Постанова № 28245440, 12.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3848/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Гуріній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 №0001410225, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" (в подальшому -ПАТ "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (в подальшому - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС або відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо висновків за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 на підставі якого був складений акт перевірки від 05.10.2012 № 142/22-5/05403501; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0001410225 від 19.10.2012.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем, прийнято податкове повідомлення-рішення рішення, яке є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в ході перевірки відповідачем незаконно зроблено висновки щодо нікчемності господарських операцій, які фактично відбулися.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача. Так, на думку відповідача платником податку завищено податковий кредит за червень 2011 року у розмірі 24500 грн., за рахунок нікчемних правочинів з ФОП ОСОБА_1 (а.с. 37-41).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у період з 02.10.2012 по 03.10.2012 посадовим особами відповідача, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за червень 2011 року, про що складено акт №142/22-5/05403501 від 05.10.2012 (а.с. 14-25).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, зокрема:

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 24500 грн., в тому чисті за червень 2011 року на 24500 грн.;

- взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1, відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с. 25).

19.10.2012 Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001410225, яким публічному акціонерному товариству "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 501 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 24 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від податкових органів акту перевірки ФОП ОСОБА_1, щодо фіктивності її діяльності (а.с. 13).

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та позивачем (покупцем) укладено договір № 16/06 від 01.06.2011 про постачання матеріалів, асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунках-фактурах (а.с. 45-46).

Згідно рахунку-фактури позивачу поставлені продавцем будівельні матеріали згідно переліку (а.с. 47), ФОП ОСОБА_1 видана позивачу податкова накладна №16 від 30.06.2012 (а.с.49), оплата за отримані матеріали проведена в повному обсязі (а.с. 50-55).

Зазначений товар було поставлено позивачу на підтвердження чого виписана продавцем податкова накладна (а.с. 49). Фактичне отримання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, замовленням на поставку будівельних матеріалів до договору № 16/06 від 01.06.2011 (а.с. 115), видатковою накладною (а.с. 48), платіжними дорученнями (а.с. 50-51), квитанціями (а.с. 52-55).

На момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, він був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та займався в тому числі посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту, що також відображено відповідачем в акті перевірки (а.с. 117).

Вищевказані будівельні матеріали були використані позивачем під час ремонту йог ж покрівлі моторного цеху площею 404 м2. (а.с. 56-99).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в частині заниження суми податкового кредиту з податку на додану вартість по нікчемних правочинах з контрагентом ФОП ОСОБА_1 за червень 2011 року на суму 24500 грн. у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження.

Щодо визнання договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_1 нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0001410225 від 19.10.2012, яким публічному акціонерному товариству "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 501 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 24 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. належить визнати протиправними та скасувати.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо висновків за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП «ОСОБА_1 на підставі якого був складений акт перевірки від 05.10.2012 № 142/22-5/05403501, то суд виходить з наступного.

У вказаному вище Акті перевірки зазначено, що відповідачем виявлено порушення, зокрема, ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1

Це є висновок податкового органу, який знайшов відображення в акті перевірки, та окремо не встановлює прав та обов'язків для позивача.

Позивачем в ході розгляду справи не наведено обставин підтверджених відповідними доказами, які саме дії відповідача він вважає протиправними.

З огляду на викладене, вказана вимога є неконкретизованою, оскільки не дає можливості ідентифікувати, які саме дії є протиправними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Так як, судове рішення ухвалене частково на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 245,01 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0001410225 від 19.10.2012, яким публічному акціонерному товариству "Кіровоградська станція технічного обслуговування вантажних і легкових автомобілів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 501 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 24 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби кошти в розмірі 245 гривень 01 коп. (двісті сорок п'ять гривень 01 коп.).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 17.12.2012.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун