Ухвала суду № 28248151, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-25981/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.

при секретарі судового засідання: Домбровському І.В.

За участю представників сторін:

позивача: не явка

відповідача: від Генеральної прокуратури України -Бузницька Г.М.

третіх осіб: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та прокуратури Калінінського району м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року

у справі № 2а-638/10/0570

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

до прокуратури Калінінського району м. Донецька

треті особи ОСОБА_2, Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Дніпроводгосп»в особі Донецької філії, Донецьке обласне виробниче управління меліорації та водного господарства

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій прокуратури Калінінського району м. Донецька неправомірними, та скасування припису від 20.01.2010 року № 58.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при винесенні спірного припису від 20.01.2010 року № 58 про усунення порушення законодавства при призначенні ОСОБА_2 пенсії як науковому (науково-педагогічному) працівнику відповідачем порушені норми законодавства, оскільки ОСОБА_2 не працював на посадах, що надавали б йому право на отримання вказаної пенсії. При цьому, на думку позивача, прокуратура взагалі вийшла за межі наданих їй Законом України «Про прокуратуру» повноважень. З урахуванням наведеного позивач просив скасувати наведений акт прокурорського реагування та визнати дії прокуратури незаконними.

За посиланням відповідача, ОСОБА_2 працював на посадах, що надають право на отримання пенсії як науковому працівнику, а позивач протиправно обмежив ОСОБА_2 у реалізації його конституційних прав і явно порушив вимоги закону, що стало підставою для внесення спірного припису.

У свою чергу ОСОБА_2, який є третьою особою у справі, посилався на те, що дії відповідача з внесення припису ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки перевіркою були встановлені факти порушення позивачем законодавства.

У своїх запереченнях на позов Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Дніпроводгосп»в особі Донецької філії та Донецьке обласне виробниче управління меліорації та водного господарства зазначили, що позов є обгрунтованим, оскільки відсутні підтвердження того, що ОСОБА_2 працював на посадах, що давали б йому право на отримання пенсії як науковому (науково-педагогічному) працівнику.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року скасовано, позовні вимоги задоволено. Скасовано припис виконуючого обов'язки прокурора Калінінського району м. Донецька О. Шемякіна від 20.01.2010 року № 58 про усунення порушень законодавства при призначенні ОСОБА_2 пенсії як науковому (науково-педагогічному) працівнику.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 та прокуратура Калінінського району м. Донецька оскаржили його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатори просили скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька та Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Дніпроводгосп»в особі Донецької філії просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційні скарги -без задоволення.

Справу розглянуто в порядку, установленому частиною 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, заперечень на них, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.04.2003 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою щодо призначення йому пенсії як науковому працівнику та додав до заяви документи, що підтверджують наведене право на вказану пенсію. Але протоколом засідання ради спеціалістів відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька від 08.05.2003 року № 18 було відмовлено у призначенні такої пенсії.

07.12.2009 року ОСОБА_2 направив на адресу прокуратури Калінінського району м. Донецька заяву, відповідно до якої просив у порядку прокурорського нагляду відмінити вказаний протокол від 08.05.2003 року № 18 та зобов'язати позивача перерахувати йому пенсію як науковому співробітнику з 17.04.2003 року з виплатою заборгованості з урахування індексу інфляції.

За результатами перевірки, проведеної прокуратурою Калінінського району м. Донецька за зверненням ОСОБА_2 були виявлені порушення вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а також «Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», на підставі чого внесено припис від 20.01.2010 року № 58 про усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання дій прокуратури Калінінського району м. Донецька неправомірними та скасування припису від 20.01.2010 року № 58, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до довідки від 03.04.2003 року № 81 ОСОБА_2 працював у науково - технічній організації - Державному проектно-вишукувальному інституті «Донецькдіпроводгосп» на посадах, що відповідають пункту 2 Переліку посад, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1571 від 22.11.2001 року «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Основною діяльністю Державного проектно-вишукувального інституту «Донецькдіпроводгосп», зокрема, були проектно-вишукувальні роботи, що підтверджується даними статутом інституту, затвердженим 29.11.1991 року, та довідки Донецького обласного управління статистики № 01039642 від 21.08.1996 року. У наведених документах, в тому числі, зазначено, що даний інститут виготовляє та реалізовує науково-технічну продукцію.

Наказом державного комітету України по водному господарству за № 97 від 05.11.1996року, інститут «Донецькдіпроводгосп»був реорганізований в Госпрозрахунковий відділ комплексного проектування «Донецькводпроект», де і працював ОСОБА_2 з 01.02.1997 року.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ним не вивчалися та не вирішувалися питання відносно права фізичної особи ОСОБА_2 на пенсію у відповідності до норм статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», оскільки вирішення цих питань може бути предметом спору цивільної юрисдикції, що має вирішуватися у порядку цивільного судочинства у відповідності зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України. Тим більше, що встановлення наявності чи відсутності даного права ОСОБА_2 не є предметом спору у цій адміністративній справі.

Стосовно визнання протиправними дій прокуратури Калінінського району м. Донецька щодо внесеного припису від 20.01.2010 року № 58 слід зазначити, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру»(у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

- відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

- додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

- додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів також з власної ініціативи прокурора.

Одним із видів прокурорського реагування в разі виявлення порушень закону є винесення припису.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про прокуратуру»письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Статтею 25 Закону передбачено, що у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Враховуючи, що у ході судового розгляду порушень законодавства з боку прокуратури Калінінського району м. Донецька при винесенні оскаржуваного припису не встановлено, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання дій прокуратури Калінінського району м. Донецька неправомірними та скасування припису від 20.01.2010 року № 58.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги ОСОБА_2 та прокуратури Калінінського району м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року в даній справі скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 Кодексу адміністративного судочинства України.