Справа № 1570/6315/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання -Каракаш Ю.І.,
за участю
представника позивача -Тануркова Р.Г., за довіреністю
представника відповідача - Смірнової А.В., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001962200, №0001982200, №0001992200 від 24.09.2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001962200, №0001982200, №0001992200 від 24.09.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області ДПС документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК» з питань взаємовідносин з ПП «Дана Даблью»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 29.08.2012 року № 1497/22-0302/36369774, на підставі якого 24.09.2012 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення -рішення №0001962200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31188 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7797 грн., №0001982200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на14101 грн., та №0001992200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10849 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн.
Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що встановлені в акті перевірки висновки були зроблені на підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Даблью»»від 04.03.2011 року №264/23-5/37351889, без врахування поданої під час перевірки позивачем первинної бухгалтерської документації, а посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної накладної при поставці товарів спростовується тим, що відповідно до умов договору така поставка здійснюється на умовах самовивозу.
Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.48-54).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Приватне підприємство «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»в якості юридичної особи зареєстроване 16.02.2009 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС.
Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 17.08.2012 року №280, повідомлення №31 від 20.08.2012 року та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 була Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ фахівцями ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»з питань взаємовідносин з ПП «Дана Даблью»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року. Копія наказу №289 від 17.08.2012 року та повідомлення №31 від 20.08.2012 року вручено 21.08.2012 року під розписку головному бухгалтеру Бажкевич І.
З акту перевірки вбачається, що ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»були порушені вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем у перевіряємий період було занижено податок на прибуток на 31 188 грн., а також, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем у перевіряємий період було занижено податок на додану вартість у сумі 10 849 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2011 року на 14101 грн.
До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи, в тому числі висновки акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.03.2011 року №264/23-5/37351889 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Даблью»», яким встановлено, що у ПП «Дана Даблью»»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності.
З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що операції купівлі-продажу ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»з ПП «Дана Даблью»за період з 01.12.2010 року по 31.10.2011 року на суму 24950 грн., не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а тому ПП «Дана Даблью»безпідставно виписувались податкові накладні на поставку товарів покупцям та надання послуг.
Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення -рішення від 24.09.2012 року №0001962200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31188 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7797 грн., №0001982200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на14101 грн., та №0001992200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10849 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. (а.с. 27-29).
Судом досліджені договір купівлі-продажу №27 від 29.10.2010 року, укладений позивачем з ПП «Дана Даблью»(а.с. 30-31), відповідно до п. 5.1 якого поставка товарів здійснювалась на умовах само вивозу, рахунки, податкові та видаткові накладні (а.с.32-35), бухгалтерські довідки (а.с.36-39), платіжні доручення (а.с.39-40), запит ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС, наказ №2-К про прийняття на роботу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір оренди нежитлового приміщення №0204 від 01.03.2010 року, акт приймання-передачі нежитлового приміщення, додаткова угода №1,№2, контракт №12082010 від 12.08.2010 року, митні декларації, технічні характеристики, контракт №27102010 від 27.10.2010 року, акт встановлення запасних частин, договір постачання №29/НВ від 19.10.2010 року з додатками, договір постачання №34/НВ від 30.11.2010 року з додатками, договір постачання №33/НВ від 26.11.2010 року з додатками, оборотно-сальдова відомість (а.с.68-188), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.189), податкові декларації з податку на додану вартість з додатками, податкова декларація з податку на прибуток (а.с. 190-202).
Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.
Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ПП «Дана Даблью»», оскільки угода укладена позивачем з цим контрагентом, виходячи із даних акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси має ознаки нікчемності.
Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.
З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.
В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаного акта перевірки, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.
В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.
Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.
Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.
Крім того, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, судом достовірно встановлено, що позивач мав правовідносини з ПП «Дана Даблью», яке у спірний період було належним чином зареєстровано як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а перевезення товарів проводилося на власному транспорті технічного директора ПП «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК», без залучення третіх осіб, що відповідає умовам договору купівлі-продажу №27 від 29.10.2010 року, укладеного позивачем з ПП «Дана Даблью», та приписам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», та придбані послуги відповідають цілям господарської діяльності позивача.
Також, слід зазначити, що відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.
З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість такого рішення суду не було.
Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень -рішень від 24.09.2012 року №0001982200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 14101 грн. та №0001992200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10849 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн., а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що з аналогічних підстав перевіряючими встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 4 квартал 2010 року в сумі 124 750 грн., що стало підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 24.09.2012 року №0001962200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31188 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7797 грн.
Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(що діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З вищевикладених обставин та встановлених судом фактів, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на завищення позивачем валових витрат, а отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.09.2012 року №0001962200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31188 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7797 грн. є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень -рішень №0001962200, №0001982200, №0001992200 від 24.09.2012 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «ЮНІТЕХ ЛОГІСТІК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001962200, №0001982200, №0001992200 від 24.09.2012 року -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001962200 від 24.09.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001982200 від 24.09.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001992200 від 24.09.2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 25 грудня 2012 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко
.
Судове рішення № 28245590, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 25.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 1570/6315/2012. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: