Постанова № 28249054, 21.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5554/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест"

до: Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

04.12.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" (далі - ТОВ "ПоділляЛатІнвест" або позивач) до Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 13.12.2012 року, внаслідок того, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке прийняте Тиврівським відділенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, замінено первинного відповідача належним - Тиврівським відділенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Тиврівське відділення Вінницької ОДПІ, податковий орган або відповідач).

Позовні вимоги вмотивовані незгодою з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000013500 від 09.11.2012 року, що прийнято на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки. Оскарження висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки не запобігло винесенню податкового повідомлення-рішення, а тому позивач змушений звернутись до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 0000013500 від 09.11.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив заявлені вимоги, додатково надав усні пояснення та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти задоволення заявленого позову, опираючись на наявні в матеріалах справах письмові заперечення (а. с. 95-98), вказали, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства і податкове повідомлення-рішення сформоване на підставі виявлених порушень, а тому підстав для їх скасування немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши належність та допустимість доказів, дослідивши усі обставини справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест", відповідно до Свідоцтва (а. с. 28), є юридичною особою; відповідно до довідки (а. с. 29), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.10.2007 року, код ЄДРПОУ 35212563. На підставі направлення, податковим ревізором-інспектором проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 49/16-01/35212563 від 29.10.2012 року (а. с. 43-51). Висновками цього акту зафіксовано наступні порушення:

1.) п. 160.1, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" не утримано податок з доходів, отриманих нерезидентом за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 2 923 297, 41 грн., в тому числі по періодах:

- березень 2011 року (3257294,11 х 15%) = 488 594,11 грн.;

- листопад 2011 року (9715650,38 х 15%) = 1 457 347,55 грн.;

- травень 2012 року (6515704,99 х 15%) = 977 355,75 грн.

2.) особою, відповідальною за прийняття рішення про перерахування відсотків, в сумі 2 923 297,41 грн. нерезиденту - компанії ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр із недотриманням вимог законодавства України є генеральний директор Костур О. В.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

На виконання вказаної норми, не погодившись з інформацією, викладеною в акті перевірки та з висновками перевірки, позивач подав до Державної податкової служби у Вінницькій області заперечення від 02.11.2012 року за вих. № 333 (а. с. 52-55).

За результатами розгляду заперечень, 06.11.2012 року Державною податковою службою у Вінницькій області прийнято висновок (а. с. 57-60), яким підтверджено результати проведеної перевірки.

На підставі складеного акту перевірки, враховуючи висновок, Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ 09.11.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000013500 (а. с. 61).

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України закріплено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

З метою визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000013500 від 09.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" звернулось до суду.

Суд, після повного та всебічного з'ясування обставин справи, після встановлення належності та допустимості наданих доказів, дійшов висновку про протиправність та безпідставність винесення оскаржуваного рішення, наслідком чого є задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2007 між ТОВ "ПоділляЛатІнвест" та нерезидентом - компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр укладено кредитний договір №PLI-l/07 (а. с. 30-39). Предметом заключеного договору, відповідно до п. 1.1 є передача у тимчасове користування позивачу грошових коштів в розмірі 10 000 000, 00 (десять мільйонів) дол. США для поповнення обігових коштів та на здійснення господарської діяльності, відповідно до статуту. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що позивач сплачує кошти в розмірі 11 % річних за користування кредитом.

Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом Головного управління НБУ № 8306 від 18.12.2007 року (а. с. 40).

Крім того, між позивачем та нерезидентом - компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр - 30.12.2008 укладено додаткову угоду №1 (а. с. 41) до кредитного договору №PLI-1/07 від 14.12.2007 року про зміну розміру відсоткової ставки за договором до 16, 26 %.

Вказана додаткова угода до кредитного договору зареєстрована у встановленому законом порядку, що підтверджується додатком до Реєстраційного свідоцтва №1 від 26.02.2009 року (а. с. 42), виданого Головним управлінням НБУ.

Відповідач в якості порушення висвітлює те, що TOB "ПоділляЛатІнвест" під час нарахування і виплати відсотків за кредитним договором №РЕІ-1/07 від 14.12.2007 року з компанією-нерезидентом ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр після термінів погашення (дати завершення) порушив умови кредитного договору, які зареєстровані Національним банком України, внаслідок чого є недотримання вимог законодавства України із таких питань, а тому переконаний, що позивач позбавлений права на застосування норми Двосторонньої Угоди між урядом СРСР і урядом Республіки Кіпр про усунення подвійного оподаткування та майна від 29.10.1982 року щодо неоподаткування сплачених відсотків у загальному розмірі 2 923 297, 41 грн., вказує, що проведення нарахування відсотків та їх виплат після закінчення терміну дії реєстраційного свідоцтва є порушенням норм постанови НБУ "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", тому стверджує, що дані виплати повинні оподатковуватись відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI .

Суд критично оцінює таке твердження відповідача, натомість зауважує наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В частині 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 5.1 договору, отриману суму кредиту TOB "ПоділляЛатІнвест" зобов'язане повернути до 15.03.2011 року.

Згідно п. 6.5 договору: "В случае какой-либо просрочки в возвращении Заемщиком Общей Суммы Кредита или какой-либо ее части Кредитору, Заемщик обязан в течение всего времени существования такой просрочки до даты ее полного погашення уплачивать Кредитору Проценты на просроченную Общую Сумму Кредита или какую-либо ее часть на условиях, установленных в настоящем Договоре".

Таким чином, TOB "ПоділляЛатІнвест" зобов'язане виконати умови кредитного договору повністю, незалежно від того чи закінчився термін повернення отриманого кредиту, чи ні.

Пунктом 20.1 договору передбачено: "Этот Договор вступает в силу с момента его регистрации в Национальном Банке Украины и действует до полного выполнения Сторонами своих обязанностей, установленных для них этим Договором".

Тобто, у TOB "ПоділляЛатІнвест" залишаються зобов'язання по поверненню простроченого кредиту і сплати відсотків до моменту погашення основної суми боргу.

Крім того, відповідно п. 3.1 глави 3 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою НБУ від 17.06.2004 року № 270, обслуговування уповноваженим банком операцій за договором (зарахування іноземної валюти на рахунок резидента-позичальника в уповноваженому банку, що надходить від нерезидента як кредит, з урахуванням вимог пункту 3.7 цієї глави; здійснення купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти за кредитними операціями та платежами за цими операціями за дорученням резидента-позичальника; списання іноземної валюти на користь нерезидента з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором) здійснюється лише на підставі реєстраційного свідоцтва.

Пункт 3.2 глави 3 постанови №270, обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, зазначеним у реєстраційному свідоцтві з урахуванням усіх додатків до нього крім випадків дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором), а також прострочення погашення кредиту та в договорі з нерезидентом.

Платіжні операції між договірними сторонами заключеного договору відбувались через банк CREDIT AGRICOLE. Проведення господарських розрахунків підтверджується виданими офіційними виписками банку CREDIT AGRICOLE (а. с. 122), списками повідомлень (а. с. 123, 124), виписками з рахунку (а. с. 125, 127).

Суд встановив, що під час реєстрації договору у органах НБУ, Державою Україна прийнята умова щодо безстроковості дії даного договору. Одна із основних умов - це термін повернення отриманих коштів для визначення максимальної ставки відсотків. Таким чином, відповідач помилково зрівнює термін повернення кредиту і термін дії договору, вказуючи на останнє, як на порушення, за яке повинні наставати негативні наслідки для позивача.

Після закінчення терміну дії повернення кредиту, який зазначений, як в договорі, так і в реєстраційному свідоцтві, саме реєстраційне свідоцтво не втрачає своєї сили, а є дійсним. Його дія триває до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно до договору. Постанова № 270 не містить норми, яка передбачає автоматичну недійсність реєстраційного свідоцтва після настання встановленого терміну повернення отриманого кредиту. Таким чином, податковий орган робить хибні висновки про термін дії реєстраційного свідоцтва, а саме, помилково вважає, що термін повернення кредитних коштів (15.03.2011) відповідає, прирівнюється до терміну дії реєстраційного свідоцтва.

Саме реєстраційне свідоцтво містить порядок набрання ним чинності : "реєстраційне свідоцтво дійсне, якщо протягом 180 днів з дати його видачі резидент-позичальник отримав кредит, позику або його частину". Кінцевої дати дії реєстраційне свідоцтво не містить, що вказує на його безстроковість в часі.

Тиврівське відділення Вінницької ОДПІ під час проведення перевірки позивача, вказуючи на допущені порушення, не враховує того, що жодним пунктом договору не передбачено умови, що при закінченні терміну повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору на сплачені відсотки не розповсюджується норми міжнародно-правових актів законодавства.

Щодо питання які норми - національного чи міжнародного законодавства - необхідно застосовувати для виниклих правовідносин, то суд відхиляє твердження відповідача про регулювання відносин Податковим кодексом України (ст. 160), при цьому зазначає наступне.

Згідно зі ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Така норма дубльована і в ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", за якою чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Угода між урядом СРСР та урядом Кіпр "Про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна" вступила в силу 26.08.1983 року, ратифікована Україною 11.01.2000 року.

Відповідно до п.4.1 Угоди, дохід, який було отримано в одній з держав, особою з постійним перебуванням в іншій державі, підлягає оподаткуванню в першій з держав, тільки якщо вони отримуються за допомогою розташованого там постійного представництва й тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна,

розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

г') доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені в ст. 160 ПК України, згідно з п. 160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У ст. 103 ПК України визначений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У п. 103.2 цієї ж статті ПК України визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Визначальним у даному випадку є правило, закріплене у п. 103.4 та п. 103.5 ст. 103 ПК України, згідно якого підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Суд зазначає, що республіка Кіпр входить до переліку країн, які приєднались до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.

Згідно ст. 2 Гаазької Конвенції 1961 року, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Статтею 4 Конвенції встановлено, що передбачений апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом, він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

В матеріалах справи містяться оформлені належним чином апостилі (а. с. 105, 108, 112), що засвідчують переклад довідки (а. с. 104 та 107), а, відповідно до ст. 5 Гаазької конвенції, заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Отже, у даному випадку документ - довідка - наявна, засвідчена, а тому існує, як підстава для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України в українсько-кіпрських договірних правовідносинах на підставі угоди між урядом СРСР та урядом Кіпр "Про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна".

Таким чином, існує виключення, яке скеровує позивача застосовувати відносно оподаткування з компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED умови саме міжнародного договору України з республікою Кіпр, а не Податкового кодексу України, як це визначає п. 160.2 ст. 160 самого кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача, що нарахування та сплата відсотків, що відображені бухгалтерською проводкою Дт 6842 "Розрахунки за нарахованими відсотками" Кт 312 "Поточні розрахунки в іноземній валюті" на загальну суму 2441227, 42 USD - еквівалент - 19488649, 37 грн., в тому числі:

- 22.03.2011 року на суму 3257294, 11 грн.,

-23.11.2011 року на суму 9715650, 38 грн.,

- 25.05.2012 року на суму 6515704, 99 грн., отримані після строку погашення за умовами договору, все підлягає звільненню від оподаткування згідно Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка була підписана 29.10.1982 року, набула чинності 26.08.1983 року, а тому не повинні оподаткуватись за ставкою 15 відсотків, згідно п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу.

При цьому, суд звертає увагу, що інше не передбачене ні діючими міжнародними угодами, умови, яких поширюються на спірні правовідносини, ні вимогами законодавства України, зокрема ПК України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представники відповідача не вказали прямих норм законодавства на підтвердження правомірності прийнятого податкового-повідомлення рішення, а обґрунтовували свою позицією тлумаченням норм Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою НБУ від 17.06.2004 року № 270.

Таким чином, Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті перевірки порушень чинного законодавства та, як наслідок, про правомірність прийнятого на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення № 0000013500 від 09.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 3531974, 23 грн.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються доказовою базою, дослідженою у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно до п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 09.11.2012 року № 0000013500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" судові витрати в сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович