Рішення № 28254177, 20.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2012Справа №5002-13/4039-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська

про стягнення 13 097,10 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача: Пількевич Владислав Валерійович, головний юрисконсульт Відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно-правової роботи Юридичного департаменту, довіреність № 14-353 від 16.03.2012;

Від відповідача: Русович Олександр Володимировича, провідний юрисконсульт, довіреність від 01.10.2011.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська про стягнення 13 097,10 грн., у тому числі 3 843,76 грн. інфляційних втрат, 1 514,74 грн. 3% річних та 7 738,60 пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2667/11 від 30.09.2011, що призвело до утворення заборгованості, яка оплачена відповідачем з порушенням встановлених строків оплати, у зв'язку з чим на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат, а також 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за весь період прострочення платежів. Крім того, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2012 позовна заява прийнята до розгляду та призначено розгляд справи на 29.11.2012.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позов визнав частково та пояснив, що заборгованість за Договором купівлі-продажу виникла внаслідок об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань у встановлений Договором строк. Одночасно, відповідач заперечував проти правомірності нарахування інфляційних витрат, оскільки прострочення платежів за Договором складало менш ніж місяць, у зв'язку з чим нарахування позивачем інфляційних втрат суперечить нормам діючого законодавства, зокрема наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін». До того ж, позивач у своєму розрахунку не вказав на яку саме суму нараховані інфляційні. При розрахунку інфляційних втрат позивачем не було взято до уваги, що погашення заборгованості по рахункам провадилося частками. (а.с. 87-88).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець за Договором) та Комунальним підприємством теплових мереж

м. Красноперекопська (покупець за Договором) укладено Договір № 14/2667/11 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011 ту 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах зазначеному в пункті 6.1 Договору (а.с. 10-17).

Відповідно до пункту 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 в обсязі до 3 140,0 тис.куб.м.

Розділом 5 Договору встановлена ціна газу, яка за 1000 куб. м. на день укладення Договору становить 1 091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн., збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу за природний газ - 2% та тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінена вартість газу, що є предметом Договору, а також адреси та реквізити сторін (а.с. 16-17,85).

За твердженням позивача, що також не заперечується відповідачем на виконання умов Договору та додаткових угод до нього, протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 1 827,413 тис. куб. м. на загальну суму 2 392 449,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 18-24).

Однак, у порушення умов Договору розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем несвоєчасно.

При цьому, за твердженням позивача, на дату звернення його із даним позовом до суду заборгованість за Договором № 14/2667/11 від 30.09.2011 за поставлений природний газ відповідачем погашена повністю.

Так, позивач стверджує, що оскільки відповідачем не виконані належним чином умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також штрафні санкції у вигляді пені.

Наведене стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із даним позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Правовідносини, що виниклі у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідачем вимоги Договору № 14/2667/11 купівлі-продажу природного газу щодо своєчасної оплати поставленого імпортованого природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням та релігійними організаціями порушувались.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався належними йому коштами протягом певного часу, у зв'язку з чим вважає, що останній зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три процента річних нарахованих на суму заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми, кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Так, чинне законодавство у випадку порушення однією особою договірних обов'язків, передбачає не тільки відповідальність такої особи у вигляді неустойки (штраф та/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача 3 843,76 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з грудня 2011 року по травень 2012 року на заборгованість за кожним місяцем поставки природного газу окремо.

Суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем (а.с. 31), інфляційні втрати нараховувались останнім за цілий місяць.

Відповідач, заперечує проти стягнення інфляційних втрат, оскільки період прострочення складав менше місяця.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що методика нарахування інфляційних втрат, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, у розрахунках позивача також відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, з урахуванням листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», яким передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, з матеріалів справи, зокрема з наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат (а.с. 31) вбачається, що відповідачем дійсно порушені умови договору щодо своєчасної оплати природного газу, поставленого на адресу відповідача згідно з актами приймання-передачі (а.с. 18-24).

Однак, з наданих представником відповідача виписок з банку (а.с. 89-121), вбачається, що заборгованість існувала 15 календарних днів та меньше, тобто, з урахуванням листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» на таку заборгованість інфляційні втрати не нараховуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 у справі № 3-11-10, від 03.08.2011 у справі 28/151-10/4714, від 10.08.2011 у справі № 16/1812-2010 та від 02.02.2011 у справі

№ 11-233/10.

Тим самим, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 843,76 грн.

Одночасно, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 1 514,74 грн. 3% річних.

Так, згідно з наданого позивачем розрахунку, 3% річних нараховані ним за загальний період з 14.11.2011 по 14.05.2012, з урахуванням дат виникнення заборгованості та на заборгованість за кожний місяць поставки природного газу окремо (а.с. 29-31).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1 514,74 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі пункту 7.2 Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 7 738,60 грн. пені, нарахованої за загальний період з 14.11.2011 по 14.05.2012, окремо на заборгованість за кожний місяць поставки газу з урахуванням дат виникнення заборгованості.

Згідно пункту 7.2 укладеного між сторонами Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 6.1 Договору покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно з розрахунком, зробленим позивачем, пеня нараховувалась останнім окремо на заборгованість за кожний місяць поставки газу з урахуванням дат виникнення заборгованості та проплат (а.с. 29-31).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, отже, позовна вимога про стягнення пені у сумі 7 738,60 грн. підлягає задоволенню.

Одночасно, суд приймає до уваги, що в судовому засіданні 20.12.2012 представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач погодився з проведеним позивачем розрахунком 3% річних та пені (а.с. 87-88).

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 25 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська

(вул. Привокзальна, 10, м. Красноперекопськ, АР Крим, Україна, 96000, ЄДРПОУ 20723344) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, Україна, 01001, р\р 260053012609, ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, ЄДРПОУ 20077720) 7 738,60 грн. пені, 1 514,74 грн. 3% річних та 1 137,14 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог про стягнення 3 843,76 грн. інфляційних витрат в позові відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас