Постанова № 28249254, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-14830/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»пронакладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ТОВ «Євробренд»про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку (згідно переліку, наведеного в уточненнях до позову).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 443 235,75 грн. та податку на прибуток -708 509,54 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена, майно, що підлягає внесенню у податкову заставу у відповідача відсутнє. Зазначені обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвали суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходяться».

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ч.3 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

З огляду на наведене, суд визнає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання 18 грудня 2012 року представника відповідача, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробренд»(код ЄДРПОУ 32910519) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За результатами проведеної працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»стосовно взаємовідносин з приватним підприємством «Інтер «Трейдінг»за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. перевіряючими 27 вересня 2011 року складено акт №446/1-23-60-32910519 (надалі -Акт перевірки №446/1-23-60-32910519), яким зафіксовано порушення відповідачем положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(з відповідними змінами і доповненнями).

На підставі Акта перевірки №446/1-23-60-32910519 податковим органом 14 жовтня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0001412360, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 443 580,75 грн. (основний платіж -363 776,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -79 804,75 грн.); №0001402360 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 709 160,00 грн. (основний платіж -567 328,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -141 832,00 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення вручені уповноваженій особі платника 17.10.2011 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На момент розгляду справи у суду відсутні відомості щодо оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень або щодо їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані статтею 56 ПК України.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було направлено відповідачу податкову вимогу від 13.08.2012 року №2221 на суму 1 151 745,29 грн. (повернулась не врученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться»).

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Згідно положень статті 191 ПК України (в редакції Закону України від 05.07.2012 р. №5083-VI) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.191.1.15 п.191.1 ст.191 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.191.1.19 п.191.1 ст.191 ПК України).

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами. Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копію Акта опису майна від 22 жовтня 2012 року, яким зафіксовано відсутність такого майна.

Однак, на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, як то направлення відповідних запитів з подальшим отриманням відповідей від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та УДАІ ГУМВС України в місті Києві тощо, відповідачем не надано.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов'язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника. Доказів на підтвердження звернення до суду із відповідним позовом позивач також суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків -накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська