Рішення № 28252469, 19.12.2012, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ пров. 2/2035/1474/2012

Справа № 2035/3428/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2012 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Міндарьової М.Ю., при секретарі Литвин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інститут Укроргверстатінпром» про скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку,-

Встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інститут Укроргверстатінпром» про скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона працювала у відповідача з 03.02.2012 року. 22.03 2012 року вона звернулася до директора підприємства із заявою про звільнення її на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України оскільки відповідач не виплачував їй заробітну плату, однак наказом від 23.03.2012 року її було звільнено за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП України. Вважає, що відповідач грубо порушив її волевиявлення, змінивши без її згоди підставу звільнення та в порушення положень ст. 44 КЗпП України не виплатив їй вихідну допомогу у розмірі 3-х заробітних плат та не виплатив їй у день звільнення заробітну плату за лютий та березень 2012 року а також лікарняні так як з 17.03.2012 року по 22.03.2012 року вона знаходилась на лікарняному. В послідуючому позивач уточнила свої позовні вимоги, а саме в частині стягнення на її користь заробітної плати відмовилась оскільки заборгованість по ній відповідачем була виплачена у квітні 2012 року, просила суд зобов'язати відповідача скасувати наказ від 23.03.2012 року в частині підстав звільнення, змінивши «ст.. 38 КЗпП України»на «ч.3 ст. 38 КЗпП України»та внести відповідні зміни до трудової книжки; стягнути з відповідача суму вихідної допомоги в сумі 3219, 00 гривень; зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 6438,00 гривен.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та пояснили про обставини викладені вище та уточнили свої позовні вимоги в частині суми вихідної допомоги, зазначивши, що просять суд стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 7971,60 гривен.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення проти позову, які в судовому засіданні підтримав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Судом достовірно встановлено, що позивач з 03.02.2012 року по 23.03.2012 року працювала на посаді контролера КПП в ПрАТ «Інститут Укроргверстатінпром», що підтверджується копією трудової книжки та Довідкою № 20/211 від 27.03.2012 року.

Відповідно до копії трудової книжки та копії наказу 14-к від 23.03.2012 року позивача було звільнено з посади контролера КПП за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 23.03.2012 року на підставі її заяви.

Як вбачається зДовідки № 20/211 від 27.03.2012 року станом на 27.03.2012 року ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за лютий та березень 2012 року у розмірі 1966,38 гривень.

Згідно копії заяви від 22.03.2012 року поданої позивачем на ім'я директора відповідача та прийнятою адміністрацією відповідача, про що свідчить відповідний підпис на копії цієї заяви, ОСОБА_1 просила звільнити її за ч.3 ст. 38 КЗпП України в зв'язку з невиплатою їй заробітної плати.

Відповідно до копій розрахункових листів за лютий та березень 2012 року позивачу було нараховано заробітну плату та лікарняні за вказаний період у розмірі 996,45 гривень та 971,67 гривень відповідно, які були виплачені позивачу у квітні 2012 року, про що свідчать копії видаткових касових ордерів від 12 квітня 2012 року та 13 квітня 2012 року та не заперечується самою позивачкою.

Відповідно до частини 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до довідки ПрАТ «Інститут Укроргверстатінпром»середньоденна заробітна плата позивача становить 57,92 гривні.

Затримка розрахунку за період з 24.03.2012 року по 12.04.2012 року по заробітній платі складає із розрахунку 57,92 (середньоденна заробітна плата) x 20 (робочих днів) =1158,40 гривень.

Таким чином суд задовольняє позов і стягує з відповідача в користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені в розмірі 1158,40 гривень.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу від 23.03.2012 року в частині підстав звільнення, змінивши «ст.. 38 КЗпП України»на «ч.3 ст. 38 КЗпП України»та внести відповідні зміни до трудової книжки, то суд вважає за необхідне змінити зазначений наказ в частині підстав звільнення, змінивши «ст.. 38 КЗпП України»на «ч.3 ст. 38 КЗпП України»та внести відповідні зміни до трудової книжки виходячи з того, що позивачем було подано заяву про звільнення її з підстав визначених ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до положень статей 21 та 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З огляду на Довідку відповідача від 27.03.2012 року про наявність заборгованості по заробітній платі у позивача були підстави для подання заяви про звільнення з підстав передбачених ч.3 ст. 38 КЗпПУкраїни.

До доводів представника відповідача щодо наявність підстав для звільнення позивача за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП України, суд відноситься критично та уваги не приймає оскільки як вбачається із заяви позивача від 15.03.2012 року і не заперечувалось самою позивачкою остання просила звільнити її за згодою сторін з 15.03.2012 року. Однак, оскільки зазначеної згоди не було досягнуто, вона 22.03.2012 року звернулася до адміністрації відповідача із заявою про звільнення її з підстав передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України, що розцінюється судом як право позивача на реалізацію своїх трудових прав.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»N 9, від 06.11.1992 року якщо домовленості сторін про припинення трудового договору з підстав передбачених п.1 ст. 36 КЗпП України не досягнуто, звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38КЗпП).

Згідно статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Таким чином відповідач міг звільнити позивача відповідно до заяви останньої від 15.03.2012 року на підставі ст.. 38 КЗпП, але з дотриманням передбачених зазначеною статтею строків (два тижні), однак, як вбачається з копії наказу від 23.03.2012 року № 14-к та не оспарюється представником відповідача в судовому засіданні, позивач була звільнена 23.03.2012 року, тобто за вісім днів, після написання заяви від 15.03.2012 року, що протиричить положенням ст. 38 КЗпП.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що розірвання трудового договору між сторонами відбулося з підстав передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП.

Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

На підставі викладеного, виходячи з положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»N 100, від 08.02.1995 року та даних розрахункових листів про те, що оклад позивача складав 1073,00 гривні, суд вважає що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вихідної допомоги підлягають задоволенню в частині стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 3219,00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити в зв'язку з їх недоведеністю позивачем.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України та положень ЗУ «Про судовий збір»суд стягує з відповідача на користь Державного бюджету судовий збір у сумі 214,60 гривень, який необхідно зарахувати за наступними платіжними реквізитами: Отримувач коштів: УДКС у Червонозаводському районі м. Харкова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37999628; Банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО) -851011; Рахунок отримувача -31213206700011; Код класифікації доходів бюджету -22030001; Призначення платежу - Судовий збір, Червонозаводський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ 02894059.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,11, 60, 209, 212-215ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 115, 116, 117 КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити наказ від 23 березня 2012 року № 14-к в частині підстави звільнення, змінивши «ст.. 38 КЗпП України»на «ч.3 ст. 38 КЗпП України»та внести відповідні зміни до трудової книжки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут Укроргверстатінпром»на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 3219,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут Укроргверстатінпром»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 1158,40 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги -після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: