Рішення № 28243967, 26.12.2012, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2/0516/1009/2012

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2012 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 16 жовтня 2012 р. звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 20 серпня 2008 року уклав з відповідачем договір-позики, згідно якого передав ОСОБА_1 кошти в розмірі 4000 гривень. Вказану суму відповідач ОСОБА_1 обіцяв повернути до 20 грудня 2008 року. Однак, в зазначений термін відповідач грошей не повернув.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у йго відсутності, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь борг у сумі 4000 гривень, 10% від суми заборгованності за час прострочення боргу в розмірі 1026160 гривень, моральну шкоду у сумі 1026160 гривень, судовий збір у сумі 171 гривень та оплату послуг адвоката у сумі 200 гривень .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що він не брав у позивача гроші у борг, він працював у позивача, у нього хворила дочка, йому потрібні були гроші, він отримав дані гроші в рахунок авансу від бухгалтера із каси підприємства. Розписку про отримання коштів він написав під тиском. Крім того, він повернув 1000 гривень. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача, також вважає, що позовні вимоги треба залишити без задоволення.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 4000 гривень із зобов`язанням повернути таку ж саме суму до 20 грудня 2008 року, що підтверджується розпискою, яку відповідач підписав (а.с. 5 ).

Згідно вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договором про грошову позику від 20 серпня 2008 року, вибачається що позикодавець ОСОБА_3 передав у власність позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 гривень, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму у термін до 20 грудня 2008 року.

Згідно ст.. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Далі, згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний оплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин, заяву задоволено повністю про стягнення основної суми боргу за договором позики грошей від 20 серпня 2008 року у сумі 4000 гривень.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до розписки між сторонами була встановлена домовленність про стягнення пені у розмірі 10 % від суми заборгованності за весь час прострочення боргу, оскільки до наступного часу ОСОБА_1 не повернув гроші позивачу, тому вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням 10% річних від простроченої суми обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На час звернення до суду відповідач прострочив повернення боргу на 266 днів від строку повернення боргу, таким чином, 10% річних за договором позики від 20 серпня 2008 року становить 291,50 гривень (4000 гривень хЗ % х 266 днів):365.

Суд находить, що саме ця сума і підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то в цій частині позивачу треба відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями ЦК та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у даному випадку їх порушення законом не передбачено.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він отримав гроші, в якості авансу , оскільки у відповідності зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено законом.

Однак, в тих випадках, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях, свідків для підтвердження того, ще гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тому суд, не може прийняти до уваги свідчення свідків ОСОБА_4 про те, що відповідач отримав гроші в якості аванса за виконання роботи в наступному на підприємстві позивача.

Яких-небудь доказів, що свідчать про те, що договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, не одержання позики від позикодавця, позики грошей у меншій кількості і повернення позики відповідачем не представлено, а в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню підлягають судові витрати, які понесені стороною, на користь якої прийнято рішення, підтвердженні документально.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі у сумі 171гривень (а.с.11,12). Витрати на оплату адвоката у сумі 200 гривень стягненню не підлягають, оскільки документально позивачем не підтверджені.

Також з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 43 гривні 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218, 224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 526, 530, 625,1046,1047,1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягають задоволенню частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, пеню у сумі 291 (двісті девяносто одна) гривень 50 коп, судовий збір у сумі 171 (сто сімдесят одна гривня)

Стягнути з ОСОБА_1 в Державний бюджет м.Дружківка р/р 31212206700040 банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 Код ЕДРПОУ (банку) 34686563 Код ЕДРПОУ (суду) 02895722, КБК 22030001 судовий збір у сумі 43 (сорок три) грн. 60 коп..

В іншій частині позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: А.Л.Гонтар