Постанова № 28254370, 06.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа № 24/5005/1402/2012(24/5005/1402/2011)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддіМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

на рішення та на постанову у справі господарського судугосподарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року №24/5005/1402/2012 Дніпропетровської області

за позовом доДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"про10 720 863,60 грн.В судовому засіданні взяли участь представники: ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" -Кашканова Н.Г.; ПАТ"Криворіжгаз" -Лихина М.М.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року Дочірня компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просила, з урахуванням уточнень до позовної заяви, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", на його користь суму основного боргу у розмірі 7 678 880, 23 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 639 215, 01 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 243 726, 94 грн., пеню в розмірі 1 027 066, 49 грн., 7 % штрафу з простроченої суми у розмірі 1 131 974, 93 грн. та судові витрати.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 639 215, 01 грн. за період з січня - грудень 2010 року, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 243 726, 94 грн., за той же період пеня за період травень - грудень 2010року у розмірі 531 522,03 грн., 7 % штрафу з простроченої суми у період січень - грудень у розмірі 1 131 974, 93 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року №24/5005/1402/2012 позов задоволено - частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 243 726,94 грн. за період січень - грудень 2010 року, інфляційні витрати у розмірі 639 215, 01 грн. за період січень - грудень 2010 року, пеню у розмірі 531 522,03 грн. за період з травня по грудень 2010року, 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 1 131 974,93 грн., державне мито у розмірі 25 500,00 грн., інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. В решті позову - відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2012 року виправлено допущену описку в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року у справі №24/5005/1402/2012, ухвалено вважати за вірне резолютивну частину рішення, виклавши в наступній редакції:

"Позов задовольнити - частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 243 726,94 грн. за період січень - грудень 2010 року, інфляційні витрати у розмірі 639 215, 01 грн. за період січень - грудень 2010 року, пеню у розмірі 265 761,02 грн. за період з травня по грудень 2010 року, 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 565 987,46 грн., державне мито у розмірі 25 500,00 грн., інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

В решті позову -відмовити".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" та Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі №24/5005/1402/2012 залишено без змін.

Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року у справі № 24/5005/1402/2012, в частині відмови у стягненні 495 544,28 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні витмоги заявника у повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ст. ст. 611, 617, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32, 43, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також, не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року у справі № 24/5005/1402/2012, в частині стягнення з відповідача 7% штрафу з простроченої суми та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні зазначеного штрафу у повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ст. 231 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 16 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на транспортування природного газу для потреб населення №119Н -643.

В день укладення Договору був встановлений тариф на транспортування 1000 м.3 газу по магістральних трубопроводах позивача в розмірі 96, 12 грн. у т.ч. ПДВ -16,02грн.

На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.04.2010 року № 479 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання тарифного газу", додатковою угодою № 1 від 01.05.2010 року встановлений новий тариф на транспортування 1000 м.3 газу в розмірі 87,20 грн. крім того ПДВ -17, 44 грн., всього у розмірі 104, 64 грн.

30.07.2010 року відповідно до Постанови НКРЕ № 1007 та додатковою угодою № 2 від 26.08.2010 року з 01.08.2010 року встановлений новий тариф на транспортування та постачання природного газу в розмірі 185, 76 грн. у т. ч. ПДВ -30, 96 грн. (а/с 27 т.1).

У п 6.1. Договору передбачено, що вартість послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту здачі - прийомки послуг.

Позивач протягом січня - грудня 2010 року поставляв природний газ, для відповідача загальним обсягом 233 970 160 тис. м3 газу, на загальну суму 30 832 359,42грн.

Відповідно до п.6.2 Договору - замовник (відповідач) здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (позивача) в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим Постановою від 25.12.2008року № 1529 Нацкомісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний рахунок за фактично надані виконавцем (позивачем) послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється замовником (відповідачем) протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортуванню газу.

Згідно п. 6.4 Договору - виконавець і замовник зобов'язуються щоквартально до 25-го числа першого місяця наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг по транспортуванню газу і активів здачі - прийому послуг по транспортуванню газу здійснювати звірку розрахунків. Звірки оформлюються виконавцем і замовником актом звірки.

Відповідно до п. 7.3 Договору - передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо транспортування газу від відповідача не находило.

На день розгляду справи у суді першої інстанції, основний борг відповідачем було погашено у повному обсязі.

Оскільки, відповідачем розрахунки проведено з порушенням умов вищеозначеного договору, позивачем нараховано 3% річних у сумі 243 726,94грн. та інфляційні втрати у розмірі 639 215,01 грн. за період з січня по грудень 2010 року, які судом першої інстанції задоволено, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 12.07.2012 року встановлено, що сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені не була врахована позовна давність, отже, задоволенню підлягала пеня у сумі 531 522, 03 грн. за період з травня по грудень 2010 року, розмір якої, в свою чергу, судом першої інстанції, на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшено, тобто у стягненні пені у сумі 265 761,02грн. відмовлено (531 522,03 грн. - 50%). (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.07.2012 року).

При розгляді позовної вимоги щодо стягнення пені суд першої інстанції врахував, що відповідач є неприбутковою організацією, не є фактичним споживачем поставленого газу, заборгованість з транспортування природного газу виникла внаслідок несплати населенням за спожитий газ.

Поряд з тим, суд першої інстанції встановив, що Позивач просив суд застосувати п.2 ст. 231 Господарського кодексу України та стягнути з відповідача 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 1 131 974,93 грн. за період січень - грудень 2010 року, посилаючись на те, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 64-р - позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, тому за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Суд першої інстанції вказані вимоги щодо стягнення штрафу визнав доведеними та обґрунтованими, проте, врахувавши, що на час розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі по основному боргу, відповідач використовує отриманий газ саме для потреб населення, пославшись на приписи Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.96 року № 486/96-ВР.та на ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України та врахувавши, що позивачем не доведено, що несвоєчасне перерахування відповідачем коштів за отриманий газ, завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, дійшов до висновку щодо можливості зменшення нарахованої позивачем 7% штрафу з простроченої суми до 50% від її розміру. У стягненні штрафу в сумі 565 987,46грн. - відмовив (1 131 974,93 грн. - 50%). (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.07.2012 року)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у постанові від 20.09.2012 року наведені висновки суду першої інстанції повністю підтримала, погодилась із зменшенням нарахованої пені та штрафу на 50% та вказала на те, що здійснення населенням несвоєчасного розрахунку з відповідачем за спожитий природний газ є об'єктивно винятковим випадком, який надає право суду зменшувати розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за надані останнім послуги з транспортування природного газу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо зменшення нарахованої пені, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, якими передбачено зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, виходячи із обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та врахувавши ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано зменшили розмір пені до 531 522,03 грн.

Мотивуючи судові акти в частині зменшення штрафних санкцій, суди виходили з оцінки ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, майнового стану сторін, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, добровільного усунення відповідачем порушення умов договору (повне погашення суми основного боргу). При цьому судами взято до уваги матеріальний та фінансовий стан відповідача.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Крім того, слід погодитись із вимогами касаційної скарги відповідача, у якій Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" заперечує проти нарахування 7% штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Із оскаржуваних судових актів вбачається, що суди виходили із того, що невиконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу є підставою для стягнення з боржника, за умови сплати суми основного боргу, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до вимог статті 625 ЦК України, а також пені, розмір якої визначено умовами договору.

Разом із цим, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбаченого частиною 2 статті 231 ГК України, суди виходили із того, що дана норма передбачає можливість застосування до боржника зазначеної штрафної санкції якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, висновок попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, є неправомірним, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно вимог ч. ч. 1,2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, у зв'язку із наведеним вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" підлягає задоволенню, а оскаржувані судові акти попередніх інстанцій скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 1 131 974, 93 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати понесенні останнім на оплату судового збору за подачу касаційної скарги.

Окрім наведеного, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення ст. ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", звертаючись з касаційною скаргою, сплатило 15 847, 66 грн. судового збору (платіжне доручення № 1637 від 09.10.2012 року), в той час, як до сплати підлягав судовий збір у розмірі 5 659,87 грн.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1) ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, частина судового збору у розмірі 5 659,87 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а 10 187,79 грн. переплаченого судового збору (15 847, 66 грн. -5 659,87 грн. = 10 187,79 грн.) має бути повернуто Публічному акціонерному товариству "Криворіжгаз".

Керуючись статтями 49, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року у справі № 24/505/1402/2012, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 1 131 974,93грн.-скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 565 987,46 грн., відмовити.

Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 5 659,87 грн.(п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн.) 87 коп.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Криворіжгаз", (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКС України у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк отримувач ГУ ДКС України у м. Києві) 10 187,79 грн. переплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1637 від 09.10.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у матеріалах справи № 24/5005/1402/2012).

Головуючий П.К. Міщенко

Судді

А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук