Рішення № 28254229, 21.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2012 р. Справа 7/219-10

Господарський суд Вінницької області у складі колегії суддів: головуючого судді Банасько О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Салько", с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Марксівський", с.Марксове, Немирівський район, Вінницька область

про стягнення 33 181 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників:

позивача: Салько Т.Д. - директор ПП "Салько", паспорт серія АА 892192 виданий 26.02.1999 року.

Полутін О.М. - представник, довіреність № б/н від 01.11.2012 року, паспорт серія АА 426565 виданий 07.04.1997 року.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Салько" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Марксівський" про стягнення 33181,00 грн. боргу за договором на виконання сільськогосподарських робіт від 15.10.2009 року б/н за виконані роботи по обробітку землі та перевезення вантажу.

Ухвалою від 06.12.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/219-10 та призначено до розгляду на 19.01.2011 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.01.2011 року проти позову заперечує вказуючи на те, що спірні договори від імені СВК "Марксівський" та акти виконаних робіт підписані Салько О.В., який вчиняв такі дії без належних на те повноважень оскільки з 20.02.2008 року по 21.12.2010 року, тобто у період коли був укладений спірний договір та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт, вчиняти дії від імені відповідача, зокрема укладати договори, мав право виключно Паламарчук М.Г. особисто, або особи повноваження яких ґрунтується на довіреності від імені СВК "Марксівський" за підписом Паламарчука М.Г.. Також відповідач у відзиві зазначає, що 12.08.2009 року Салько О.В. був прийнятий СВК "Марксівський" на посаду обліковця та за змістом свого посадового становища не був наділений правом представляти кооператив у відносинах з третіми особами і довіреність на його ім'я від імені СВК "Марксівський" не видавалась.

Одночасно в даному відзиві відповідач вказує, що за змістом позовної заяви вбачається, що послуги надавалися на підставі договору від 15.10.2009 року в той час як в якості доказів надання таких послуг надаються товарно-транспортні накладні, які датовані у період з 14.09.2009 року по 01.10.2009 року тобто до моменту укладання спірного договору та не містять будь-яких відміток з боку СВК "Марксівський".

Ухвалою суду від 19.01.2011 року розгляд справи відкладено до 03.02.2011 року.

03.02.2011 року до суду від сторін надійшло ряд клопотань.

В судовому засіданні 03.02.2011 року сторонами подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 03.02.2011 року з метою витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 16.02.2011 року. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 16.02.2011 року провадження у справі № 7/219-10 зупинено в зв'язку з направленням матеріалів справи до слідчих органів та зобов'язано орган досудового слідства надіслати матеріали справи № 7/219-10 до господарського суду Вінницької області після прийняття відповідного процесуального рішення прийнятого згідно ст.97 КПК України, з огляду на взаємовиключні та діаметрально протилежні твердження ПП "Салько" та СВК "Марксівський" з приводу посадового становища Салько О.В., наявності в останнього повноважень на підписання договору та актів виконаних робіт, а також фактичного виконання вказаних робіт в обсягах та в строки вказані у вищезазначених документах що дало суду обґрунтовано припустити наявність в діях однієї із сторін (ПП "Салько" чи СВК "Марксівський") ознак складу злочину передбаченого ст.ст. 190, 191, 192, 357, 358 КК України.

Судом неодноразово направлялись листи сторонам з проханням повідомити суд про стан дослідчої перевірки.

28.11.2012 року до господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшов лист в якому останній просить суд поновити провадження у справі № 7/219-10 мотивуючи тим, що досудове слідство може безпідставно розтягнутись на невизначений термін.

Враховуючи наведені вище обставини, необхідність розгляду справи упродовж розумних строків відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та віднесення даної справи до категорії справ значної складності, а також з метою поновлення провадження суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням В.о. керівника апарату господарського суду Вінницької області від 28.11.2012 року для розгляду справи № 7/219-10 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О..

Ухвалою суду від 28.11.2012 року колегією суддів поновлено провадження у справі № 7/219-10 та призначено до розгляду на 12.12.2012 року.

Ухвалою суду від 12.12.2012 року розгляд справи відкладено до 21.12.2012 року.

В судове засідання 21.12.2012 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 12.12.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - с.Марксове, Немирівський район, Вінницька область.

Згідно довідки ЄДРПОУ АБ № 393628 станом на 28.12.2010 року місцезнаходженням відповідача значиться с.Марксове, Немирівський район, Вінницька область, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що відповідач поінформований про поновлення провадження у даній справі, а також про дату, час та місце наступного судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2287200012440 ухвали суду від 28.11.2012 року та розпискою його представника (Павленко О.О.) від 12.12.2012 року, які наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.10.2009 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Марксівський" (Замовник) та Приватним підприємством "Салько" (Виконавець) укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт, відповідно п.1.1 якого Виконавець зобов'язується власними або залученими силами виконати роботи згідно поданої Замовником заявки (а.с.8, т.1).

Згідно п1.2 Договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю об'єм замовлених робіт, встановити розцінки за виконані роботи, прийняти виконані роботи з підписанням акту здачі-приймання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених договором і додатками до нього.

Відповідно п.3.1 Договору загальна вартість та об'єм виконаних Виконавцем робіт, встановлюється згідно оцінок, визначених договором, встановлених рахунків за весь об'єм виконаних та прийнятих Замовником за актом здачі-приймання виконаних робіт.

При цьому сторонами погоджено ціну за 1 га оранки, яка становить 100,00 грн. (обсяг - 98 га), за 1 га посіву пшениці 35,00 грн. (обсяг - 163,2 га), за 1 га культивації землі становить 40,00 грн. (обсяг - 532 га), за 1 км. перевезення вантажів автомобілем КАМАЗ становить 7,00 грн. (обсяг 1 628 км.).

Передача виконаних робіт Виконавцем і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами після фактичного виконання комплексу сільськогосподарських робіт відповідно до агротехнічних вимог. Повідомлення Замовника про виконання робіт здійснюється протягом одного робочого дня. Підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п.п.4.1- 4.4 Договору).

Замовник здійснює оплату виконаних Виконавцем комплексу сільськогосподарських робіт протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.5.1 Договору).

Згідно п.5.2 Договору Замовник здійснює оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або в іншій формі за домовленістю.

На виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до договору підряду № б/н від 15.10.2009 року позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 48 181,00 грн., а саме:

- здійснено оранку 98 га земельної площі (з розрахунку 100,00 грн. за 1 га) на суму 9 800,00 грн.;

- здійснено посів пшениці на площі 163,2 га на суму 5 705,00 грн.;

- здійснено культивацію землі на площі 532 га (з розрахунку 40,00 грн. за 1 га) на суму 21 280,00 грн.;

- здійснено перевезення автомобілем КАМАЗ 54112 вантажів (з розрахунку 7,00 грн. за 1 км) на суму 11 369,00 грн.;

В підтвердження наведеного суду надано акти приймання виконаних робіт від 15.10.2009 року та 30.11.2009 року підписані та посвідчені печатками сторін та товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу у період з 14.09.2009 року по 01.10.2009 року (а.с.9-11,14-22 т.1).

При цьому суд зазначає, що акти від 15.10.2009 року та 30.11.2009 року відносно здачі-прийняття робіт по культивації, посіву та оранці зі сторони відповідача підписані комісійно в складі: голови комісії Панадія В.В., членів комісії- Салько О.В., Якубенко Г.Б..

За твердженням позивача відповідач за надані згідно вказаного вище договору частково розрахувався 30.12.2009 року на суму 15 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.56, т.1, а.с.18, т.2).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 33 181,00 грн. стягнення якого і є предметом позовних вимог у даній справі.

08.09.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 9 про проведення розрахунку в сумі 33 181,00 грн. (а.с.12, т.1).

Факт надіслання вимоги підтверджується фіскальним чеком № 9731 від 08.09.2010 року наявним в матеріалах справи (а.с.13, т.1).

За твердженням позивача відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не погасив.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за виконані роботи в повному обсязі позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами 15.10.2009 року та характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що останній є змішаним договором, оскільки між сторонами виникли правовідносини з договору про підряд та договору перевезення, регулювання яких здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України) та Главою 64 ЦК України (Перевезення) (ст.ст.908-928 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст.908 ЦК України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказувалось вище в п.5.1 Договору сторонами погоджено строки проведення розрахунків - на протязі 30 банківських днів з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 31 181,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу на арифметичну помилку допущену сторонами при визначенні загальної суми оплати в договорі за посів пшениці, яка мала складати не 5 705,00 грн., а 5 712,00 грн. (163,2*35).

Разом з тим визначення ціни договору, а також ціни позову є виключною прерогативою сторін та позивача відповідно, а тому суд розглядає позов в межах заявлених до стягнення грошових вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві, які зводяться до того, що договір та акти було підписано неуповноваженою особою оцінюються судом критично, оскільки не спростовують факт виконання таких робіт позивачем.

Дійшовши висновку про необґрунтованість заперечень відповідача суд врахував наступні приписи законодавства.

В п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п.п.2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 ГПК України "Належність та допустимість доказів" господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під допустимістю доказів розуміють те, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи № 7/219-10 з огляду на зміст позовних вимог та заперечень відповідача предметом доказування у цій справі є факт підписання договору від 15.10.2009 року та актів від 15.10.2009 року та 30.11.2009 року зі сторони відповідача особою за відсутності у неї відповідних повноважень, а також факт наступного схвалення даного договору в розумінні приписів ст.241 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів, які надав слідчий СВ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області старший лейтенант міліції Макарчук М.В. під час розслідування кримінальної справи було відібрано пояснення від засновника СВК "Марксівський" Паламарчука Миколи Григоровича; головного агронома СВК "Марксівський" Панадія Василя Васильовича; головного бухгалтера Панадій Ірини Вікторівни; головного бухгалтера Ільчук Лілії Матвіївни, головного енергетика Слюсаренка Валерія Григоровича, обліковця, зав. гаражем, заправника Якубенка Григорія Борисовича; працівника Дишканта Василя Степановича; інспектора по кадрам Непийводи Тетяни Вікторівни; механізатора Дубкова Миколи Петровича; (с.Хоменки, Шаргородський район); механізаторів Чернієнка Володимира Мойсейовича; Чернієнка Олексія Володимировича, водія Корчового Анатолія Володимировича призначено почеркознавчу експертизу тощо.

Із наявних у справі пояснень вказаних вище осіб слідує, що в 2009 році ПП "Салько" виконувало роботи по оранці, культивації, посіву тракторами Т-150 К, МТЗ-80, ЮМЗ-6, а також по перевезенню насіння пшениці із ПП "Юхимівське" та мінеральних добрив із м.Вінниці з ТОВ "Украгро НПК" автомобілем КАМАЗ 54112 тощо.

Судом встановлено, що автомобіль КАМАЗ 54112 д/н АВ2856АС перебував у розпорядженні позивача на підставі довіреності від 08.09.2006 року реєстраційний номер 1950, а трактори Т-150К д/н 27544ВЕ, МТЗ-80 є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія АБ № 19304 та біржовим контрактом № 158 від 29.03.2006 року (а.с.82-83, 88-90, т.4).

На підтвердження факту перевезення позивачем надано, окрім товарно-транспортних накладних, видаткові накладні від 14.09.2009 року № В 1038, від 15.09.2009 року № В 1042 (стосовно факту поставки ТОВ "Украгро НПК" мінеральних добрив СВК "Марксівський") та видаткові накладні від 16.09.2009 року № ЮХ-0000993, від 25.09.2012 року № ЮХ-0001047, від 30.09.2012 року № ЮХ-0001050 (стосовно факту поставки ПП "Юхимівське" насіння пшениці СВК "Марксівський").

Безпідставність заперечень відповідача в цій частині підтверджується також наступними приписами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вказувалось вище, відповідачем 30.12.2009 року було сплачено позивачу 15 000,00 грн., які останній зарахував в рахунок зменшення боргу за виконані згідно договору від 15.10.2009 року роботи.

При цьому твердження відповідача, що перерахування грошових коштів відбулось за іншим договором від 20.09.2009 року на який зроблено посилання в графі "Призначення платежу" на підставі виконаних за актом від 30.09.2009 року робіт є необгрунтованим, оскільки спростовується наявними у справі доказами.

Зокрема із пояснень Паламарчука Миколи Григоровича, Панадія Василя Васильовича, Якубенка Григорія Борисовича слідує, що акт від 30.09.2009 року ними не підписувався.

Неналежність підписів на акті від 30.09.2009 року Паламарчуку М.Г., Панадію В.В., Якубенку Г.Б. також встановлено у висновку спеціаліста від 03.03.2011 року № 57-п.

Крім того суд зазначає, що сторонами всупереч вимогам ухвал суду не надано договору від 20.09.2009 року.

Позивач у письмовому поясненні від 21.12.2012 року вказує на те, що договір від 20.09.2009 року між сторонами не укладався.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

З врахуванням наведеного факт сплати відповідачем грошових коштів позивачу приводить суд до переконливого висновку про схвалення Замовником договору від 15.10.2009 року.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що матеріали справи не містять доказів звернень відповідача з вимогами, позовними заявами до позивача про повернення 15 000,00 грн., як перерахованих 30.12.2009 року без достатніх на це підстав тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням вищевикладених мотивів.

Разом з тим, суд зауважує що у випадку доведення у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку вини особи у скоєнні злочину, що стосується факту підробки документів у відповідача є право, за визначених процесуальним законом обставин, клопотати про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

21.12.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Марксівський", с.Марксове, Немирівський район, Вінницька область (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30805510 ) на користь Приватного підприємства "Салько", вул. 50-річчя Жовтня, 26, с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область, 23544 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32636809) - 33 181 грн. 00 коп. - боргу, 311 грн. 81 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 грудня 2012 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Тварковський А.А.

Яремчук Ю.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - СВК "Марксівський" с.Марксове, Немирівський район, Вінницька область, 22872.