Постанова № 28246375, 20.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року /10:10/ Справа № 0870/9393/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Чорній В.С., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -виробнича компанія "Капітал -Трейд"

про стягнення суми адміністративно -господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -виробнича компанія "Капітал -Трейд" про стягнення суми адміністративно -господарських санкцій та пені.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 8585 грн. 44 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.69 Господарського кодексу України, ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Постанову Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 "Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно -господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів" (далі -Постанова КМУ від 31.01.2007 №70) та зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2011 році, склала 11 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2011 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. Просить позов задовольнити.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 14.11.2012 року відповідачем було надано письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що для організації працевлаштування інвалідів Відповідач на протязі 2011 року неодноразово звертався до центру зайнятості зі звітами за формою 3-ПН з інформацією про наявність робочих місць для інвалідів, проте центром зайнятості жодного інваліда до Відповідача не було направлено. Вважає, що відповідачем створено всі необхідні умови для працевлаштування інвалідів, а саме: створене відповідне робоче місце та проінформовано відповідний орган Державного центру зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів, а тому вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснюється.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідно поданого відповідачем 10.07.2012 року до Фонду соціального захисту інвалідів Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (далі -Звіт 10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2011 рік, склала 11 осіб, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2011 році, склала 0 осіб, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 1 особу.

Як свідчать дані звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, середньооблікова кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2011 році складала 11осіб.

Отже, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 1 місце.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В судовому засіданні 14.11.2012 року представник відповідача повідомив суду, що на протязі 2011 року ТОВ "Торгово -виробнича компанія "Капітал -Трейд" неодноразово зверталося до центру зайнятості зі звітами за формою 3-ПН з інформацією про наявність робочих місць для інвалідів, проте центром зайнятості жодного інваліда до Відповідача не було направлено. В якості доказу надав копію звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року включно, а також копії описів поштового вкладення у цінний лист, як доказ направлення вказаних звітів до Орджонікідзевського районного центру зайнятості. Однак, в той же час представником позивача зазначена інформація заперечувалася та було надано лист Запорізького міського центру зайнятості від 19.10.2012 року № 4392/01-22, яким спростовувалися доводи відповідача та зазначалося, що до Запорізького міського центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів від ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Капітал-Трейд» не надходило.

Відповідно до Наказу Запорізького обласного центру зайнятості № 5-о від 31.01.2011 року «Про реорганізацію Запорізького міського центру зайнятості» Орджонікідзевський районний центр зайнятості було об'єднано з Запорізьким міським центром зайнятості.

З метою повного з'ясування обставин справи, судом, керуючись ч. 5 ст. 71 КАС України, було направлено запит до Запорізького міського центру зайнятості для надання інформації - чи подавалися відповідачем до Запорізького міського центру зайнятості (Орджонікідзевського районного центру зайнятості) звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року включно.

Згідно листа Запорізького міського центру зайнятості від 17.12.2012 №5046/07-04, було повідомлено, що ТОВ "Торгово -виробнича компанія "Капітал -Трейд" до Запорізького міського центру зайнятості та Орджонікідзевського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування у 2011 році не надавало.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, з огляду на отриману судом відповідь Запорізького міського центру зайнятості, також на відсутність фіскальних чеків відділів поштового зв'язку, підтверджуючих відправлення зазначених звітів, суд вважає недостовірними пояснення представника відповідача, а також надані ним на підтвердження зазначених пояснень докази подання (направлення) звітів за формою 3-ПН за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року з інформацією про наявність робочих місць для інвалідів до Орджонікідзевського районного центру зайнятості, у зв'язку з чим зазначені документи є неналежними та недопустимими доказами по справі.

Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно ч. 8 ст. 69 ГК України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом. До таких адміністративно-господарських санкцій відноситься адміністративно-господарський штраф, як грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (стаття 241 Господарського кодексу України). Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У частині другій зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено подання протягом 2011 року звітів форми № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" для інвалідів до центру зайнятості, також те, що відповідач у судове засідання 20.12.2012 року не з'явився, не надав доказів створення на підприємстві робочого місця для інваліда, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8318 грн. 18 коп. обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі - 267 грн. 26 коп., позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.5 ст.20 Закону України №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій, підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 267 грн. 26 коп. є такою, що не відповідає нормам ч.4 ст. 20 Закону України №875-ХІІ. Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 2, ст.ст. 11, 17, 71, 94, 160, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово -виробнича компанія "Капітал -Трейд" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 4, ЄДРПОУ 35627446) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.14; р/р 31219230700007, одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38025409, ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 "Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2011 рік") суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 8318 грн. 18 коп. (вісім тисяч триста вісімнадцять грн. 18 коп.) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

В іншій частині позову позивачу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко