Рішення № 28254921, 11.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.12 р. Справа № 5006/48/49/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сажневої М.В.,

суддів Зекунова Е.В., Огороднік Д.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда

до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

треті особи-1,2,3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Міністерство оборони України,

2) Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна паливна компанія"

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 4) Фізична особа - підприємець Шеховцов Віталій Миколайович

про відшкодування збитків у розмірі 80 376,00 грн.

за участю представників:

від позивача Полонець О.А. - представник за довіреністю

від відповідача Лапик О.В. - представник за довіреністю

від третіх осіб не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда про стягнення з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" збитків у розмірі 80 376,00 грн., завданих діями його працівників.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за залізничною накладною № 50995256 позивачу було поставлено вугілля. Працівником відповідача (завідувачем вуглехімічної лабораторії "Центральна збагачувальна фабрика "Шахтарська" відокремленого підрозділу Державного підприємства "Шахтарськантрацит") було видано посвідчення якості вугілля, в якому встановлено належну якість вугілля, що, на думку позивача, не відповідало дійсності. Позивач, спираючись на дані, викладені в посвідченні якості, прийняв вугілля, але в подальшому під час використання вказаного вугілля протягом опалювального періоду 2010-2011 років, вказане вугілля виявилось неякісним та непридатним до використання. Позивач вважає, що підтвердивши якість поставленого вугілля, відповідач завдав йому збитків на суму 80 376,00 (78,8 т залишок невикористаного вугілля * 1 020,00 грн. вартість однієї тони вугілля), які він зобов'язаний відшкодувати.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження неналежної якості поставленого вугілля. Зазначає, що приймання спірного вугілля було здійснене з порушенням встановлених правил. Крім того, відповідач вказує на те, що при проведенні лабораторних випробувань вугілля замовник самостійно здійснює відбір проб з партії вугілля, а отже несе відповідальність за відповідність наданої на випробування проби вугілля, що поставляється. Замовником лабораторних випробувань, що проводилися у липні 2010 року, виступав ФОП ШеховцовВ.М. Відповідач вважає, що позивач не надав належних доказів наявності самих збитків, протиправної поведінки Державного підприємства "Шахтарськантрацит", як заподіювача збитків, причинного зв'язку між заявленими у позові збитками та протиправною поведінкою заподіювача, а також не довів, що заявлена сума збитків виникла саме з вини відповідача.

Треті особи письмових пояснень по справі не надали, повноважних представників в судові засідання не направили, своїм процесуальним правом не скористались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

17.05.2010 між Міністерством оборони України (замовник) в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна паливна компанія" (постачальник) укладено договір про постачання вугілля кам'яного для державних потреб за кошти Державного бюджету України (далі - Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а замовник забезпечити приймання та оплату вугілля кам'яного марки АС 6-13 (далі - товар) в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.

Показники якості та порядок прийомки товару узгоджено сторонами у розділі 3 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору якісні показники товару повинні відповідати діючим державним стандартам (ТУ У 10.1 32198211-001:2008) і посвідченню якості (виданого виробником). Постачальник зобов'язується відправляти оригінал чи його копію з кожною окремою партією товару на адресу представника замовника; представляти замовнику оригінал чи його копію з кожною окремою партією товару.

Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється представником замовника. Якісні характеристики товару не повинні перевищувати наступних показників: по золі - 20%, по масовій долі вологи - 7%.

Приймання товару за кількістю і якістю оформлюється актом, який складає представник замовника в останній день приймання товару. Належним чином оформлений акт є підтвердженням приймання товару. Товар вважається поставленим постачальником по якості у відповідності з якістю, вказаною у посвідченні якості відправника з урахуванням вимог п. 3.1 Договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, неврегульованих цим договором, здійснюється згідно з умовами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 з додатками та змінами (далі - Інструкція П-7).

07.04.2010 між Фізичною особою - підприємцем Шеховцовим Віталієм Миколайовичем (замовник) та Відокремленим підрозділом "ЦОФ "Шахтарська" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (виконавець) укладено Договір на визначення якісних показників вугілля, за умовами якого замовник доставляє відібрані та підготовлені для лабораторних випробувань згідно ДСТУ 4096-2002 "Методи відбору і підготовка до лабораторних випробувань" проби вугілля в вуглехімічну лабораторію виконавця, а виконавець зобов'язується проводити згідно діючих ГОСТів хімічні дослідження підготовлених для лабораторних випробувань проби вугілля замовника для визначення якісних показників.

02.07.2010 вуглехімічною лабораторією Відокремленого підрозділу "ЦОФ "Шахтарська" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" проведено хімічний аналіз вугілля у вагонах №№ 67186460 67369983 (накладна № 50995256), за результатом якого встановлено, що зольність вугілля становить Аd -18,9 %, волога WD - 7,5%.

Фізичною особою - підприємцем Шеховцовим Віталієм Миколайовичем за результатами вказаного хімічного аналізу складено посвідчення № 20 про якість рядового вугілля марки АС (6-13) від 03.07.2010.

Судом встановлено, що 06.07.2010 на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда здійснено поставку вугілля марки АС (6-13) загальною масою 136,1 тон згідно накладної № 50995256 у вагонах № 67186460, 67369983, вантажовідправником якого є Фізична особа - підприємець Шеховцов Віталій Миколайович. У вказаній накладній зазначено, що вантаж є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливна компанія".

Відповідно до акту прийому № 1 від 08.07.2010 вугілля, поставлене за залізничною накладною № 50995256 у вагонах № 67186460, 67369983 у кількості 136,1 тон, відповідає вимогам ДСТУ 8188-87.

Як зазначає позивач, вказане вугілля використовувалось для опалення протягом 2010-2011 років, однак виявилось неякісним. На кінець опалювального періоду залишок цього вугілля склав 78,8 тон.

Позивач вважає, що ним понесені збитки внаслідок невірного підтвердження вуглехімічною лабораторією "ЦОФ "Шахтарська" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" якості вугілля марки АС, відвантаженого Фізичною особою - підприємцем Шеховцовим Віталієм Миколайовичем на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда. Нормативно позивач посилається на ст.ст.225, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обов'язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Оскільки спір між сторонами щодо відшкодування шкоди (збитків) виник не у зв'язку з порушенням однією із сторін зобов'язань, що випливають з договору, а у зв'язку з зобов'язанням відповідача відшкодувати шкоду, спричинену у позадоговірних (деліктних) правовідносинах, то слід керуватись главою 82 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди є: наявність прямої дійсної шкоди, протиправна поведінки заподіювача шкоди або бездіяльність, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав та охоронюваних законом інтересів, і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В підтвердження факту порушення свого права, позивач надав суду постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2012 у справі № 1109/5040/2012 за обвинуваченням Юрковської Антоніни Олександрівни у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України та висновок судово-хімічної експертизи від 02.04.2012, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром".

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю й комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також згідно з супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність поставляється продукции, (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості тощо).

При виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вимогам стандартів, технічних умов, договору або даним, зазначеним у маркуванні й супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7), отримувач припиняє подальше приймання продукції й складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції й характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршення її якості й змішування з іншою однорідною продукцією. (абз. 1 п. 16 Інструкції П-7).

Згідно вимог п. 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції за якістю за участю представників вантажовідправника складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

Ухвалою суду було витребувано від позивача докази на підтвердження приймання спірного вугілля по Інструкції № П-7.

Позивачем не надано доказів на підтвердження приймання спірного вугілля у відповідності з вимогами Інструкції № П-7.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження складання актів про невідповідність якості продукції вимогам Договору або даним, зазначеним у посвідченні якості, при прийнятті спірного вугілля.

Наданий позивачем акт приймання № 1 від 08.07.2010 складений в порушення вимог п. 29 Інструкції П-7 без участі представників вантажовідправника, в акті не має інформації про дату повідомлення про виклик вантажовідправника, порядку відбору продукції, не визначені факти спільного випробування, повноваження представників вантажовідправника, які приймали участь в спільному випробуванні.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2012 у справі №1109/5040/2012 за обвинуваченням Юрковської Антоніни Олександрівни у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України підсудну звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році".

З тексту вказаної постанови вбачається, що Юрковська А.О., перебуваючи на посаді начальника паливної групи КЕВ м. Кіровогрда, одночасно будучи членом комісії по прийманню вагонів з твердим паливом на гарнізонний паливний склад, прийняла на Кіровоградський гарнізонний паливний склад вугілля марки АС (6-13), якість якого не відповідала встановленим нормам зазначеним у договорі та яке не придатне до використання, у кількості 78,8 тон, вартістю 80 376,00 грн.; 08.07.2010 внесла до акту прийому вугілля №1 від 08.07.2010 завідомо неправдиві відомості, в якому зазначила, що якість вугілля марки АС (6-13) відповідає діючим державним стандартам та являється якісним, що не відповідало дійсності, а також вчинила інше підроблення документу - акту прийому вугілля № 1 від 08.07.2010 шляхом власноручного виконання підписів від членів комісії.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Доведенню у господарській справі не підлягають лише встановлені у вироку з кримінальної справи питання про те, чи мав місце злочин, і про вчинення дій певною особою.

Вказана стаття не визначає як такі, що не підлягають доказуванню, обставини, викладені у постанові суду з кримінальної справи. Тому посилання позивача на те, що вищезазначеною постановою встановлено неналежну якість спірного вугілля, господарським судом відхиляються.

Постановою помічника військового прокурора Кіровоградського гарнізону від 28.03.2012 по кримінальній справі № 2012305000003 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом зловживання службовими особами КЕВ м. Кіровоград службовим становищем та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, призначено судову хімічну експертизу з визначення якості вугілля, прийнятого зокрема за актом прийому № 1 від 08.07.2012, проведення якої доручено спеціалістам вимірювальної лабораторії ТОВ "Хімвіскпром".

Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи від 02.04.2012, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром", надане на експертизу вугілля не відповідає сертифікату якості № 20 від 02.07.2010, оскільки його зольність перевищує в три рази вказаний в сертифікаті показник і складає 64,0 %.

Відповідно до п. 16 постанови пленуму Вищого Господарського суду № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання господарським судом висновку експерта як доказу у справі.

При призначенні судової хімічної експертизи в рамках кримінального провадження помічником військового прокурора не було попереджено експерта про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

На підтвердження кваліфікації експерта та атестації вимірювальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром" позивачем надано копії Свідоцтва про атестацію № 2589 від 06.08.2010, додатку № 1 до нього та свідоцтва № 18 від 19.06.2007.

Проте, у додатку № 1 (галузь атестації вимірювальної лабораторії ТОВ "Хімвіскпром" на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду) до свідоцтва про атестацію № 2589 від 06.08.2010 зазначено, що вимірювальна лабораторія ТОВ "Хімвіскпром" атестована на проведення вимірювань зольності вугілля марки Б-буре.

Доказів на підтвердження атестації вимірювальної лабораторії ТОВ "Хімвіскпром" на проведення вимірювань вугілля марки АС (6-16) Антрацит, яке поставлялось позивачу, суду не надано.

Крім того, у висновку судово-хімічної експертизи від 02.04.2012 не зазначено порядок та методи підготовки відібраних проб вугілля до лабораторних випробувань, засоби і порядок проведення досліджень та яким чином була визначена відповідність вугілля, відвантаженого 02.07.2010, вантажовідправником ФОП Шеховцовим В.М. на адресу позивача у вагонах №№ 67186460, 67369983, зразку вугілля, наданого для проведення судово-хімічної експертизи вимірювальною лабораторією ТОВ "Хімвіскпром".

Також суд відзначає, що поставку спірного вугілля було здійснено у липні 2010 року, а судово-хімічну експертизу проведено у квітні 2012 року.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що спірне вугілля з моменту поставки зберігалось на спеціально обладнаній відкритій площадці на паливному складі позивача.

За період зберігання протягом майже двох років спірне вугілля могло втратити свої властивості та змінити якісні показники.

Враховуючи викладене, висновок судово-хімічної експертизи від 02.04.2012 оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний висновок не приймається судом як належний доказ підтвердження невідповідності якості вугілля відвантаженого у липні 2010 року ФОП Шеховцовим В.М., показникам якості, зазначених вуглехімічною лабораторією "ЦОФ "Шахтарська" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в результатах хімічного аналізу від 02.07.2010 та посвідченні № 20 про якість вугілля від 03.07.2010.

Позивачем також не доведено того, що вугілля в кількості 78,8 тон, яке знаходиться на даний момент на зберіганні у КЕВ м. Кіровоград, відноситься саме до партії, поставленої за залізничною накладною № 50995256 у вагонах № 67186460, 67369983.

Як вбачається з письмових пояснень позивача від 10.12.2012 та наданих звітів про наявність та рух палива за 2010 та 2011 року, у липні 2010 року позивачем було отримано від постачальника ТОВ "Західна паливна компанія" 533,55 тон вугілля, у грудні 2010 року - 207,0 тон вугілля позивачем отримано від ТОВ "Світ СР", протягом 2011 року - 1 230,9 тон вугілля від ТОВ "Світ СР".

Можливість змішування з іншими партіями вугілля, які були відвантажені на адресу позивача, не виключена, тому неможливо достовірно встановити, що неякісним виявилось саме вугілля в партії 136,1 тон, яке поставлялось за залізничною накладною № 50995256.

Крім того, позивач зазначає, що спірне вугілля до теперішнього часу не використане через непридатність до використання за цільовим призначенням (для опалення котелень). Дане твердження суперечить іншим поясненням позивача, адже, як зазначалось вище, в позовній заяві позивач вказує, що вугілля спірної партії використовувалось протягом всього опалювального періоду 2010-2011 року.

Таким чином, протягом опалювального сезону зауважень до якості вугілля у позивача не виникало і вугілля спірної партії було придатним до використання за цільовим призначенням.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права (мова йде про реальну шкоду або упущену вигоду), та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). До реальної шкоди можуть зараховуватися, по-перше, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, і по-друге, - витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Посилаючись на понесення позивачем витрат внаслідок визнання відповідачем належної якості неякісного вугілля, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 80 376,00 грн. - вартість залишку неякісного вугілля (78,8 т залишок невикористаного вугілля * 1 020,00 грн. вартість однієї тони вугілля).

Позивачем не доведено факту понесення ним витрат з оплати вугілля, поставленого за накладною № 50995256 у вагонах № 67186460, 67369983.

Крім того, позивач в судових засіданнях підтвердив, що ним не здійснювалась оплата отриманого вугілля. Натомість згідно з п. 4.1 договору № 303/26/7-10 про постачання вугілля кам'яного для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 17.05.2010 платником за цим договором є замовник - Міністерство оборони України.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження встановлення винних дій працівника відповідача - завідувача вуглехімічної лабораторії "Центральна збагачувальна фабрика "Шахтарська", при проведенні хімічного аналізу вугілля, що поставлялось за накладною № 50995256, та внесенні результатів вказаного аналізу до посвідчення про якість вугілля.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт протиправної поведінки відповідача (його працівника), факт понесення позивачем збитків у сумі 80376,00 грн., причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, та факт наявності вини відповідача (його працівника) у понесенні позивачем збитків у розмірі 80 376,00 грн., а тому позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, у зв'язку з відмовою в позові, покладається на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 17.12.2012.

Головуючий суддя Сажнева М.В.

Суддя Зекунов Е.В.

Суддя Огороднік Д.М.