Постанова № 28245788, 19.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2012 р. № 2а- 13176/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Косяченка Є.С.,

представника відповідача - Мотузенка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № 0000312202 від 26.10.12 року про сплату 351337,0 грн., податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 113263,50 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000302202 від 26.10.12 року про сплату 320856,0 грн., податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 160428,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення № 0000312202 від 26.10.12 року та № 0000302202 від 26.10.12 року є цілком законними, складеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено Акт від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550.

Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «СДТ-Сталь»занижено податок на прибуток в сумі 351337,0 грн. у т.ч.: за IV квартал 2011 року у сумі 124810,0 грн.; за І квартал 2012 року у сумі 128837,0 грн.; за 2 квартал 2012 року у сумі 97690,0 грн.;

- в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлення заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 320856,0 грн., в тому числі по періодах: листопад 2011 року -37403,0 грн.; грудень 2011 року -71128,0 грн., січень 2012 року -16689, грн., лютий 2012 року -66900,0 грн.; березень 2012 року - 37944,0 грн.; квітень 2012 року -56042,0 грн.; травень 2012 року -34750,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 ДПІ у Київському районі м. Харкові Харківської області Державної податкової служби прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000302202 від 26.10.12 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 481284,0, в т.ч. за основним платежем -320856,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -160428,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000312202 від 26.10.12 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464600,50 грн. в т.ч. за основним платежем -351337,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -113263,50 грн.

Перевіряючи вказані в актах перевірки висновки відповідача і винесене на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження ДПІ про порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2011 року між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ», іменований покупець та ТОВ «В.Л.В.», іменований продавець, був укладений договір № 381, відповідно до якого (п. 1.1.) Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а Продавець поставити будівельні матеріали, металопрокат та інше, іменоване надалі товар.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «В.Л.В.»було продано та поставлено товар згідно видаткових накладних (п. 4.1. договору та додаткової угоди), поставки товару здійснювались партіям, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких перевірений судом, доданий до матеріалів справи та вказаний в додаткових поясненнях до позовної заяви.

ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося повністю за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких перевірений судом, доданий до матеріалів справи та вказаний в додаткових поясненнях до позовної заяви.

Доставка товару здійснювалась автотранспортом та підтверджується Товарно-транспортними накладними, перелік яких перевірений судом, доданий до матеріалів справи та вказаний в додаткових поясненнях до позовної заяви.

Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 175 від 02.11.11р.; № 176 від 07.11.11р.; № 177 від 09.11.11р.; № 178 від 14.11.11р.; № 179 від 17.11.11р.; № 180 від 21.11.11р.; № 181 від 29.11.11р.; № 143 від 05.12.11р.; № 144 від 07.12.11р.; № 145 від 08.12.11р.; № 146 від 12.12.11р.; № 147 від 13.12.11р.; № 148 від 15.12.11р.; № 149 від 19.12.11р.; № 150 від 19.12.11р.; № 151 від 22.12.11р.; № 152 від 26.12.11р.; № 153 від 27.12.11р.; № 71 від 11.01.12р.; № 72 від 17.01.12р.; № 73 від 24.01.12р.; № 24 від 27.01.12р.; № 79 від 01.02.12р.; № 80 від 08.02.12р.; № 81 від 09.02.12р.; № 82 від 28.02.12р.; № 162 від 06.03.12р.; № 163 від 13.03.12р.; № 164 від 14.03.12р.; № 18 від 21.03.12р.; № 165 від 21.03.12р.; № 166 від 27.03.12р.; № 167 від 28.03.12р.; № 168 від 29.03.12р.; № 17 від 14.03.12р.; № 146 від 03.04.12р.; № 147 від 12.04.12р.; № 19 від 13.04.12р.; № 148 від 17.04.12р.; № 149 від 18.04.12р.; № 150 від 19.04.12р.; № 151 від 23.04.12р.; № 152 від 24.04.12р.; № 153 від 27.04.12р.; № 153 від 11.05.12р.; № 154 від 14.05.12р.; № 155 від 15.05.12р.; № 156 від 16.05.12р.; № 157 від 24.05.12р.; № 158 від 25.05.12р.; № 159 від 29.05.12р.

Зазначений вище товар був реалізований на підставі договору № 238-13/128-Т від 01.10.11р. та додаткових угоди до нього, укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»та ПАТ завод «Електроважмаш», поставка товару підтверджується видатковими накладними. За поставлений товар ПАТ завод «Електроважмаш»повністю розрахувався, що підтверджується банківськими виписками. Вказані документи надані представником позивача до матеріалів справи.

За договором підряду № 53 від 01.02.12 року, укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ», іменовано Замовник та ТОВ «МАКСМЕТІНВЕСТ», іменовано Підрядник, відповідно до п. 1.1. Підрядник взяв на себе зобов'язання власними силами виконати демонтаж металоконструкцій обладнання, легковісних перегородок, металоконструкцій обладнання промислових вставок, демонтаж покрівельного покриття та здійснити порізку вищезазначеного обладнання перегородок та вставок, а ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»повинен був розрахуватися за виконані роботи.

