Рішення № 28250054, 24.12.2012, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 1628/2451/12

Провадження № 2/1628/670/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2012 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожко В.П.,

за участю секретаря Листопад В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хорол цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 26 березня 2008 року відповідач по справі ОСОБА_2 на підставі договору № plхrRX01790462 від 26.03.2008 року отримала кредит у розмірі 5040 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 березня 2010 року.

Вказуючи на те, що відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 16 листопада 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 47581 грн. 14 коп, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4463 грн. 24 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом -514 грн. 73 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом -2174 грн. 59 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -37686 грн. 62 коп., а також з фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн. 00 коп. та процентної частини штрафу в сумі 2241 грн. 96 коп., позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму заборгованості 47581 грн. 14 коп. та сплачені позивачем судові витрати по справі в сумі 475 грн. 81 коп.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, на адресу суду направив письмове клопотання про розгляд справи у відсутність свого представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала частково, вказавши, що не згідна із нарахуванням їй сум штрафів та пені, просила застосувати до вимог про стягнення пені річний строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та наявні докази, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року відповідачка ОСОБА_2 одержала від ПАТ КБ "Приват Банк" кредит у розмірі 5040 грн. 00 коп. з процентною ставкою за користуавння кредитом в розмірі 12,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.03.2010 року. Вищезазначеною заявою позичальника було визначено, що відповідач повинен вносити щомісячні платежі з 18 по 25 число кожного місяця.

Крім того, заявою позичальника визначена обов'язкова щомісячна сума для погашення заборгованості за кредитом, що складає 358 грн. 60 коп. При цьому одноразова винагорода за надання фінансового інструменту становить 840 грн., а щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту -120 грн. 96 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "Приват Банк" було перераховано на рахунок НОМЕР_1 в Ф «Полт ГРУ ЗАТ ЗАТ «ПРИВАТБАНК» кошти в сумі 4200 грн. , а 840 грн. було списано на рахунок ПАТ КБ "Приват Банку" на сплату одноразової винагороди за надання фінансового інструменту за кредитним договором (заявою) № plхrRX01790462 від 26.03.2008 року

З наявних у справі документів видно, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по договору спочатку виконувала, а потім перестав вносити платежі для погашення кредиту і внаслідок цього станом на 16.11.2012 року позивач визначив йому загальну суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 47581 грн. 14 коп, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4463 грн. 24 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом -514 грн. 73 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом -2174 грн. 59 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -37686 грн. 62 коп., а також з фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн. 00 коп. та процентної частини штрафу в сумі 2241 грн. 96 коп., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 91) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Фактичні обставини справи, наявні в матеріалах справи документи вказують на те, що укладений сторонами кредитний договір на підставі заяви позичальника № plхrRX01790462 від 26.03.2008 року з ознайомленням відповідача при її складанні з Умовами надання кредиту відповідає загальним вимогам чинності правочину, при підписанні вказаної заяви позичальника всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, заява позичальника та Умови містять усі передбачені діючим законодавством відомості. Крім того, Умови надання споживчого кредиту не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки укладаючи кредитний договір, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, комісію (одноразову та щомісячну) за користування кредитом.

З цими умовами кредитного договору та настанням відповідальності у разі порушення умов повернення кредиту був ознайомлений та була згодна з ними відповідач ОСОБА_2, підписавши особисто заяву позичальника на укладення кредитного договору. Проте належним чином не виконувала умови договору, що призвело до заборгованості відповідачки по сплаті кредиту.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги відповідачки стосовно застосування до позовних вимог ПАТ КБ "Приват Банк" позовної давності на підставі ст. 257, 258, 267 ЦК України з наступних підстав.

Так, ОСОБА_2 26 березня 2008 року була підписана заява позичальника № plхrRX01790462 від 26.03.2008 року на надання кредиту з вказівкою на те, що кредит надається на підставі Заяви та Умов надання споживчого кредиту, з якими він ознайомився, що особисто зазначив у цій заяві. Таким чином, відповідачка дала свою повну згоду на вказані умови отримання кредиту.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксуванням цієї домовленності у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Виходячи з того, що відповідач, підписавши заяву позичальника на одержання споживчого кредиту, погодився із Умовами надання кредиту, а одним із пунктів вказаних умов є вказівка на збільшення позовної давності по вимогам про стягненню кредиту, відсотків, винагороди, нейустойки до п'яти років, суд приходить до висновку, що таким чином між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 була укладена письмова домовленість про збільшення позовної давності з дотриманням вимог чинного законодавства, і тому не вбачає підстав для відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у зв'язку із закінченням строків позовної давності, так як позивач подав позов до суду до закінчення п'ятирічного строку з часу, коли термін дії кредитного договору був припинений.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встанолено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюєються договором.

Так як відповідач до цього часу не повернув позивачу залишок кредиту в сумі 4463 грн. 24 коп., що він сам підтвердив в суді і це стверджується розрахунком кредитної заборгованості, відповідач при підписанні заяви позичальника погоджувався із умовою кредитного договору в частині щомісячної плати комісії (винагороди) в розмірі 120 грн. 96 коп, однак має заборгованість по комісії в сумі 2174 грн. 59 коп. за користування кредитом, то вказані суми боргу підлягають стягненню з відповідача, так само як і відсотки за користування кредитом в сумі 514 грн. 73 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача пені та фіксованої і процентної складової штрафу, суд не вбачає підстав для повного задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 376686 грн. 62 коп., фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. 00 коп. та процентної частини штрафу -2241 грн. 96 коп. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Суми неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченння виконання є не чим іншим як пенею.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Позивачем - ПАТ КБ "Приват Банк" застосовано до відповідача ОСОБА_2 два види відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді пені розміром 37686 грн. 62 коп., та штрафу розміром 500 грн. та 2241 грн. 96 коп.

Виходячи з того, що згідно ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно застосовано два види відповідальності за порушення умов кредитного договору. Тому вимога ПАТ КБ "Приват Банк" про стягнення із ОСОБА_2 штрафів розміром 500 грн. та 2241 грн. 96 коп. не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені з відповідача суд враховує наступне.

Зі змісту п.3.3.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником зобов'язань відповідно до договору банк на власний розсуд, має право: а) змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користуавння, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; б) розірвати договір у судовому порядку; в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.

Однак, цими положеннями позивач, незважаючи на наявність підстав своєчасно вжити заходів до вирішення питання погашення заборгованості відповідачем, без якихось поважних причин не скористався, що вбачається з наступного.

Як встановлено в суді, банку було відомо, що ОСОБА_2 порушуються умови договору. Адже, з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що вказана відповідачка сплачувала в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти, менші за обов'язкову щомісячну плату, а з вересня 2008 року - взагалі не вносила ніяких платежів, спрямованих на погашення кредиту. Останній платіж в рахунок погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 був внесений 18 серпня 2007 року. Незважаючи на те, що вже з вересня 2008 року відповідачка не сплачувала кошти на погашення кредиту, банком стали нараховуватися суми кредитної заборгованості у зв'язку з цим та було очевидним неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, термін дії кредитного договору закінчився 26 березня 2010 року щодо погашення кредиту і з наступного дня у позивача виникло право подати позов до відповідача про стягнення кредитної заборгованості, однак лише після спливу тривалого часу, а саме 26.11.2012 року, тобто більш ніч через 2 роки та 7 місяців, протягом якого відповідачу нараховувалася пеня за несплату заборгованості, позивач звернувся до суду із відповідним позовом до відповідача.

Аналізуючи ці обставини суд приходить до висновку, що це свідчить про зловживання позивачем своїм правом тривалий час не вирішувавти у встановленому законом порядку питання стягнення з відповідача після закінчення терміну дії кредитного договору заборгованості по ньому з метою нарахування як найбільшої суми пені за його користування та стягнення після спливу значного часу через це найбільших сум фінансових санкцій з відповідача через суд.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істостне значення.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідачем по справі згідно кредитного договору 26 березня 2008 року була фактично отримана сума коштів яка дорівнює 4200 грн. так як 840 грн. було одночасно перераховано на сплату одноразової винагороди за наданння банком фінансового інструменту, а відповідачем було витрачено на свої потреби лише решту коштів.

Крім того, суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 сплачувала грошові кошти в рахунок погашення кредиту.

Тому з урахуванням зазначених вище обставин та відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає необхідним зменшити розмір пені, так як вона більш неіж в чотири рази перевищує розмір реально спричинених банку збитків, а також за наявності умисної бездіяльності позивача щодо прийняття своєчасно мір до повернення відповідачем грошових коштів, що призвела до нарахування значних сум пені. Тому суд приходить до висновку, що розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання слід визначити в розмірі 7152 грн. 56 коп., що дорівнює сумі понесених банком збитків в зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань.

Виходячи з викладеного в сукупності суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми: 4463 грн. 24 коп. заборгованості за тілом кредиту; 514 грн. 73 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом; 2174 грн. 59 коп. заборгованості по комісії; 7152 грн. 56 коп. пені за порушення виконання зобов'язання, а всього 14305 грн. 12 коп.

З урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. Виходячи з зазначених вимог закону та положень Закону України " Про судовий збір", що судовий збір не може бути менший 0,2 мінімальної зарплати, що становить 214 грн. 60 коп. в даний час, то вказана сума витрат по сплаті судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 256-259, 525, 526, 549-551, 610-612, 623, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк", р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № plхrRX01790462 від 26.03.2008 року в сумі 14305 грн. 12 коп. /чотирнадцять тисяч триста п'ять / грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк", р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: