могли б призвести до фінансових збитків позивача і подальших судових тяжб між сторонами за Договором.

Відповідно до п.5 Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини доугої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа щодо скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обовязковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно з цією статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що визначено пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Безпідставне прийняття відповідачем 03.04.2012 рішення про скасування рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води" та ухилення від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23 квітня 2007 року свідчить про порушення прав позивача на продовження користування землею, яке підлягає захисту шляхом задоволення його позовних вимог повністю.

З огляду на наведене вище, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення 24 сесії 4 скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 03 квітня 2012 року "Про скасування рішення 23 сесії 4 скликання від 16.02.2012 „Про продовження договору оренди земельної ділянки ТОВ „Маргіт" площею 0,18 га для будівництва заводу по розливу мінеральної води".

3. Зобов'язати Солочинську сільську раду (с.Солочин, 241 Свалявського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ-25445006), укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Маргіт»(с.Солочин санаторій «Квітка полонини», б/н Свалявського району, код ЄДРПОУ-22070231) додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23 квітня 2007 року площею 0,18 га, яка розташована на території села Солочин, ур. „Біласовиця" Свалявського району, з цільовим призначенням -для будівництва заводу по розливу мінеральної води.

4. Стягнути з Солочинської сільської ради (с.Солочин, 241 Свалявського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ-25445006), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт»(с.Солочин санаторій «Квітка полонини», б/н Свалявського району, код ЄДРПОУ-22070231) суму 1073,0 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 24.12.2012.

Суддя Л.М. Якимчук