Постанова № 28245613, 20.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/7235/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представник позивача - Скляренко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" до Державної податкової інспекції в місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0004091502/22628,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Колективне підприємство "Сумська маслосирбаза", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0004091502/22628, яким колективному підприємству "Сумська маслосирбаза" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб., в тому числі за основним платежем - 36 557грн.58коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18278грн.80коп.

Свою вимоги обґрунтовує тим, що питання про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, підприємство зобов'язано сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у визначеному договором розмірі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених вище підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с.53). Надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позову просив відмовити (а.с.39-40).

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 30 травня 2012 року ДПІ в м. Суми було проведено документальну невиїзну перевірку КП "Сумська маслосирбаза" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період серпень-грудень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 30.05.2012 року №1140/152/00451406 (а.с.12-14).

Як вбачається з висновку вказаного акту перевірки, дані перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень-грудень 2011 року, заявленого КП "Сумська маслосирбаза" в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

На підставі акту перевірки від 30.05.2012 року №1140/152/00451406 ДПІ в м. Суми 15.06.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004091502/22628 (а.с.10), яким КП "Сумська маслосирбаза" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 36557грн.58коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 18278грн.80коп.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Сумської міської ради народних депутатів від 25 вересня 1996 року «Про затвердження меж і розмірів земельних ділянок за підприємствами, установами та організаціями м. Суми", між Сумською міською радою та КП "Сумська маслосирбаза" було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року № 100 (а.с.50).

Відповідно до вказаного договору Сумська міська рада надає, а КП "Сумська маслосирбаза" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1.11 га на умовах оренди терміном на 50 років під розміщення бази. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Як вбачається з акту перевірки від 30.05.2012 року №1140/152/00451406 (а.с.12-14), документальною невиїзною перевіркою встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за серпень-грудень 2011 року, зазначеного КП "Сумська маслосирбаза" в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2011 рік, є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за серпень-грудень 2011 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за серпень-грудень 2011 року на 36557грн.58коп., чим порушено вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

Суд звертає увагу, що розмір орендної плати за землю є водночас, як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства.

Тому сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору.

Такий висновок підтверджується наступними нормами законодавства.

Відповідно до пп.14.1.72, пп. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

У ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Податкового Кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

За ст. 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, оскільки сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, тому необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

На переконання суду, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" до Державної податкової інспекції в місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0004091502/22628 -відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2012 року