Справа №2а-10091/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2012 року колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
суддів -Потоцької Н.В., Стеценко О.О.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства «ТВК»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання противним та скасування наказу від 20.05.2010 року №331, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80 834 250,00 грн. та моральної шкоди 5 000 000,00 грн., -
В С Т А Н О В И В :
Позивач (далі ДП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 20.05.2010 року по 03.06.2010 року ДПІ в Овідіопольському районі Одеській області (далі ДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1370/23-3/24971375 від 11.06.2010 року, на підставі якого ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001812330 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 76738026,20 грн., №0001162301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2008576,50 грн., в тому числі 1339051 грн. за основним платежем та 669525,50 грн. за штрафними санкціями, №0001172301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було нараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1341040,50 грн., в тому числі 894027 грн. за основним платежем та 447013,50 грн. за штрафними санкціями, а також №0001152301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 340 грн.. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001162301/1, №0001152301/1 та №0001172301/1, якими скарги ДП були залишені без задоволення. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем процедури призначення та проведення спірної перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ №331 від 20.05.2010 року про проведення спірної перевірки, а також визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення вказаної перевірки. Крім цього, позивач посилався на те, що внаслідок прийняття незаконних спірних рішень ДП зазнало матеріальної та моральної шкоди, яку він оцінює у 80834250 грн. та 5000000 грн. відповідно, які просив стягнути на його користь з ДПІ.
В судовому засіданні представник позивача, після неодноразових уточнень, підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові в остаточній редакції від 15.05.2012 року (т.1 а.с.3-11, 107-120, т.2 а.с.14-25, т.3 а.с.3-7, 68-72, 201-227, т.4 а.с.119-122).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову пояснивши при цьому, що спірна перевірка була проведена на законних підставах, а прийняті за її наслідками спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.
ДП створене шляхом реорганізації ДП «Південь», є його повним правонаступником, зареєстроване 20.10.2010 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.3 а.с.57-67).
В період з 20.05.2010 року по 03.06.2010 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.
За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1370/23-3/24971375 від 11.06.2010 року, в якому зазначено, крім іншого, про порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 1339051 грн., вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 894027 грн., вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та вимог п.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(т.1 а.с. 22-46).
Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у 2 кварталі 2009 року не була включена до складу валового доходу безнадійна заборгованість в сумі 366888,40 грн. по правовідносинам з ТОВ «Тайлекс-ТН», яке ліквідоване; у перевіряємому періоді безпідставно включені до складу валових витрати по правовідносинам з ТОВ «Тайлекс-ТН», які фактично залишилися не сплаченими на момент ліквідації вказаного контрагента; включені до складу валових витрати за послуги від ТОВ «Юридична фірма «Лекс Плюс»», ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн», ТОВ «Лексус», ТОВ Укрземстрой», ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Алекс-Катрін», отримання яких позивачем та їх зв'язок з господарською діяльністю ДП не підтверджується первинними документами; протягом перевіряємого періоду ДП здійснювало розрахункові операції на загальну суму 15347605,24 грн. без застосування РРО через прибуткові касові ордери; ДП не подало у встановленому порядку розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за 2 та 3 квартали 2009 року.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001812330 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в сумі 76738026,20 грн., №0001162301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2008576,50 грн., в тому числі 1339051 грн. за основним платежем та 669525,50 грн. за штрафними санкціями, №0001172301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1341040,50 грн., в тому числі 894027 грн. за основним платежем та 447013,50 грн. за штрафними санкціями, а також №0001152301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 340 грн.. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001162301/1, №0001152301/1 та №0001172301/1, якими скарги ДП були залишені без задоволення (т.1 а.с.47-50, 80-106, 153-155).
Суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та прийняте на підставі цих висновків рішення №0001812330 від 25.06.2010 року про нарахування штрафних санкцій в сумі 76738026,20 грн. з наступних підстав.
Зі спірного акту перевірки вбачається, що у перевіреному періоді ДП було задекларовано валовий дохід в сумі 15711905 грн., який на 95,1 % сформовано за рахунок надання послуг з обслуговування контейнерів, розташованих на території ДП, які є власністю фізичних осіб (т.1 а.с. 24-25).
Відповідно до листа Головного управління статистики в Одеській області від 06.10.2008 року основним видом діяльності ДП визначено надання інших індивідуальних послуг за кодом КВЕД 93.05.0 (т.3 а.с. 243).
З акту перевірки вбачається, у перевіреному періоді за надані власні послуги позивачем була отримана плата від споживачів цих послуг у вигляді готівки, і при цьому вказані платежі не були проведені через РРО, що на думку ДПІ є порушенням п.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(т.1 а.с.43).
Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п.1, 5 ст.3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Згідно п.1 ст.9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Таким чином, на підставі вказаної норми ДП правомірно здійснювало готівкові розрахунки за надані власні послуги без застосування РРО, у зв'язку з чим суд вважає помилковими висновки ДПІ про порушення позивачем вимог вказаного Закону а прийняте на підставі цих висновків рішення про застосування штрафних санкцій за це порушення у п'ятикратному розміру від загального обсягу цих розрахунків таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення №0001812330 від 25.06.2010 року про нарахування ДП штрафних санкцій в сумі 76738026,20 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ДП про скасування цього рішення підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні решти вимог позивача з наступних підстав.
Обгрунтовуючи вимоги щодо скасування податкових повідомлень рішень про нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ позивач посилався на те, що у перевіряємому періоді ним були укладені договори з ТОВ «Лексус»на надання послуг з охорони адміністративної будівлі ДП (загальна сума витрат 255100 грн), з ТОВ «Алекс-Катрін»на виконання посилення охорони у випадку виникнення нестандартної ситуації (загальна сума витрат 1655518,14 грн. та 3213652,96 грн.) , з ТОВ «Юридична фірма «Лекс Плюс»»(сума витрат 200000 грн.), ТОВ Укрземстрой»(загальна суму витрат 85000 грн.) та ТОВ «Леміш Груп»(загальна суму витрат 65000 грн.) на надання юридичних послуг, ТОВ «ЕЙЧ ЕЛ БІ Юкрейн»на надання аудиторських послуг (загальна сума витрат 95000 грн).
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
В судовому засіданні на підтвердження отримання вказаних послуг представники позивача посилалися на складені за наслідками цих господарських операцій акти виконаних робіт та податкові накладні (т.1 а.с.160-223, т.3 а.с.89).
Разом з тим, вказані документи не містять в собі вичерпної інформації щодо характеру наданих послуг, місця їх надання та обсягу, розрахунку вартості.
В ході розгляду справи, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, позивачем не були надані належні докази фактичного надання зазначених послуг, в тому числі докази необхідності укладання одночасно трьох договорів на надання юридичних послу, складання надавачами юридичних послуг юридичних документів та висновків, їх участі у судових процесах, доказів необхідності укладення одночасно двох договорів на надання послуг охорони (в тому числі з ТОВ «Алекс-Катрін», яке не мало ліцензії на здійснення охоронної діяльності), виникнення нестандартних ситуації та необхідності і замовлення додаткових заходів посилення охорони, коли та на яких об'єктах такі заходи здійснювалися і якими силами, доказів виготовлення аудиторських висновків та їх змісту, та інших.
Таким чином суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ щодо безпідставного віднесення ДП витрат по правовідносинам з вказаними контрагентами до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту.
При цьому посилання позивача в обґрунтування правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ «Юридична фірма «Лекс Плюс»» на рішення господарських судів, якими фактично визнано дійсним укладений ДП з цією юридичною особою договір, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними рішеннями не встановлено зв'язок цього договору з господарською діяльністю позивача (т.1 а.с. 143-152, т.4 а.с.54-56).
Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що на момент її проведення в обліку ДП рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Тайлекс-ТН»в розмірі 366888,40 грн., яке станом на 01.01.2009 року є ліквідованим, що не оспорювали в судовому засіданні сторони та підтверджується витягом з ЄДР (т.4 а.с.148).
Відповідно до п.п.4.1.6. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" ;
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;
Згідно п.1.23. ст.1 цього Закону Безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:
товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Таким чином, на підставі вказаних норм, ДПІ прийшло до обґрунтованого висновку про заниження позивачем у перевіряємому періоді валового доходу на суму безнадійної заборгованості перед ТОВ «Тайлекс-ТН»в розмірі 366888,40 грн. та про необхідність коригування валових витрат ДП на цю суму.
Також суд вважає необґрунтованими вимоги ДП що визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152301/0 від 25.06.2010 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 340 грн., оскільки невизначеність частки в статутному фонді ДП, на що посилався позивач в обґрунтування цих вимог (т.1 а.с.139-142), на думку не звільняє останнього від обов'язку щодо подання розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності .
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і вимоги про стягнення на користь ДП матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано суду належного обґрунтування та будь-яких доказів наявності та розміру завданої позивачу шкоди.
Також суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення спірної перевірки, а також про визнання протиправним та скасування наказу про призначення спірної перевірки, оскільки в ході розгляду справи судом не було встановлено порушень діючого законодавства при виданні спірного наказу та при проведенні перевірки.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Державного підприємства «ТВК»задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 25.06.2010 року №0001812330, яким Державному підприємству «ТВК» нараховано штрафні санкції в розмірі 76 738 026,20 грн..
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий А.Г.Федусик
судді Н.В.Потоцька
О.О.Стеценко
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 25.06.2010 року №0001812330, яким Державному підприємству «ТВК» нараховано штрафні санкції в розмірі 76 738 026,20 грн..
21 грудня 2012 року
.
Судове рішення № 28245610, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 21.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 10091/10/1570. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: