Постанова № 28246583, 18.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2012 р. № 2-а- 13042/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.

при секретарі судового засідання -Островської М.О.

за участю представника позивача -Тимофєєвої Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позов і додані до нього матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукорзбут»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001590221 від 12.11.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Фахівцями відповідача 05.10.2012р. проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача щодо з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Інтехліс»за період 2011-2012 р.

По результатам наведеної перевірки, було складено Акт № 3554/22-104/37190987 від 19.10.2012р. (надалі за тестом Акт), за висновками якого встановлено заниження податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 458 423,39 грн.

На адресу відповідача було направлено податкове повідомлення рішення №0001590221 від 12.11.2012р. де збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 458 423,39 грн. та штрафними санкціями на суму 177 417,5 грн. у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ „АПК Харківцукорзбут" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач судом належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, письмових заперечень до суду не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукорзбут», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код ЭДРПОУ 37190987, місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Морозова 13, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100298801 від 21.08.2010р.)

Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзна перевірку ТОВ „АПК Харківцукорзбут»щодо щодо з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Інтехліс»за період 2011-2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 3554/22-104/37190987 від 19.10.2012р.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ „АПК Харківцукорзбут" в порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»., пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 44.1 ст. 44, пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. с.. 198, пункту 201.1., ст. 201 ПКУ внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (послуг, робіт) у ТОВ «Інтехліс»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 458 423,39 грн. в тому числі за травень 2011 р на суму 103 589,80 грн., вересень 2011р. на суму 133 537,23 грн., листопад 2011 р. на суму 198 306,04 грн. , січень 2012р. на суму 22 990, 32 грн.

З дослідженого судом Акту перевірки №3554/22-104/37190987 від 19.10.2012р судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „ Інтехліс".

На підставі акту перевірки ТОВ «Інтехліс», відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0001590221 від 12.11.2012р. яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 458 423,39 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 177 417,5 грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтехліс»(постачальник) було укладено Договір поставки № 3108А4 від 31.08.2011р. дизельного палива, бензину на умовах самовивозу.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Архар»(перевізник) було укладено Договір перевезень вантажів автомобільним транспортом № АР -10/2-7 від 01.09.2010р. та Додаткову угоду №1 від 01.09.2010р. згідно пункту 1.2. передбачено здійснення заправку автотранспорта замовником за власний рахунок. До податкового органу були надані письмові пояснення директора позивача де вказано що придбаний товар транспортувався автомобілями ТОВ «Архар»у металевих діжках та ємностях, які розташовані на вантажному автомобілі від ТОВ «Інтехліс»до місця стоянки автомобілів ТОВ «Архар» м. Харків вул. Морозова 13. відповідно до товаро транспортних накладних. Діжки та ємності є власністю ТОВ «Архар»загальною ємністю 3310 літрів. Відповідач помилково вказує на не підтвердження документально можливості фактичного отримання (придбання) пального. Отже в акті перевірки вказані транспортні засоби ТОВ «Архар» на сторінці 8., які числяться на балансі підприємства, згідно подорожніх листів 11.10.11р., 24.10.11р., 03.10.11р. було здійснено заправлення транспортних засобів ТОВ «Архар». До перевірки були надані первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Податкові накладні:№ 52 від 24.10.2011р. дизельне паливо кількістю 2960,00 на суму 29008,00 грн. в тому числі ПДВ.№463 від 11.10.2011р. дизельне паливо кількістю 5110,00 на суму 50078,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 18 від 03.10.2011р. дизельне паливо кількістю 4980,00 на суму 48804,00 грн. в тому числі ПДВ.№51 від 03.10.2011р. бензин кількістю 2000,00 на суму 21384,00 грн. в тому числі ПДВ.

Видаткові накладні:№ 161 від 24.10.2011р. дизельне паливо кількістю 2960,00 на суму 29008,00 грн. в тому числі ПДВ.№160 від 11.10.2011р. дизельне паливо кількістю 5110,00 на суму 50078,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 159 від 03.10.2011р. дизельне паливо кількістю 4980,00 на суму 48804,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 162 від 03.10.2011р. бензин кількістю 2000,00 на суму 21384,00 грн. в тому числі ПДВ.

Товаротранспортні накладні:№ 161 від 24.10.2011р.№160 від 11.10.2011р.№ 159 від 03.10.2011р.№ 162 від 03.10.2011р.

Між ТОВ «Інтехліс»(виконавець) та ТОВ «АПК Харківцукорзбут»(замовник) 29.04.2011р. було укладено Договір №2904А1 навантаження та розвантаження товару та Додаткова угода від 29.04.2011р. Роботи виконувались відповідно до умов договору та завдань замовника пункт 1.2.,1.3. Договору. До перевірки були надані наступні первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції сторінка 11 акту.

Видаткові накладні:

№ 1307 від 31.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 216 965,06 грн. в тому числі ПДВ № 18 від 01.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 584 258,34 грн. в тому числі ПДВ, № 1302 від 31.10.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 108 933,90 грн. в тому числі ПДВ, № 701 від 15.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 366 592,25 грн. в тому числі ПДВ, № 665 від 29.04.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 182 046,00 грн. в тому числі ПДВ, № 1382 від 30.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 374 769,96 грн. в тому числі ПДВ.

Акти здачі прийомки виконаних робіт: № 1379 від 31.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 216 965,06 грн. в тому числі ПДВ, № 25 від 01.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 584 258,34грн. в тому числі ПДВ, № 3 від 31.10.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 108 933,90 грн. в тому числі ПДВ, № 701 від 15.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 366 592,25 грн. в тому числі ПДВ, № 685 від 29.04.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 182 046,00 грн. в тому числі ПДВ, № 1382 від 30.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 374 769,96 грн. в тому числі ПДВ.

Між позивачем та ТОВ «Інтехліс»було укладено договір перевезень №02 від 01.10.2011р.

До перевірки були надані наступні первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції сторінка 13 акту.

Податкова накладна:1303 від 31.10.2011р.

Видаткова накладна:№2 від 31.10.2011р.

Судом встановлено, що посилання податкового органу на недоліки щодо заповнення акту здачі прийомки виконаних робіт не може бути самостійною підставою для непідтвердження факту здійснення господарської операції. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції як такої, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Здійснення оплати за вказані товари підтверджується платіжними дорученнями.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами у перевіряємі періоди представником позивача були надані всі первинні документи, які містять в матеріалах справи.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтехліс»було виконано договори.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зауважує, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтехліс»за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер, отже позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості товарів ТОВ "Інтехліс".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державної податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення за № №0001590221 від 12.11.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут»до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість № 0001590221 від 12.11.2012р. на 635 840,50 грн. за основним платежем 458 423,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 417,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукорзбут»(юридична адреса: 61036 м. Харків, вул. Морозова 13, код ЄДРПОУ 37190987) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року.

Суддя (підпис) Бартош Н.С.

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили.

Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Суддя Бартош Н.С.