Ухвала суду № 28254279, 17.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

17.12.2012Справа №5002-19/4293-2012

За заявою боржника Фізичної особи - підприємця Байбородіна Андрія Юрійовича, АР Крим, м.Судак (ідентифікаційний номер 1984103197)

про банкрутство

Суддя В.І. Мокрушин

Представники:

Від боржника - не з'явився

Суть спору: боржник - Фізична особа - підприємець Байбородін Андрій Юрійович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку, передбаченому статтею 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Боржник явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2011року по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням особливостей, передбачених статтею 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Стаття 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має назву: «Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина».

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Статтею 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») або загрози неплатоспроможності (частина 5 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Суд зазначає, що підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство, як це зазначено у заяві є податкові повідомлення - рішення № 0001331700 від 14.05.2012 на суму 21142,50 та № 0001341700 від 14.05.2012 на суму 12685,50 грн., та як наслідок винесена податкова вимога № 326 від 06.08.2012 на суму 31025,03 грн., яка складається з суми 26796,53 грн. - основний борг, 4228,50 грн. - штрафні санкції (а.с.10-12).

У той же час положеннями абзацу 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Однак, у даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження загрози його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (рішення суду про стягнення заборгованості, судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо).

При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця за статтями 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Окрім того, суд зауважує, що наявність виконавчого провадження стосовно лише одного кредитора не свідчить про загрозу неплатоспроможності боржника у розумінні частини 5 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки у цьому випадку відсутня конкуренція вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України по справі № Б-39/152-10 від 01.06.2011 р.

Суд також звертає увагу боржника на положення наступних норм матеріального права.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Одним із способів припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва є його ліквідація через процедуру банкрутства (статті 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне звернення до суду із заявою про порушення провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви фізичної особи - підприємця Байбородіна Андрія Юрійовича про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Таким чином фізична особа - підприємець Байбородін Андрій Юрійович не виконав всі дії, що передбачені законодавством, до звернення з відповідною заявою про банкрутство.

Пунктом 36 Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику в правах про банкрутство» від 18 грудня 2009 законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору)».

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України по справі № Б-50/177-10 від 18.10.2011 та Постанові Вищого господарського суду України по справі № Б-39/152-10 від 01.06.2011.

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема закриття провадження у справі (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно пункту 4.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі та про наявність підстав для повернення суми судового збору сплаченої боржником при подані заяви про порушення справи про банкрутство.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

· Провадження у справі № 5002-19/4293-2012 про визнання Фізичної особи - підприємця Байбородіна Андрія Юрійовича банкрутом припинити.

· Повернути Фізичній особі - підприємцю Байбородіну Андрію Юрійовичу з Державного бюджету України (УДКСУ у м.Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь, код банку 824026) 5365,00 грн. судового збору сплаченого за квитанцією № 94 від 29.11.2012.

Суддя В.І. Мокрушин