Рішення № 28254956, 19.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.12 р. Справа № 5006/8/137/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя -

Бокова Ю.В., судді Сгара Е.В., Риженко Т.М.

при помічнику судді Несвіт О.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк

про стягнення пені в сумі 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., інфляційних в сумі 10353,11 грн.

за участю представників:

від позивача: Снігаренко Н.Ю. - за довір. від 03.04.2012 р. № 60-12 «Д»

від відповідача: Дояр О.В. - за довір. від 30.12.2011 р. № 03-46

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 02.10.2012 р., 16.10.2012 р., 26.11.2012 р., 10.12.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.10.2012 р., 08.11.2012 р., 27.11.2012 р., 19.12.2012 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2012 р. на підставі

ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 27.11.2012 р.

Розпорядженням від 27.11.2012 р. справу № 5006/8/137/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк про стягнення пені в сумі 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., інфляційних в сумі 10353,11 грн. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Бокова Ю.В., судді Сгара Е.В.,

Риженко Т.М.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., інфляційних в сумі 10353,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №68/7 від 05.03.2007р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за лютий - травень 2011р.; акти прийому-передачі за лютий - травень 2011р.; рішення господарського суду Донецької області №7/241пд від 09.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив в якому зазначив, що є комунальним підприємством, фінансується виключно за кошти, що надходять від абонентів за послуги з водокористування і розрахунки за спожиту електроенергію прямо залежать від відповідного фінансування. Просив зменшити суму стягуваної пені на 90%.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

05.03.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 68/7, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 - VI від 17.09.2008 р. та зміною найменування з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідно до п. 9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2007 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачений обов'язок постачальника з постачання електроенергії постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків» та 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Облік електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами розділом 7 Договору та Додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору.

Згідно пункту 10 Додаткової угоди №5 „Порядок розрахунків" до Договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двостороннім актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період (за лютий - травень 2011 року).

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем відповідачу були надані рахунки за активну та реактивну електроенергію за лютий - травень 2011 р., які були отримані останнім, в підтвердження чого на рахунках № 11/68 за лютий - травень 2011 р. мається підпис відповідача про отримання рахунку саме 02.03.2011 р., 04.04.2011 р., 03.05.2011 р., 02.06.2011 р., відповідно

Відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії за лютий - травень 2011 р. в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної та реактивної електроенергії за лютий - травень 2011 р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк пеню в сумі? 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., інфля?ційні в сумі 10353,11 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Сплата боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних та інфляційних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Крім того, судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3 % річних, інфляційні нарахування та пеню за борг, який виник за лютий - травень 2011 р. на підставі рішення у справі № 7/165 від 20.11.2012 р.

Як вбачається, рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2012 р. по справі № 7/165 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк про заборгованості за активну електроенергію - 1 284 239, 99 грн., 3% річних нарахованих на суму боргу -15 046, 19 грн., інфляційних нарахованих на суму боргу - 28 063, 12 грн., пені нараховану на суму боргу - 77 739, 12 грн., 3% річних нараховані за іншими рішеннями суду - 327 481, 49 грн., інфляційних нарахованих за іншими рішеннями суду - 1 321 996, 00 грн., пені нараховану за іншими рішеннями суду - 113 333, 73 грн., задоволено в повному обсязі.

Зазначене судове рішення набрало чинності 04.12.2012 р.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені рішеннями господарського суду у справі № 7/165 від 20.11.2012 р. мають преюдиціальне значення при вирішенні справи № 5006/8/137/2012.

Рішенням господарського суду у справі № 7/165 від 20.11.2012 р. також зазначено, що стягнення 3 % річних та пені здійснено станом на 11.09.2011 р., а інфляційних станом на 30.06.2011 р.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника вії відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Такої позиції дотримується також і Вищий господарський суд України (постанова від 25.10.2010р. у справі № 20/242).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»,

м. Донецьк про стягнення пені в сумі 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., є обгрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте розмір інфляційних розраховано арифметично невірно та підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10273,92 грн.

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій та пені, що підлягає стягненню з відповідача становить пеня в сумі 22479,19 грн. за період з 12.09.2011 р. по 09.12.2011 р., 3 % річних в сумі 20688,57 грн. за період з 12.09.2012 р. по 25.03.2012 р., інфляційні в сумі 10273,92 грн. за період з 01.09.2011 р. по 29.02.2012 р.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не спростував належними доказами обґрунтованості позовних вимог позивача, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на значне погашення основної заборгованості просить суд зменшити розмір пені на 90 %.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 р., баланс на 30 вересня 2012 р.

При цьому, позивач, окрім пені, заявив до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні, які також становлять значну суму.

Враховуючи фінансовий стан відповідача, фінансовий стан позивача, значний розмір пені, 3% річних та інфляційних, штрафу заявлених позивачем до стягнення, суд, скористався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 20% (до 17983,35 грн.).

З огляду на викладене, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 22479,19 грн., 3 % річних в сумі 20688,57 грн., інфляційних в сумі 10353,11 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка? (84601, м. Горлівка,

пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) пеню в сумі 17983,35 грн., 3 % річних в сумі

20688,57 грн., інфляційні в сумі 10273,92 грн., судовий збір в сумі 1607,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В залишковій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 24.12.2012 р.

Головуючий суддя Бокова Ю.В.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Риженко Т.М.