Об'єкт на якому проводилися демонтажні роботи, знаходиться на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе». Роботи за дійсним договором були виконані у повному обсязі у лютому 2012 року, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом прийомки виконаних підрядних робіт № 1, відповідно до цього акту було виконано демонтаж кровельного покриття у будівлі ЧЛЦ-1, що знаходиться на території ПАТ «ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе»на суму 209498,40грн., що відповідає відомостям ресурсів до акту № 1 та Розрахунку № 1-2 загальновиробничих видатків до акту № 1 та Розрахунку № 5 Сметний прибуток, Розрахунок № 6 засоби на покриття адміністративних видатків будівельно-монтажних організацій до акту № 1.

Також в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № ОУ-229/24, відповідно до цього акту було виконано демонтаж металоконструкцій кровлі у будівлі ЧЛЦ-1, що знаходиться на території ПАТ «ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе»на суму 54127,20грн., що відповідає відомостям ресурсів до акту № ОУ-229/24 та Розрахунку № 1-2 загальновиробничих видатків до акту № ОУ-229/24 та Розрахунку № 5 Сметний прибуток, Розрахунок № 6 засоби на покриття адміністративних видатків будівельно-монтажних організацій до акту № ОУ-229/24.

За виконані роботи згідно договору позивач з ТОВ «МАКСМЕТІНВЕСТ», у безготівковому порядку, розрахувався у повному обсязі, а саме, шляхом оплати за здійснені роботи на суму 263625,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 710 від 20.04.12р.; ПД № 733 від 24.04.12р.; ПД № 852 від 11.05.12р.

Також виписані наступні податкові накладні: № 28 від 29.02.12р.; № 3 від 29.02.12р.

Доказом підтвердження господарської мети операції (вищезазначеного договору) є укладений договір № 11/44-01 від 04.01.11р. між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»(надалі - Підрядник) та ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе»з додатковими угодами до цього договору. Виконані роботи були прийняти останнім, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № 9 за лютий 2012р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом виконаних підрядних робіт № 8 за лютий 2012р. Розрахунки між сторонами здійснювались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується листами та угодами про залік (додаються) та банківськими виписками (додаються).

На підставі зазначених договорів ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»отримувало та надавало послуги з порізки та навантаженню металобрухту. Вказані послуги прямо пов'язані із здійсненням господарської діяльності ТОВ «СДТ-СТАЛЬ».

Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ТОВ «В.Л.В.»та з ТОВ «МАКСМЕТІНВЕСТ»в перевіряємий період за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення, виписки з банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В акті перевірки від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 податковим органом зроблений висновок, що суми ПДВ по податковим накладним виписаних від імені ТОВ «В.Л.В.»та ТОВ «МАКСМЕТІНВЕСТ»за період з 01.11.2011 року по 30.06.2012 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту, оскільки ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»не доведено подальшого використання отриманих робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, чим порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (стр. 22 акту).

Представником позивача надані до суду договори № 238-13/128-Т від 01.10.11р. та № 11/44-01 від 04.01.11р. з відповідними додатками, які вказані вище, відповідно до яких доведено факт подальшого використання отриманих робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності ТОВ «СДТ-СТАЛЬ». Отже, висновки вказані в акті перевірки щодо порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відповідають дійсності.

Щодо завищення ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»валових витрат у перевіряємий період, в акті перевірки від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок встановлених порушень ДПІ у Баушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС під час проведення перевірки ТОВ «В.Л.В.», де встановлено, що правочини між ТОВ «СДТ-Сталь»і ТОВ «В.Л.В.»є нікчемними та внаслідок порушень, що були встановлені фахівцями ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС під час проведення перевірки ТОВ «МАКСМЕТШВЕСТ», де встановлено, що правочини між ТОВ «СДТ-Сталь»і ТОВ «МАКСМЕТШВЕСТ»є нікчемними. (стр. 24 акту)

Вказаний висновок нікчемності вчинення господарських операцій контрагентами позивача та як наслідок порушення позивачем податкового законодавства в перевіряємий період, ґрунтується відповідачем в акті перевірки лише на висновках перевірок ДПІ у Баушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС відносно ТОВ «В.Л.В.» і ТОВ «МАКСМЕТШВЕСТ».

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами. Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операції між позивачем та ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «МАКСМЕТШВЕСТ», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцієями з вказаним контрагентами.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням правочинів № 381 від 03.10.2011р. та № 53 від 01.02.2012 року укладених з ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «МАКСМЕТШВЕСТ», оскільки висновки щодо порушення податкового законодавства ґрунтуються лише на актах перевірки іншими податковими органами контрагентів позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000312202 від 26.10.12 року та № 0000302202 від 26.10.12 року прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту від 12.10.2012 року № 2245/22-206/37090550 підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000312202 від 26.10.12 року та № 0000302202 від 26.10.12 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь" (код ЄДРПОУ 37090550) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146.0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24 грудня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко