Ухвала суду № 28248402, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-47771/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Клюєва С.І., відповідача:Гаджиєва Р.Ф.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р.

у справі № 6/220

за позовом Національного авіаційного університету

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Національний авіаційний університет (надалі -позивач, НАУ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2008 р. (суддя -Я.І. Добрянська), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.В. Кузьменко, судді: В.С. Заяць, Г.В. Земляна) позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003512312/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати обов'язкових платежів по взаємовідносинах з ТОВ «Маяк-Інвест»та з Міжнародною благодійною організацією «Міжнародна асоціація випускників Київського Міжнародного Університету Цивільної Авіації»за період з 01.09.2001 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої 08.11.2007 р. складено акт № 19/23-70/01132330 (надалі акт).

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2007 р. № 0003512312/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «збір за використання прісних водних ресурсів»на загальну суму 240 924,08 грн., у т.ч. 167 052,26 грн. -основного платежу та 73 871,82 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що позивач надає в оренду вільні площі приміщень комерційним структурам з різноманітними видами діяльності, метою яких є одержання прибутку. Орендарі використовують воду для виробничих потреб, а саме для їдалень, кафе, перукарень, СТО, лікувальних закладів.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що оскільки позивач використовує воду як для виробничих потреб так і для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, то він є платником збору на спеціальне використання водних ресурсів на загальних підставах і повинен сплачувати збір за обсяг використаної води у системах водопостачання.

Національний авіаційний університет, з доводами якого погодилися суди попередніх інстанцій, вважаючи такі висновки податкового органу безпідставними, зазначив, що він у силу приписів статті 42 Водного кодексу України є вторинним водокористувачем (абонентом), оскільки не має власних водозабірних споруд і отримує воду з водозабірних споруд первинного водокористувача ВАТ АК «Київводоканал»та скидає стічні води у його систему.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що він не повинен був сплачувати відповідний збір, який вже враховано у тарифах на водопостачання та водовідведення при розрахунках з первинним водокористувачем ВАТ АК «Київводоканал».

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі доводи позивача помилковими, а висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Питання щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів його поняття та визначення кола платників такого збору регулюється Законом України від 25.06.1991 р. № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»(надалі -Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища») та Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 р. № 231/539/118/219 (надалі - Інструкція).

Так, у відповідності до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»використання природних ресурсів в Україні здійснюється у порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі статтею 43 зазначеного Закону збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - водокористувачі).

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Інструкції водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не мав дозволу на спеціальне водокористування, проте між ним та ВАТ АК «Київводоканал»був укладений договір з постачання питної води та водовідведення.

Пунктом 4.5 Інструкції визначено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Відповідно до пункту 4.8 Інструкції, збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, вказана норма законодавства надає підприємству - платнику збору за спеціальне використання водних ресурсів право при обчисленні збору, окрім урахування обсягу втрат води в їх системах водопостачання, враховувати також обсяги води, що використовуються для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, з чого випливає, що ці обсяги мають бути відмежовані від загальних у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що дану справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що під час її розгляду судами, не взято до уваги приписи викладених норм, та не надано належної правової оцінку факту одночасного використання НАУ водних ресурсів як для власних -побутових та санітарно-гігієнічних потреб, так і для виробничих потреб. Адже, розмежування об'ємів використаної води за напрямками має суттєве значення для правильності обрахунку збору за використання прісних водних ресурсів.

У зв'язку з чим, суду першої інстанції під час нового розгляду слід встановити, чи зобов'язаний позивач отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, якщо передану йому ВАТ АК «Київводоканал»воду для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, використовують комерційні структури, які орендують у НАУ приміщення, для виробничих потреб.

Якщо судом буде встановлено, що позивач повинен був отримати дозвіл на спеціальне водокористування, то враховуючи приписи чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства слід перевірити обґрунтованість висновків акта у частині правильності та обґрунтованості нарахованого збору з використання прісних водних ресурсів за напрямками їх використання.

Згідно з статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 у справі № 6/220 скасувати.

Справу № 6/220 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.