Постанова № 28246880, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1498/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року

11 год. 55 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача - Сакали М.Я. (за довіреністю)

представника відповідача - Попов Д.В. (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софор»(код ЄДРПОУ 19220618) до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. та визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Софор»(надалі -ТОВ «Софор») до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. та визнання протиправними дій посадових осіб щодо зазначення в акті податкової перевірки даних про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибутком за ІІ квартал 2011 р., зазначивши що, спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем було неправомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 90 130 603 грн. 00 коп., оскільки висновки в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 1549/15-19220618 від 03.11.2011 р. є не вірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, так як розраховане за підсумками 2010 р. та попередніх податкових років від'ємне значення об'єкта оподаткування включалось, відповідно до вимог законодавства, до витрат за І квартал 2011 р. та враховувалось при розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками такого кварталу, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області у судовому засіданні зазначив, що позов вважає необґрунтованим та просив в його задоволенні відмовити, аргументуючи тим, що у позивача відсутні підстави для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 р., у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. прийняте на підставі встановленого порушення, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.10.1993 р. Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано ТОВ «Софор», ідентифікаційний код юридичної особи - 19220618, місцезнаходження юридичної особи: 67570, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, буд. 63 (аркуші справи 17-18).

Статутом ТОВ «Софор»№ 153901050014000580 від 29.10.2010 р. передбачено, що метою діяльності товариства є залучення інвестицій, у тому числі іноземних, для здійснення діяльності передбаченої цим Статутом та задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та одержання прибутку (аркуші справи 19-32).

У судовому засіданні встановлено, що 03.11.2011 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період -ІІ квартал 2011 р. за результатами якої було складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 1549/15-19220618 від 03.11.2011 р. (аркуші справи 7-9). На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р., яким встановлено порушення ТОВ «Софор»п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 90 130 603 грн. 00 коп. (аркуш справи 10).

Вказані висновки акта мотивовано тим, що на думку перевіряючих позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. включати до рядку 06.6 -«від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»загальну суму від'ємного значення за І квартал 2011 р. - 94458723 грн. 00 коп., а зобов'язаний був включати лише витрати, що виникли саме у І кварталі 2011 року без врахування раніше понесених збитків (аркуш справи 7). За даними ДПІ у рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»повинно складати 4328120 грн. 00 коп. (від'ємне значення отримане за І квартал 2011 р.) (аркуш справи 7).

Як вбачається із уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 р. (рядок 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»), позивачем задекларовано суму у розмірі 90130603 грн. 00 коп. (аркуш справи 60).

Представник відповідача пояснив, що податкові органи обґрунтовують свою позицію тим, що 01.04.2011 р. вступив у силу розділ III Податкового кодексу України 01.04.2011 р. в якому відсутнє посилання на облік у ІІ кварталі 2011 р. від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у І кварталі 2011 р. у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 р. не включається.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств»починається з 1 квітня 2011 р.

Станом на І квартал 2011 р. питання щодо оподаткування прибутку підприємств регулювалось Законом України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., відповідно до приписів якого, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачаєтьсь, що у 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Згідно принципів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Судом встановлено, що у рядку 04.9. декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р. (уточнювальний розрахунок), позивачем зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у сумі -90130603 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, суд робить висновок, що позивачем було правомірно сформовано склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 р. з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року 90130603 грн. 00 коп. та від'ємне значення отримане за І квартал 2011 р. -4328120 грн. 00 коп.), у судовому засіданні представник відповідача з цього приводу не заперечував, та правомірність формування від'ємного значення об'єкту оподаткування І кварталу 2011 р. не оскаржував.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 р. встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року, здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлює, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 р. з урахуванням наступного:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення, підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ - ІV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р. у складі витрат рядок 04 (сума 99540510 грн. 00 коп.) позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 94458723 грн. 00 коп. (аркуш справи 63).

Суд не може погодитись з думкою представника податкового органу про те, що до складу ІІ кварталу 2011 р. включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 р., без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 р. з 2010 р., тому як, такі висновки протирічать принципам ст. 13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. відповідно до якої, звітним періодом для складання фінансової звітності, є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Крім того, подібне тлумачення положень Податкового кодексу є хибним, адже обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 р., зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема як, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 р. з 2010 р.»

В свою чергу, підсумки результатів розрахунку об'єкта оподаткування І кварталу 2011 р. повинні формуватись у тому числі і відповідно до вимог абз. першого п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., відповідно до якого, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Тобто, підприємство повинно сформувати валові витрати у першому кварталі 2011 року у тому числі і сумою від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами 2010 р.

Відповідно до п. 46.6. ст. 46 Податкового Кодексу України, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування, змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган державної податкової служби повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Оприлюднена центральним органом державної податкової служби нова форма звітності ніяким чином не передбачає застосування «змін»щодо особливостей «обліку без відображення збитків попередніх років»у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р.

Сформований за підсумками І кварталу 2011 р. результат розрахунку об'єкта оподаткування включає збитки 2010 р., сформовані наростаючим підсумком попередніх звітних періодів. Такий результат є неподільним по роках, півріччях, кварталах, місяцях, декадах, тижнях, днях жодною нормою чинного законодавства не передбачено вичленення із результатів розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 р. від'ємних значень попередніх податкових періодів.

У п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не вбачається заборони на врахування, починаючи з ІІ кварталу 2011 р., збитків, які виникли до 01.01.2011 р. отже, суд вважає, що такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що ТОВ «Софор»правомірно включило до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р. суму від'ємного значення результату розрахунку за підсумками І кварталу 2011 р., проте ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області допустилась розширеного тлумачення податкового законодавства деталізуючи його норми власними доповненнями, що призвело до протиправного винесення рішення стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 90130603 грн. 00 коп.

Суд вважає, що відповідач неправомірно деталізує податкове законодавство власними доповненнями, та навіть при наявності неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платника податків, слід застосовувати в порядку п. 56.21 ст. 56 закріплений п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України принцип презумпції правомірності рішень платника податку, а саме: в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. відповідно вказана вимога позивача підлягає задоволенню, а податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо зазначення в акті податкової перевірки даних про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 р., суд вважає що дана вимога необґрунтована та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до вимог ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, за визначенням п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 984 від 22.12.2010 р., акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) перевіряючого щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) перевіряючого, так і відхилити її.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, а дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо зазначення в акті податкової перевірки даних про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 р. не обґрунтована та не підлягає задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права, крім того, суд вважає, що скасування судом оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення цілком гарантує захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, вимога щодо визнання протиправними дій посадових осіб щодо зазначення в акті податкової перевірки даних про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибутком за ІІ квартал 2011 р. є безпідставною, тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариство з обмеженою відповідальністю «Софор»(67570, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, буд. 63, код ЄДРПОУ 19220618) до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051503 від 17.11.2011 р. та визнання протиправними дій посадових осіб щодо зазначення в акті податкової перевірки даних про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибутком за ІІ квартал 2011 р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області № 0001051503 від 17.11.2011 р., щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 90 130 603 (дев'яносто мільйонів сто тридцять тисяч шістсот три) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «30» березня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

30 березня 2012 року